- •§ 1.4 Закони динаміки. Поняття маси, сили, імпульсу, імпульсу сили. Інерціальні системи відліку
- •§ 1.5. Імпульс системи. Закон збереження імпульсу
- •§ 1.6. Центр мас (інерції) системи. Закон руху центра мас
- •§ 1.7. Межі застосування класичного опису частинок
- •§ 1.8. Основний закон динаміки поступального руху твердого тіла
- •§ 1.9. Динаміка обертального руху твердого тіла відносно осі. Поняття моменту інерції, моменту сили та моменту імпульсу твердого тіла
- •§ 1.10. Закон збереження моменту імпульсу твердого тіла відносно осі
- •§ 1.11. Поняття енергії і роботи. Робота сили. Потужність
- •§ 1.12. Кінетична енергія. Теорема про зміну кінетичної енергії
- •13. Внутрішня енергія ідеального газу. Теплоємності ідеального газу.
- •13.1. Середня кінетична енергія молекул. Внутрішня енергія ідеального газу
- •13.2. Теплоємність газів. Недоліки класичної теорії теплоємностей
- •14. Адіабатний процес та його рівняння. Робота в адіабатному процесі.
- •14.1. Адіабатичний процес. Рівняння Пуасона
- •15. Схема теплової машини та її ккд. Цикл Карно. Елементарне кількісне формування другого закону термодинаміки.
- •15.1. Цикл Карно. Максимальний ккд теплової машини
- •15.2. Друге начало термодинаміки. Нерівність Клаузіуса
- •16. Закон Кулона для взаємодії точкових електричних зарядів. Напруженість електричного поля. Принцип супер позиції.
- •17. Робота сил електричного поля. Теорема про циркуляцію вектора напруженості електричного поля. Потенціал
- •18. Конденсатори. Електроємність конденсатора. З’єднання конденсаторів
- •20. Закон Ома для неоднорідної ділянки кола і для повного кола
- •21. Магнітне поле і його характеристики. Дія магнітного поля на контур зі струмом. Принцип суперпозиції. Класифікація магнетиків
- •22. Дія магнітного поля на струм; сила Ампера. Магнітна взаємодія струмів
- •24.Гармонічні коливання. Диференціальне рівняння гармонічних коливань та його розв’язок. Амплітуда, фаза, частота, період коливань
- •5.4. Енергія гармонічних коливань
- •29. Інтерференція світла
- •Застосування
- •30. Дифракція Френеля
- •Принцип Гюйненса-Френеля
- •Метод зон френеля
- •31. Дифракція Фраунгофера на щиліни та решітці
- •32. Природне та поляризоване світло
- •Закон Малюса
- •Закон Брюстера
- •33. Теплове випромінювання. Закони випромінювання абсолютно чорного тіла та їх пояснення. Гіпотеза Планка.
- •38. Будова ядра. Дефект маси та енергія зв’язку ядра. Ядерні сили.
- •Дефект маси та енергія зв’язку ядра. Ядерні сили
- •39. Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду.
21. Магнітне поле і його характеристики. Дія магнітного поля на контур зі струмом. Принцип суперпозиції. Класифікація магнетиків
Отже, магнітне поле – це особливий вид матерії, що створюється рухомими електричними зарядами (струмами) і діє на рухомі заряди, провідники зі струмом та постійні магніти.
В
Рис. 4.1
ивчають магнітне поле за його дією на контур зі струмом (пробний контур). Він може мати довільну форму, але за розмірами має бути достатньо малим, щоб поле в області контура можна було вважати однорідним. Пробний контур характеризується магнітним моментом
, (4.1)
де
І
– сила струму в контурі, S
– його площа,
- одиничний вектор позитивної нормалі
до площини контура, напрямок якого
визначається за правилом правого гвинта
(свердлика): якщо обертати ручку свердлика
за напрямком струму в контурі, то напрямок
поступального руху його вістря вкаже
напрямок позитивної нормалі. Досліди
показують, що магнітне поле повертає
вміщений в нього контур зі струмом,
встановлюючи його в певному рівноважному
положенні. При відхиленні контура на
90
від рівноважного положення момент сили,
що діє на нього, буде максимальним.
