1.3 Коледжі Німеччини.

Після старшої школи (Hauptschule) 16-річні випускники, що взяли курс одержання спеціальності і якнайшвидше працевлаштування, вступають у дворічні професійні школи (Berufsschule). Випускники реальної школи мають можливість вступити у ПТУ (умовно їх можна вважати коледжами) двох типів: Berufsfachschule й Fachoberschule. У будь - яком з них навчання триває два роки, але в першому випадку видається диплом про одержання професії (Berufsqalifizierender Abschluss), а в другому-атестат про закінчену середню освіту, що дає змогу вступати у ВНЗ (Fachhochulreife).

Окрім цього існують спеціальні школи (Fachschulen), де випускники старших і реальних шкіл можуть підготуватися до складання іспитів на атестат зрілості й забезпечити гарантований вступ до університету. Ті самі можливості дає навчання у вечірній гімназії або на підготовчих курсах (Studienkolleg).

Здобути професію можна і у приватній школі. Показово, що близько 40% учнів ПТУ, які навчаються, обрали для себе саме приватний сектор. Так, у школах професійного навчання (Berufsbildende Schulen) можна опанувати, наприклад, основи низки професії для роботи в галузі економіки, готельної та ресторанної справи, техніки, соціального забезпечення, охорони здоров'я, косметології.

1.4 Університети Німеччини

Вищі навчальні заклади Німеччини - це університети (Universitaet, скорочено Uni), у тому числі технічні (Technische Universitaet), вищі спеціальні школи (Fachhochschule), а також різні спеціалізовані ВНЗ, включаючи педагогічні, теологічні, музичні, художні, кінематографічні тощо. Спортсменів, журналістів і лікарів готовлять як на відповідних факультетах університетів, так й у декількох спеціалізованих навчальних закладах (Sporthochschule, Medienhochschule тощо), наприклад, у Ганновері й Любеці діють два профільних медичних ВНЗ.

Переважна більшість ВНЗ у Німеччині державні, але останнім часом стали з'являтися й приватні. Навчання в них платне. Активно розвивається система бізнес-освіти.

Серед усієї цієї розмаїтості особливе місце займають університети - насамперед тому, що з ними зв'язані багато століть німецької історії, наукові відкриття, імена геніальних людей. У Німеччині налічується 118 університетів і прирівняних до них ВНЗ.

У ВНЗ Німеччини можна одержати вищу освіту з більш ніж 400 спеціальностей. Іноземні студенти воліють вивчати в Німеччині економічні науки, машинобудування, німецьку філологію. 54% іноземців навчаються у ВНЗ земель Баден-Вюртемберг, Баварія й Північна Рейн-Вестфалія.

Старі німецькі університети сповідують класичний підхід до вищої освіти, що припускає серйозну теоретичну підготовку. Більш орієнтований на практику різновид освіти пропонують вищі спеціальні школи (Fach-hochschulen). Там вчаться 3-4 роки, передбачений рік стажування. У цих ВНЗ - а їх більше 150 - можна отримати професії в таких областях, як економіка, сільське господарство, менеджмент, інженерна справа. На частку Fachhochschulen припадає багато іноземних студентів - більше 22 тисяч.

Академічні ступені, що присвоюються німецькими університетами, відрізняються від прийнятих в англомовних країнах. У Німеччині прийнято видавати диплом про вищу освіту. Його одержують випускники більшості математичних, природничих, економічних і соціально-наукових факультетів. Найпоширеніший ступінь, присуджуваний після закінчення навчання на гуманітарних факультетах - магістр (Magister Artium). Відучившись в аспірантурі, можна одержати ступінь Doktor, що буде рівноцінно нашому кандидатові наук. При цьому в німецькому університеті вам можуть зарахувати підсумкові іспити, які ви здавали вдома.

