Депозитарна діяльність

Формування ефективного фондового ринку неможливо без розвинутої інфраструктури, яка дає можливість удосконалити взаємини між різними учасниками фондового ринку і забезпечити виконання всіх основних властивостей цінних паперів. При цьому зберігання інформації повинно бути організованим і відповідальним, що забезпечує повну конфіденційність і захист прав власників. Внесення змін у даних власників, що особливо стосуються їхніх цінних паперів, вимагає ретельної, скрупульозної і оперативної перевірки документів на відповідність вимогам діючого законодавства.

Чи може емітент самостійно вести облік власників своїх цінних паперів? Однозначно відповісти на це питання складно. Звичайно ж, для підприємств, у яких невелика кількість акціонерів і практично відсутній рух по цінних паперах, це прийнятно, але лише при чіткому і відповідальному виконанні цих функцій і не ущемляючи права власників цінних паперів. Однак навіть для самостійного обліку необхідні значні витрати.

Більш спокійним і надійним для емітента представляється інший шлях: пошук спеціалізованої фірми з обліку прав власності та заключення з нею договору. Фінансові навантаження при цьому варіанті на емітента теж існують, але в загальній структурі витрат вони незначні.

В Україні проблемі створення Національної депозитарної системи приділялася увага вже на найпершому етапі створення фондового ринку: перші принципи розвитку Національного депозитарію були визначені ще в Концепції функціонування і розвитку фондового ринку України, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 року. З того часу відбулися істотні зміни, як кількісні, так і якісні. На сьогоднішній день структура Національної депозитарної системи наступним (рис. 4.1.).

Рис. 4.1.

Структура Національної депозитарної системи України

Відповідно до Закону України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” в Україні створена дворівнева Національна депозитарна система, яка складається з:

нижнього рівня – це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів;

верхнього рівня – це Національний депозитарій України (далі – Національний депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:

стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

• уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, згідно з міжнародними стандартами;

• відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах;

• реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

• акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат з погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

• регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

• надання послуг щодо виконання обов'язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

• розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних з банківськими та/або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку у формі відкритого акціонерного товариства створюється Національний депозитарій. Уповноваженим органом управління часткою держави у статутному фонді Національного депозитарію є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

До компетенції Національного депозитарію, крім видів діяльності, визначених, належить:

• стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм;

• стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;

• установлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн.

Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними паперами у Національному депозитарії встановлюється Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У назву інших депозитаріїв забороняється включати слова “національний” чи “центральний”.

Юридичні особи, які згідно з Законом є учасниками Національної депозитарної системи, здійснюють такі види діяльності:

зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах і операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів

Діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм, або договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм.

Договори про відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарні договори і договори про обслуговування емісії цінних паперів повинні відповідати вимогам типових договорів, затверджених ДКЦПФР (Типовий договір про обслуговування емісії цінних паперів (Рішення ДКЦПФР N 87 від 14.07.98.); Типовий договір про відкриття рахунку у цінних паперах (Рішення ДКЦПФР N 87 від 14.07.98р.); Типовий договір про грошові розрахунки за операціями щодо цінних паперів (Рішення ДКЦПФР N 178 від 10.09.99). У договорі про відкриття рахунку в цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг тощо.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має одержати ліцензію.

Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на підставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим ринком.

Правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються ДКЦПФР. Правила та операційні стандарти грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України (рішення ДКЦПФР від 17.10.2006 N 1001 “Про затвердження Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів”).

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів

Реєстр власників іменних цінних паперів – це перелік за станом на певну дату власників та номінальних утримувачів іменних цінних паперів, які обліковуються на їх особових рахунках, що є складовою частиною системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих власників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів;

Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену ДКЦПФР як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення відповідного договору.

Учасники національної депозитарної системи

1. Депозитарій – юридична особа, яка створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність.