Відношення максимального моменту сили до магнітного моменту контура не залежить від його форми, а характеризує магнітне поле в даному місці простору. Ця характеристика називається магнітною індукцією
В СІ магнітна індукція вимірюється в теслах:
.
Г
Рис. 4.2
Рис. 4.3
рафічно магнітне поле зображають лініями магнітної індукції. Це такі лінії, дотичні до яких в кожній точці збігаються з напрямком
в цій точці. Лінії магнітної індукції
проводять з такою густиною, щоб число
ліній, які перетинають нормальну до них
площадку одиничної площі, дорівнювало
в даному місці простору.
На відміну від ліній напруженості електростатичного поля (починаються на додатніх і закінчуються на від’ємних зарядах) лінії магнітної індукції не мають ні початку, ні кінця – вони або охоплюють провідники зі струмом, або ідуть із нескінченності у нескінченість (рис. 4.2; 4.3). Магнітне поле є вихровим, що фізично обумовлено відсутністю у природі «магнітних зарядів».
Магнітне
поле називається однорідним, якщо у
всіх його точках
.
Лінії індукції однорідного поля –
паралельні прямі, проведені з однаковою
густиною. Однорідним є поле всередині
довгого соленоїда (рис. 4.3).
Досвід показує, що для магнітних полів справджується принцип суперпозиції: індукція магнітного поля, створеного кількома струмами, дорівнює векторній сумі індукцій полів, створених в даній точці простору кожним струмом окремо, тобто
. (4.5)
В
Рис. 4.4
магнетизмі всі струми поділяються на макроструми, що зумовлені напрямленим рухом вільних зарядів (електронів, дірок, іонів), і мікроструми, зумовлені рухом електронів в атомах (рис. 4.4).
У
відсутності зовнішнього магнітного
поля магнітні моменти мікрострумів,
завдяки тепловому руху атомів, орієнтовані
хаотично, і їхні магнітні поля в середньому
скомпенсовані. В зовнішньому магнітному
полі (полі макроструму) магнітні моменти
атомів речовини набувають певної
орієнтації, сумарне поле мікрострумів
стає відмінним від нуля і за принципом
суперпозиції, додається до поля
макроструму. Фізична величина, яка
показує у скільки разів індукція
магнітного поля в середовищі (В)
відрізняється від індукції поля
макроструму
,
називається магнітною
проникністю середовища
або
, (4.6)
– величина
безрозмірна; для вакууму
.
В залежності від величини
всі речовини (магнетики) поділяються
на:
діамагнетики (
) (Bi,
H2)
парамагнетики (
) (Al,
Mn, O2)
феромагнетики (
) (Fe,
Co, Ni, Gd).
Закон Біо-Савара-Лапласа. Магнітне поле прямолінійного та колового струмів
В 1820 році французькі вчені Х.Біо та Ф.Савар експериментально дослідили магнітні поля струмів, що течуть по провідниках різних конфігурацій (прямолінійний, коловий, соленоїд тощо). Узагальнюючи їх експериментальні результати, Лаплас сформулював диференціальний закон, що дістав назву закону Біо-Савара-Лапласа:
(4.9)
Ц
Рис.
4.5
в точці простору, що описується вектором
(проводиться від елемента струму до
даної точки простору); α
– кут між елементом струму
та вектором
(рис.
4.5).
Напрямок
визначається за правилом свердлика:
якщо обертати свердлик так, щоб його
вістря рухалось за напрямком струму,
то ручка свердлика опише лінію магнітної
індукції (рис. 4.5). Індукцію поля, створеного
в даній точці простору всім провідником,
знаходимо за принципом суперпозиції
Рис.
4.6
Результат інтегрування виразу (4.11) залежить від форми провідника. Зокрема:
а) розрахуємо магнітне поле прямолінійного струму на відстані R від нього. Як видно з рис. 4.6,
,
,
звідки
.
П
Рис.
4.7
.
Проінтегрувавши останній вираз, отримаємо
;
;
(4.12)
б
Рис.
4.8
;
:
,
; (4.13)
в) магнітне поле в центрі колового струму (рис. 4.8)
,
. (4.14)
