Служба World Wide Web мережі Інтернет

В 1992 році була запропонована ідея створення служби всесвітньої інформаційної мережі (WWW – World Wide Web

– всесвітня павутина), як ефективного способу надання інформаційних ресурсів, що дозволяє користувачам всього світу вільно обмінюватися даними. В основі цього проекту було покладено поняття гіпертексту, вперше введеного

74 Операційна система Windows. Internet Explorer

Лабораторна робота №8

Тедом Нельсоном (Ted Nelson) в 60-х роках ХХ століття. В гіпертексті встановлюються зв'язки між деякими фрагментами тексту та іншими документами (які можуть бути текстом, зображенням, аудіо- або відеофайлом тощо). Це означає, що при зверненні до цього зв'язку (або посилання) за програмою-клієнтом відкриється відповідний документ. З часом служба мережі Інтернет WWW набула великої популярності. В 1997 році в WWW з’явилися динамічні сторінки з використанням мультимедійних технологій (так звані веб-сторінки).

Гіпертекст (HyperText) – це метод подання даних у вигляді тексту, окремі фрагменти якого з’єднані за допомогою системи гіперпосилань.

Гіперпосилання (Hyperlink) – спосіб зв’язку між різними компонентами даних у WWW-системі. Гіперпосилання відрізняються від звичайних посилань на інші документи своєю динамічністю. Наприклад, для того щоб скористатися наведеним у звичайній книзі посиланням на інший документ, потрібно замовляти цей документ у бібліотеці. На веб-сторінці достатньо тільки встановити на гіперпосиланні курсор мишки та обрати лівою клавішею і відповідний документ буде відображений на екрані. Цей документ, в свою чергу, може мати гіперпосилання на багато інших документів і т.д. Таким чином структура гіпертектових документів справді нагадує павутину, вузлами якої є сторінки документа, пов'язані з іншими сторінками цього та інших документів "павутинками" гіперпосилань.

Документ у всесвітній інформаційній павутині називають веб-сторінкою. Веб-сторінка – це текстовий файл, що містить опис мультимедійного документа мовою гіпертекстової розмітки (HTML – Hyper Text Markup Language). Група тематично об’єднаних веб-сторінок утворюють веб-сайт (веб-вузол).

Текст – це один довгий рядок символів, який читається в одному напрямку. Гіпертекстова технологія полягає в тому, що текст подається з ієрархічною структурою, подібною до мережі. Матеріал тексту поділяється на фрагменти. Кожний фрагмент, який можна переглянути на екрані комп’ютера, має багато зв'язків з іншими фрагментами, що дає змогу детальніше з'ясувати відомості про об'єкт, який вивчається, і рухатися в одному чи кількох напрямках за обраним зв'язком.

Для передавання даних у WWW використовується протокол HTTP. Одним з призначень системи WWW була розробка стандартного способу вказування посилань на доступні в мережі Інтернет-ресурси, що використовується для будь-якого типу ресурсів. Для розв’язування цієї задачі було введене поняття URL (Universal Resource Locator – універсальний покажчик ресурсу).

Для відображення гіпертекстових документів на екрані комп'ютера і забезпечення швидких переходів між ними за допомогою гіперпосилань, використовують спеціальні програми, які називаються веб-браузерами (web- browser) або браузерами (to browse від англ. переглядати).

Протокол HTTP (Hypertext Transfer Protocol – протокол передавання гіпертексту) – один з протоколів, який використовується в мережі Інтернет. Він призначений для передавання веб-сторінок і містить правила, за якими веб- документи передаються з веб-сервера до браузера на комп’ютер користувача.

Веб-сервер – комп’ютер в мережі, на якому встановлене серверне програмне забезпечення для опрацювання запитів від браузерів.