Депозитарій на підставі отриманої ліцензії (порядок отримання якої передбачають «Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку – депозитарної діяльності» затверджені Рішенням ДКЦПФР від 26.05.2006 N 349) здійснює зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах.

Відповідно до міжнародних норм, основне завдання депозитарію, що безпосередньо випливає з інтересів його клієнтів – професійних учасників фондового ринку, полягає в іммобілізації сертифікатів цінних паперів з метою спрощення й прискорення процесу їх обігу, а також зниження можливих ризиків, неусувних при фізичній передачі від продавця до покупця.

У зв'язку з дворівневою структурою депозитарної системи в Україні розглянемо основні функції локального депозитарію:

зберігання тимчасових і глобальних сертифікатів;

зберігання матеріалізованих (документарних) цінних паперів;

позбавлення руху цінних паперів, випущених у документарній формі (частини випуску або всього випуску);

облік і обслуговування обігу бездокументарних цінних паперів;

обслуговування операцій емітентів із цінними паперами.

Депозитарії укладають зі своїми клієнтами (депонентами) договори проведення рахунків “депо”, тобто рахунків відповідального зберігання цінних паперів. Ці договори передбачають обов'язок депозитарію приймати на зберігання ЦП клієнтів, обслуговувати їх, а також на вимогу власників перереєструвати права власності на ЦП, які збері­гаються, на користь інших осіб.

Депозитарій, одержавши розпорядження власника про переказ ЦП, списує цінні папери із рахунку депо старого власника й зараховує ці папери на рахунок нового власника. Самі сертифікати ЦП, які мають бути переказані на нового власника, залишаються у сховищі депозитарію без руху (якщо вони існують), змінюється лише стан реєстру депозитарію, а самі цінні папери, що зберігаються, зна­чаться тепер за новим власником.

Депозитарії можуть виконувати за договором операції для емітен­тів щодо випущених ними цінних паперів. У результаті на рахунках у цінних паперах відображаються певні операції з ЦП, наприклад:

викуп емітентом власних акцій;

корпоративні операції з акціями (дроблення, консолідація тощо);

погашення облігацій;

зміна статутного фонду або реорганізація емітента.

Депозитарій для забезпечення провадження професійної діяльності на фондовому ринку – депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів повинен мати у власності або користуванні приміщення, яке повністю відокремлене від приміщень інших юридичних осіб. Приміщення депозитарію повинні бути обладнані охоронною, пожежною сигналізацією та забезпечені цілодобовою охороною.

Для забезпечення функції зберігання депозитарних активів на паперовому носії депозитарій повинен мати спеціально обладнане сховище із забезпеченням неможливості викрадення, знищення, викривлення або псування сертифікатів цінних паперів, свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів, глобальних сертифікатів та тимчасових глобальних сертифікатів.

Депозитарій повинен забезпечити надійність і безпечність своєї діяльності шляхом відповідності кваліфікації працівників, системи безпеки, технічних засобів та механізму внутрішнього контролю вимогам чинного законодавства.

Депозитарій повинен мати в розпорядженні систему обробки інформації, обладнання та програмне забезпечення, які відповідають специфіці його діяльності та обсягу інформації, що обробляється.

Депозитарій повинен бути обладнаний системними і програмно-технічними засобами та засобами зв'язку, які мають запобігати втратам, крадіжкам, несанкціонованому знищенню, викривленню, підробленню, копіюванню інформації та відповідати вимогам міжнародних і національних стандартів.

Депозитарій повинен забезпечити архівацію даних стану рахунків та інформації щодо проведених операцій за кожний операційний день.

Носії з архівними даними стану рахунків та інформації депозитарію повинні зберігатися у надійно захищеному приміщенні окремо від приміщення, де встановлено комп'ютерне обладнання депозитарію.

