Тематичний план з курсу «банківське право» (псз-31в-33в, пссз-41в, псгз-42в, пссз-43в, псфз-44в)

№ п/п	Перелік тем	Кількість годин
		всього	лекції	Семінарські заняття	Самостійна робота
Тема. 1	Загальні положення про Банківське право України	14	1	1	12
Тема. 2	Норми банківського права та банківські правовідносини	12	-	-	12
Тема. 3	Банківська система України, її структура та завдання	12	-	-	12
Тема. 4	Правове положення Національного банку України	12	1	1	10
Тема. 5	Правовий статус банків в Україні	12	-	-	12
Тема. 6	Правове регулювання кредитних правовідносин	12	-	-	12
Тема. 7	Правове регулювання грошового обігу та розрахунків	12	-	-	12
Тема. 8	Правове регулювання валютних операцій	12	-	-	12
Тема. 9	Правові засади здійснення банківського нагляду в Україні	10	-	-	10
Разом годин з курсу		108	2	2	104
Форма підсумкового контролю – залік

МетодидИчні вказівки до тем

Тема 1. Загальні положення про банківське право України

При вивченні даних тем необхідно усвідомити, що на сьогоднішній день словосполучення «банківське право» та «банківське законодавство» стають все більш звичними не тільки серед практиків, а й у наукових колах. Студентам необхідно знати поняття банківського права, його предмет. Вміти охарактеризувати неоднорідність методів банківського права. А також повно надати аналіз загальним та спеціальним принципам банківського права та взаємозв’язок його з іншими галузями права.

Деякі фахівці вважають, що банківське право є окре­мою комплексною галуззю прана. Наприклад Г. А. Тосунян, А. ІО. Вікулін, А. М. Екмаляп у підручнику з банківського права роблять висновок про те, що у банківському праві містяться нор­ми та використовуються методи правового регулювання різних галузей права, у зв'язку з чим воно с комплексною галуззю пра­ва. Іноземні дослідники розглядають банківське право в якості самостійної галузі прана. К. Гавальда, Ж. Стуфле зазна­чають, що об'єктом банківського права є визначення правового становища банків, тобто організацій, які професійно, на постійній основі здійснюють банківські операції. У подальшому ці автори дещо змінили свою точку зору, сформулювавши поняття кредитного права. До предмета кредитного права вони віднесли не тільки визначені вище відносини за участю банків, а й інших кредитних установ, які виконують окремі банківські операції. В іншій частині висловлене ними ра­ніше визначення залишилося без змін. Таким чином, банківське право вони розглядають як частину кредитного права.

Інші фахівці, заперечуючи існування банківського права як галузі права, вважають, що сукупність правових норм, які регла­ментують відносини в сфері банківської діяльності, як комплекс­ний правовий інститут. На думку О. П. Орлюк, банківське право являє собою сукупність різнорід­них норм, що регулюють організацію кредитної системи й діяль­ність банків. Банківське право, з її точки зору, не є ні підгалуззю, ні основною галуззю права. Це комплексне утворення, що має свій специфічний правовий режим .

На думку О. А. Костюченка, банківське право нині можна ви­значити як підгалузь фінансового права України, яка спрямована на мобілізацію, розподіл і використання централізованих фондів з метою забезпечення виконання Завдань держави.

Банківське законодавство – це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері банківської діяльності. Воно є зовнішньою формою банківського права, що відображає цого внутрішню сутність(структуру).

Банківське право розглядається як комплексна галузь права яка тісно взаємопов’язана з іншими галузями права, зокрема “Конституційне право”, “Адміністративне право”, “Фінансове право”, “Цивільне право”.

Бан­ківське право — це міжгалузевий комплексний правовий інсти­тут, що об'єднує норми адміністративного, фінансового, цивіль­ного та господарського права, які регулюють відносини між банками (небанківськими фінансовими установами) та іншими юридичними і фізичними особами в сфері банківської діяльності.

Метод правового регулювання – це сукупність прийомів, способів впливу права на суспільні відносини.

Методами правового регулювання банківських відносин є методи, характерні для публічних та приватних галузей права. Вони поєднують у собі, з одного боку, обов’язковість регулювання з боку держави, видання державних приписів та можливість застосування державного примусу, а з іншого – допускають рівність сторін у ряді банківських відносин. Відповідно, при регулюванні банківських відносин застосовується комплекс імперативних та диспозитивний методи регулювання.

Предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської діяльності, зокрема відносини, що регулюють принципи організації та діяльності банків та порядок здійснення ними банківських послуг.

До джерел банківського права України відносяться:

Конституція України, рішення Конституційного Суду України, міжнародні договори, Закони України ( загальні закони; спеціальні закони), підзаконні нормативно-правові акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети Кабінету Міністрів України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови Правління Національного банку України, локальні нормативно-правові акти, міжнародно-правові звичаї.

До загальних законів, які є джерелами банківського права, слід віднести, Ци­вільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про фі­нансові послуги та державне регулювання ринків фінансових по­слуг» та ін.

Спеціальними законами, які регламентують відно­сини, що виникають безпосередньо в сфері банківської діяль­ності є Закон України «Про Національний банк України», Закон України «Про банки і бан­ківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та пе­реказ грошей в Україні», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та ін.

Банківське законодавство являє собою значний масив різноманітних за юридичною силою, формою і сферою дії нормативних актів, що мають визначену ієрархічну систему. Згідно з цим банківське законодавство має ряд особливостей.

Перша – це міжгалузевий характер банківського законодавства, адже воно містить норми різних галузей права.

Другою особливістю банківського законодавства України є велика кількість нормативних актів, а законів, що регулюють різні аспекти і питання банківської діяльності, дуже мало – лише кілька.

Третьою особливістю банківського законодавства є те, що основний його масив, як зазначалось, представлений відомчими нормативними актами. При цьому деякі державні органи управління спеціальної компетенції (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку) наділені функціями нормотворчого характеру і видають підзаконні нормативні акти, які мають міжвідомчий характер і відображають специфічну сферу їх діяльності, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.