II. Індикативне регулювання:

• встановлення обов'язкових економічних нормативів;

• визначення норм обов'язкових резервів для банків;

• встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

• визначення процентної політики;

• рефінансування банків;

• кореспондентських відносин;

• управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

• операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

• імпорту та експорту капіталу.

Головними завданнями, що стоять перед будь-якою системою банківського нагляду,є:

• гарантія здоров’я банківського сектору для підвищення та сприяння економічному зростанню країни;

• захист вкладників, які розміщують свої кошти в банках;

• підвищення конкуренції в банківському секторі;

• підвищення ефективності банківської справи та справедливий розподіл кредиту в економіці.

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Рейтинг банків - це загальноприйнята система оцінки діяль­ності банківських установ на основі аналізу фінансових показників і даних балансу банку.

Метою оцінки діяльності банку за рейтинговою системою САМЕLS є своєчасне визначення банків, фінансовий стан яких незадовільний, операції чи менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства банку та вимагають посиленого контролю з боку підроз­ділів банківського нагляду НБУ, а також вжиття відповідних заходів для виправлення виявлених недоліків у діяльності банку та стабілі­зації його фінансового стану.

Визначити рейтинг банку за системою САМЕLS можна лише під час комплексної інспекційної перевірки, провівши ретельний аналіз стану банку, що дає можливість об'єктивно оцінити ризики банку та процес управління ними.

Згідно рейтингової системи САМЕLS кожному банку визначається цифровий рейтинг за усіма показниками, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із компонентів, що оцінюються за п'ятибальною шкалою (де оцінка "1" є найвищою, а оцінка "5" - найнижчою).

Індивідуально-консультаційна робота – 1 година

Світовий досвід організації банківського нагляду.

Самостійна робота - 4 години

1. Мета та основні види інспекційних перевірок банків.

2. Базельський комітет з питань банківського нагляду та основні принципи ефективного банківського нагляду.

Інспекційні перевірки на місцях дають можливість перевірити ступінь достовірності інформації, яку переда­ють банки наглядовим органам та скласти максимально точне уявлення про фінансовий стан банку, якість його ме­неджменту.

Перевірки здійснюють із метою визначення рівня безпеки та стабільності операцій банку, достовірності звітності банку та дотримання банком законодавства України про банки і бан­ківську діяльність, а також нормативно-правових актів НБУ.

За часом проведення перевірки поділяють на планові та позапланові.

За способом проведення перевірки поділяють на виїз­ні та безвиїзні.

У світовій практиці існують різні підходи до організації банківсь­кого нагляду. З інституційної точки зору можна виділити три групи країн, що відрізняються способами організаційної побудови органів нагляду, місцем та роллю центрального банку в цих структурах:

1) країни, у яких нагляд здійснюється виключно центральними банка­ми (Австралія, Велика Британія, Іспанія, Італія, Португалія, Україна);

2) країни, у яких нагляд здійснюється центральним банком разом з іншими органами (США - разом з Міністерством фінансів, Швей­царія - разом з Федеральною банківською комісією, Німеччина - разом з Федеральною службою кредитного контролю);

3) країни, у яких нагляд за діяльністю комерційних банків здійсню­ється не центральним банком, а іншими органами (Канада, Австрія, Фінляндія, Норвегія, Швеція).

Таким чином, органи нагляду можуть бути різними за статусом, але серед них майже завжди є державні. Система органів нагляду у тій чи іншій країні відображає специфічні особливості політичного та соціально-економічного розвитку країни, її традиції тощо.

На сучасному етапі Базельський комітет забезпечує систематичне співробітництво країн світу з питань нагляду і регулювання банківської діяльності, а також розробляє основні принципи банківського нагляду.

Базельський комітет діє як громадська організація і його висновки не мають правової сили. Комітет розробляє лише загальні підходи і стандарти щодо регулювання банківської діяльності і нагляду, які мають рекомендаційний характер. Проте, враховуючи високий авто­ритет Базельського комітету, підготовлені ним директиви сприйма­ються як обов'язкові у більшості країн світу.

Важливим результатом роботи Базельського комітету є розробка 25 принципів ефективного банківського нагляду (вересень 1997 р.), що стали орієнтирами для органів нагляду всіх країн світу. Принципи визначають критерії, за якими можна оцінити ефективність банківсь­кого нагляду.

Рекомендована література:

1. Основна: 4,5,7,8,10,11

2. Додаткова: 7,11,13,20

3. Закони України 1,6,16,21

4. Підзаконні нормативні акти: 1,2,3,4,7,8,9,14