Депозитарій повинен розробити та затвердити відповідним органом управління такі документи:

1. внутрішнє положення про депозитарну діяльність депозитарію;

2. регламент здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів;

3. регламент щодо здійснення функцій номінального утримувача;

4. положення про внутрішній аудит за депозитарною діяльністю;

5. інструкції та правила користування засобами захисту інформації.

Зміст зазначених документів повинен відповідати вимогам нормативно-правового акта Комісії, що регулює питання провадження професійної діяльності на фондовому ринку –- депозитарної діяльності.

1. Внутрішнє положення про депозитарну діяльність депозитарію повинно містити:

організаційно-функціональну схему управління професійною депозитарною діяльністю, яка повинна відобразити схему підрозділів депозитарію в залежності від завдань, що на них покладені;

кваліфікаційні вимоги до фахівців, які здійснюють депозитарну діяльність;

перелік та опис основних процедур професійної депозитарної діяльності;

перелік та форми вхідних та вихідних документів;

перелік та опис заходів загальної безпеки та збереження інформації під час здійснення професійної депозитарної діяльності;

довідник, у якому вказуються повна схема та послідовність записів, що належать до конкретної депозитарної операції;

перелік процедур з виконання корпоративних операцій емітента.

2. Регламент здійснення депозитарної діяльності депозитарію орієнтований на клієнтів, повинен містити перелік, порядок і строки виконання операцій, способи зберігання цінних паперів, порядок приймання первинних документів та вимоги до їх оформлення, а також вичерпний перелік підстав відмови від приймання документів.

До регламенту повинні бути додані зразки форм розпоряджень і запитів. Регламент повинен бути доступний клієнтам для вільного ознайомлення та повинен містити зокрема:

1. порядок приймання клієнтів;

2. вимоги до клієнтів депозитарію;

3. умови відкриття рахунку в цінних паперах;

4. підстави для відмови у відкритті рахунку в цінних паперах;

5. порядок оформлення та подання документів при прийманні клієнтів та перелік процедур надання інформації клієнтам, обміну повідомленнями з клієнтами відповідно до укладених з ними договорів;

6. порядок приймання сертифікатів цінних паперів, свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів і глобальних (тимчасових глобальних) сертифікатів;

7. порядок та підстави для закриття рахунків у цінних паперах;

8. перелік та вартість послуг, що надаються клієнтам, який може містити розміри плати зокрема за:

відкриття рахунку в цінних паперах;

зберігання цінних паперів;

видачу довідок з рахунку в цінних паперах;

корпоративні операції емітента;

блокування цінних паперів;

закриття рахунку в цінних паперах.

3. Депозитарій зобов'язаний розробити та затвердити правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення не пізніше першої проведеної операції або укладеного договору. Правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення розробляються та змінюються з урахуванням нормативно-правових актів, що регулюють питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

2. Зберігачі цінних паперів – комерційні банки, які мають ліцензію на здійснення діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності ліцензії мають право бути зберігачами, провадити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Чинне законодавство визначає необхідність зберігача насамперед при обігу цінних паперів, випущених у бездокументарній формі.

Бездокументарна форма цінного папера — це виконаний зберігачем обліковий запис, що є підтвердженням права власності конкретної особи на даний цінний папір. При переведенні документарних цінних паперів у бездокументарну форму (дематеріалізація, або іммобілізація), резуль­татом буде наявність рахунків у цінних паперах, відкритих у зберігача. При цьому обіг цінних паперів здійснюється у вигляді відповідних за­писів на рахунках. Власники цінних паперів при цьому одержують ви­писку з рахунку депо. Виписка не є цінним папером і лише підтверджує право власності на зазначену кількість цінних паперів.

Зберігачі здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах, які належать їх власникам (зокрема і самому зберігачеві).

У разі одержання зберігачем ліцензії на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів йому забороняється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом.