Багато вищих шкіл в останні кілька років організували платні магістерські програми, що передбачають можливість навчання англійською мовою. Тривалість навчання становить 3-5 семестрів. Введення навчальних програм англійською мовою істотно розширило коло людей, що вибирають Німеччину для продовження освіти.

Найкращі вищі навчальні заклади Німеччини

До кращих вищих навчальних закладів належать:

1.Мюнхенський технічний університет (нім. Technische Universität München, TU München, TUM), заснований в 1868 році, знаходиться в місті Мюнхені і є єдиним технічним університетом Баварії і одним з найбільших вищих навчальних закладів у Німеччині. Університет є одним із трьох перших елітних університетів, вибраних для здійснення програми «Концепції майбутнього».

В університеті здійснюється навчання за 132 спеціальностями. Поряд з типовими для технічного вузу факультетами природничих та технічних наук існують і факультети економіки, спорту та медицини.

2.Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (нім. Ludwig-Maximilians-Universität München) — найстаріший вищий навчальний заклад в Мюнхені, Баварії, заснований герцогом Людвігом Багатим та курфюрстом Максом IV Йозефом — звідки і взяв своє ім'я. Університет було засновано в 1472 році в місті Інгольштадт герцогом Людвігом Багатим. Університет керувався єзуїтами та декілька століть був центром антиреформаційного руху. В 1800 р. курфюрст Макс IV Йозеф (пізніше король Максиміліан І) переніс університет в місто Ландсхут. Тільки в 1826 р. король Людвіг І переносить університет в столицю Баварії — Мюнхен.

3 .Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла — найстаріший університет на території Німеччини. Він знаходиться в місті Гейдельберг, що в Баден-Вюртемберзі. Університет був заснований курфюрстом Рупрехтом І за затвердженням Папи Урбана VI в 1386 р. Спочатку було створено чотири факультети: права, медицини, теології та філософії. Таким чином Гейдельберзький університет був третім університетом (після Праги та Відня) в німецькомовному світі.

4.Університет Констанца (Universitat Konstanz) заснований у 1966 році. Цього року вуніверситеті навчається близько 10.000 студентів з різник країн світу. Університет Констанца належить до обьєднання "Internationale Bodensee-Hochschule". Особливо тісно йде співпраця у напрямку підготовки педагогічних фахівців з Педагогічним Університетом Тургау.У рамках співпраці заплановано на зимовий семестр 2011-2012рр. загальна програма досліджень "Раннє дитинство".

5.Гумбольдтський університет Берліна, Берлінський університет імені Гумбольдтів (нім. Humboldt-Universität zu Berlin, скор. нім. HU Berlin), колишній Берлінський університет (лат. Alma Mater Berolinensis) – найстарший з чотирьох університетів Берліна. Заснований 16 серпня 1809 року за ініціативою Вільгельма фон Гумбольдта. В 1828 році одержав назву Університет Фрідріха Вільгельма на честь прусського короля Фрідріха Вільгельма III, під час правління якого його було засновано; в 1949 року перейменовано на честь братів Александра і Вільгельма Гумбольдтів.

6.Університет Мангейма (Universitat Mannheim)є одним з наймолодших університетів Німеччини, проте він відрізняється яківтю викладання та напрямками підготовки фахівців.

7. Тюбінгенський університет Еберхарда і Карла (нім. Eberhard Karls Universität Tübingen) — державний університет в місті Тюбінген, земля Баден-Вюртемберг, Німеччина. Один з найстаріших університетів Німеччини, який користується міжнародним визнанням в галузі медицини, природничих та суспільних наук. Відомий своїм величезним внеском у ліберальну християнську теологію. Заснований у 1477 році.

8. Штутгартський університет (нім. Universität Stuttgart) — державний університет в місті Штутгарт, земля Баден-Вюртемберг, Німеччина, який користується міжнародним визнанням в галузі технічних та природничих дисциплін.

