8.3Методичні вказівки до виконання роботи.
8.3.1Постановка задачі.
Необхідно перетворити функцію s(t) з урахуванням конкретних значень ak і bk, щоб привести цю функцію до зручного для обчислень вигляду. При описі виводу, чи в ескізі таблиці, передбачити виведення для кожного значення аргументу значень функції f(t) та s(t). Значення М для всіх варіантів обрані таким чином, що не виникає необхідності в поекранному виведенні даних.
8.3.2Розробка структури даних.
Студент може розглянути (але не обов’язково) можливість використання масивів для зберігання коефіцієнтів ak і bk.
Окрім змінних, вказаних в завданні, необхідно передбачити змінні для зберігання констант, використаних у варіантах завдань для опису функцій f(t) i s(t). Якщо описують функції чи процедури, то необхідно описати їх вхідні та вихідні параметри, їх тип та призначення функції чи процедури.
8.3.3Розробка алгоритму.
Оскільки кількість членів ряду та точок табулювання є заданою, то для програмування обчислень зручно використати вкладені цикли з параметрами: внутрішній для обчислення суми ряду і зовнішній для зміни аргументу в заданих межах та виведення аргументу і результатів. Для обчислення коефіцієнтів ak і bk, f(t) використовують підпрограми-функції. Спрощений приклад алгоритму наведено на Рис. 8 .2.
Рис. 8.2. Блок-схема алгоритму табулювання функції, заданої рядом Фур’є.
На блок-схемі алгоритму відсутні блоки введення та виведення даних, які розміщуються студентом самостійно. Контрольна точка KT1 зручна для спостереження за розрахунком суми ряду при фіксованому значені аргументу, а точка KT2 - для спостереження за ходом табулювання. За результатами перетворення формули для S(t) при постановці задачі в блок-схемі можуть з’явитися додаткові блоки обчислення початкових значень змінних або змінитися крок внутрішнього циклу, якщо використовуються тільки парні або тільки непарні члени ряду.
8.3.4Текст програми записується мовами Бейсік або Паскаль.
Для визначення парності цілого аргументу в мові Pascal треба використовувати вбудовану функцію odd(). Особливу увагу приділити правилам запису вкладених циклів, які ілюструються такими прикладами:
x:=a;
for nt:=1 to M do
begin
.................
for k:=0 to N do
begin
......................
end;
x:=x+sx;
end;
8.3.5Тестування та налагоджування.
При тестуванні програми необхідно дослідити як змінюються отримані значення функції s(t) при збільшенні та зменшенні кількості врахованих членів ряду N (кількість гармонік). Необхідно навести висновки про наявність в алгоритмі повторних обчислень того самого значення та вказати можливі шляхи скорочення кількості операцій.
Розділ іv. Обробка і використання масивів
9.Лабораторна робота №9
сортування даних
Мета роботи — засвоїти методи створення, доступу та використання базового структурованого типу даних — масивів, засвоїти програмну реалізацію методів сортування даних.
9.1Перелік питань, які необхідно вивчити:
Методи опису одномірних і двомірних масивів.
Методи ініціалізації масивів.
Доступ до елементів масиву.
Керований вивід в текстовому режимі.
Програмна реалізація вкладених циклів.
9.2Завдання.
Серед елементів матриці А заданого розміру m x n знайти максимальний і мінімальний. Задану групу елементів цієї ж матриці відсортувати за зростанням або зменшенню і знайти максимальний і мінімальний елемент групи.
Додаткове завдання. Вивести всі елементи групи у випадковій послідовності.
Варіанти завдань до лабораторної роботи №9 наведено в Табл. 9 .1.
Табл. 9.1. Варіанти завдань до лабораторної роботи №9.
№ варіанту |
№ матриці |
Група |
Сортування |
1 |
1 |
вище головної діагоналі |
зменшення |
2 |
2 |
нижче головної діагоналі |
|
3 |
3 |
крім 1-го рядка і 2-го стовпця |
зростання |
4 |
4 |
головна діагональ |
|
5 |
5 |
1-й і 3-й рядки |
зменшення |
6 |
6 |
2-й і 3-й рядки |
|
7 |
1 |
головна діагональ |
зростання |
8 |
2 |
вище головної діагоналі |
|
9 |
3 |
нижче головної діагоналі |
зменшення |
10 |
4 |
крім 1-го рядка і 1-го стовпця |
|
11 |
5 |
1-й і 4-й стовпці |
зростання |
12 |
6 |
1-й і 3-й рядки |
|
13 |
1 |
крім 1-го рядка і останнього стовпця |
зменшення |
14 |
2 |
головна діагональ |
|
15 |
3 |
вище головної діагоналі |
зростання |
16 |
4 |
нижче головної діагоналі |
|
Табл. 9.2. Варіанти матриць.
Матриця № |
1 |
2 |
3 |
|
|
|
|
Матриця № |
4 |
5 |
6 |
|
|
|
|