3. Реєстратори власників іменних цінних паперів – це юридичні особи, що мають відповідну ліцензію та здійснюють діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Функції реєстратора також може виконувати емітент, якщо максимальна кількість власників іменних цінних паперів (у сукупності всіх випусків) не перевищує 250 і отримана відповідна ліцензія від Комісії на самостійне ведення реєстру. За законодавством України, за наявності понад 250 власників іменних акцій товариство зобов'язане передати ведення реєстру тільки одному незалежному реєстраторові. Незалежні реєстратори – це завжди юридичні особи.

Наявність реєстраторів є важливою умовою функціонування фондового ринку, і необхідність у реєстраторі виникає відразу після випуску емітентом ЦП. Під системою ведення реєстру власників ЦП розуміється сукупність даних, зафіксованих на паперовому носії та/або з використанням електронної бази даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у реєстрі власників ЦП і облік їхніх прав щодо ЦП, зареєстрованих на їхнє ім'я, що дає можливість одержувати і спрямовувати інформацію зазначеним особам і складати реєстр власників ЦП.

Основними функціями реєстратора є:

ведення особових рахунків емітента й зареєстрованих осіб, об­лік іменних цінних паперів на рахунках емітента, пов'язаних із проведенням корпоративних операцій і операцій з викупу й погашення іменних цінних паперів;

ведення обліку виданих, погашених і анульованих іменних цінних паперів (їх сертифікатів).

облік і зберігання документів, що с підставою для внесення змін до реєстру.

Реєстратор веде реєстр і забезпечує емітентів такою інформацією:

хто є власником ЦП;

скільки ЦП у кожного власника;

скільки дивідендів виплатити кожному власникові;

скільки голосів у кожного власника.

Реєстратор та його учасник не можуть прямо чи опосередковано володіти акціями емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор. Ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснюється на умовах договору, що укладається з емітентом цінних паперів. Типова форма договору затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів, які затверджують умови договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів у порядку, визначеному статутом товариства.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, будь-які інші органи державної влади, а також юридичні та фізичні особи не можуть ухвалювати рішення обов'язкового чи рекомендаційного характеру щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, забезпечення ведення таких реєстрів чи їх розподілу.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери.

Реєстратор зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати прийняття документів у порядку, визначеному ДКЦПФР, внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів або надати мотивовану відповідь про відмову у внесенні таких змін.

Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представника, а також номінального утримувача надати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати включення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції реєстратора, зокрема і інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать.

Таблиця 4.1.

Відмінності між реєстратором і депозитарієм

Ознака відмінностей	Депозитарії	Реєстратор
1	2	3
Клієнти	Депоненти, якими можуть бути торговці, власники ЦП, інвестиційні фонди, трастові компанії, інші депозитарії	Клієнти реєстратора - емітенти ЦП. З ними реєстратор укладає договір на ведення реєстру ЦП і зобов'язується оформляти всі зміни права власності на ЦП
Функції	Депозитарій може здійснювати зберігання ЦП депонента	Реєстратор звичайно не зберігає ЦП власників ЦП, але може зберігати бланки цих паперів
1	2	3
Сплата за послуг	За послуги депозитарію сплачують його депоненти, учасники угод	За послуги реєстратора, відповідно до світової практики, сплачує емітент, однак послуги зі зміни прав власності звичайно сплачують власники (продавці або покупці ЦП).
Інтереси	Депозитарій діє лише за дорученням депонента й відбиває інтереси кожного окремого депонента	Реєстратор діє від імені та за дорученням емітента й тому най­частіше відбиває інтереси емітента. Тому часто спостерігаються випадки затримки в перереєстрації прав власності й навіть незаконні відмови у визнанні таких прав
Учасники	Послугами депозитарію користуються насамперед активні й великі інвестори (наприклад інституціональні) та торговці, які часто купують і продають ЦП. До того ж депонент часто має можливість вибору де­позитарію, може звернутися до іншого зберігача.	Послугами реєстратора в усьому світі користуються насамперед ті інвестори, які не проводять активні операції з даними ЦП, не занадто часто їх купують і продають