9. Боннський університет (Рейнський університет Фрідріха Вільгельма в Бонні; нім. Rheinische Friedrich-Wilhelms-Universität Bonn) — один з найбільших і найвідоміших університетів Німеччини.

Серед відомих випускників університету — Фрідріх Ніцше, Фрідріх III, Вільгельм II, Луїджі Піранделло (Nobel prize medal.svg [1] з літератури 1934 року), Конрад Аденауер, Вальтер Шелленберг,Юрген Габермас.

ВИСНОВКИ

Таким чином, сьогодні Німеччина є прикладом успішної та ефективної модернізації та інтернаціоналізації вищої освіти, які підвищують конкурентні переваги класичної традиційної німецької системи освіти і сприяють загальному соціально-економічному благополуччю цієї європейської країни.

Отже, наш матеріал показує, що вища освіта в Німеччині на сучасному етапі є не лише відображенням всіх переваг і недоліків сучасного німецького суспільства, а й несе в собі славетні традиції класичної німецької освіти епохи Просвітництва. За тривалий період становлення німецької нації вища освіта Німеччини переживали часи злетів і падінь. На її стан впливали і гуманістичні ідеї видатних німецьких мислителів, і прагматизм науково-технічного прогресу, і згубна ідеологія нацизму. Представник німецької нації ввібрав в себе практично всі переваги й недоліки класичного жителя Західної Європи.Німецька нація дала світові цілу плеяду видатних вчених, філософів, мислителів, державних діячів. Це не є випадковим: Отто фон Бісмарк свого часу говорив, що Німеччина своєю могутністю і славою зобов'язана в першу чергу своїй освіті.Національною особливістю освіти в Німеччині завжди було виховання високоморальної особистості. Пріоритети надавались не навчанню, а моральному становленню і вдосконаленню особистості в процесі виховання в традиціях гуманістичної етики. Ідеалом німецької системи освіти була особистість, наділена такими рисами: самовизначенням, доброзичливістю, справедливістю, вольовими зусиллями, внутрішньою свободою вибору, самостійністю, вмінням розрізняти добро і зло, поважати порядок, правила, закони, дисципліну, підкорятися нормам, які існують в суспільстві, усвідомленням обов'язку перед іншими, державою, суспільством.Криза, яку переживає сьогодні вища освіта Німеччини, пов'язана як із зовнішніми (економічними, соціально-політичними), так і з внутрішніми (психологічними) чинниками. Фіхте вважав, що шлях до морального відродження Німеччини пролягає через сферу морального виховання, головне в якому не накопичення знань, а розвиток розуму, ініціативності, самостійності і формування характеру високоморальної особистості.Звернення до здобутків німецької класичної філософії, відродження гуманістичних принципів, втілення в життя теоретичних положень видатних німецьких психологів, є, на наш погляд, тим шляхом виходу з кризи вищої освіти не лише в Німеччині, а й по всій Європі, який намагаються знайти сьогодні провідні освітяни, педагоги, психологи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Афанасьев А.Н. Болонский процесс в Германии // Высшее образование сегодня. 2003. № 5.

2 . Кремень В.Г. Болонский процесс: сближение, а не унификация//Зеркало недели. - № 48(473). -13-19 декабря 2003.

3. Приложение «Обзор систем высшего образования стран ОЭСР». Центр ОЭСР — ВШЭ, 2004

4. Болонський процес у фактах і документах/ Упорядники Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І.. Київ - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В.Гнатюка, 2003. - 52 с. (http://www.tspu.edu.ua/).

5. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Высшее образование в Европе. -2000. - Том XXV.-№ 3.

6. Долженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к размышлению… // Вестник высшей школы: Alma mater. -2000. -№ 6.

7. Кремень В.Г. Болонский процесс: сближение, а не унификация//Зеркало недели. - № 48(473). -13-19 декабря 2003.

8. Матеріали науково-практичного семінару „Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації”. Львів, 21-23 листопада 2003. - Львів: «Львівська політехніка». - 111 с.