12.1.2Перелік питань, які необхідно вивчити для виконання роботи.

• Можливості графічного виводу та керування режимами графічного виводу.

• Організація екрану в режимі графічного виводу.

• Призначення і особливості застосування процедур і функцій графічного виводу.

12.2Завдання до лабораторної роботи.

Розробити підпрограму-процедуру для побудови графічного позначення електрорадіоелемента, вибраного з Табл. 12 .A згідно з варіантом, і викликаючу її головну програму. В якості параметрів процедура повинна отримувати координати точки з’єднання елемента А у вигляді запису з полями X,Y. В головній програмі необхідно проініціалізувати графічний режим і побудувати зображення елемента в різних частинах екрану. Побудувати позначення елемента з різними орієнтаціями і передачею процедурі орієнтації в якості параметру послідовного типу.

Табл. 12.A. Варіанти завдань до лабораторної роботи №12.

№	Назва	Позначення	№	Назва	Позначення
1	Діод		9	Польовий транзис-тор з каналом n-типу
2	Фото-резистор		10	Польовий транзис-тор з каналом р-типу
3	Тиристор		11	Котушка індуктив-ності
4	Термо-резистор		12	Конденса-тор змінної ємності
5	Транзис-тор p-n-p		13	Діодна оптопара
6	Транзис-тор n-p-n		14	Логічний елемент АБО–НЕ
7	Фотодіод		15	Логічний елемент виключне АБО
8	Світлодіод		16	Логічний елемент І–НЕ

12.3Методичні вказівки до виконання роботи

Перед написанням програми треба намалювати необхідне зображення на міліметрівці у збільшеному масштабі і відмітити координати характерних точок.

З метою полегшення налагодження програми треба описати ці координати як змінні типу word або integer. Порівняймо, наприклад, два способи креслення обкладок конденсатора в варіанті 12:

• Moveto(XA,YA); Moverel(20,0); Linerel(0,10); Linerel(0,20); Moverel(5,0); Linerel(0,20);

• Y1:=10; DX:=5; XV:=20; Moveto(XA,YA); Moverel(XV,Y1); Linerel(0,2*Y1); Moverel(DX,0); Linerel(0,2*Y1);

При необхідності змінити розмір пластин в першій програмі необхідно виконати три виправлення (причому взаємопов’язаних), а в другій  лише одне, значення Y1.

Особливо важливою ця вимога стає при необхідності пересування деякого обє’кта, наприклад стрілок у варіантах 2,5..10,12,13. Якщо креслити стрілки операторами

Line(XA+10,YA,XA+20,YA);

Line(XA+15,YA3,XA+20,YA);

Line(XA+15,YA+3,XA+20,YA);

то зміщення її вимагатиме 12 узгоджених виправлень, інакше стрілка “розпадеться”. Якщо ж впровадити додаткові змінні і описати стрілку так:

XN:=XA+10; YN:=YA; XK:=XN+10; DX:=5; DY:=3;

Moveto(XN,YN); Lineto(XK,YN);

Moverel(DX,DY); Linerel(DX,DY); Linerel(DX,DY);

то зміна її положення і розмірів вимагатиме виправлення лише одного значення змінної, причому стрілка завжди лишатиметься стрілкою.