3. Місце українських князів у системі політичного життя

ВКЛ Х1У-ХУст.

У середині Х1У ст. більшість українських земель (Східна Волинь, Київщина, Чернігово-Сіверщина, Поділля ) визнало зверхність великого князя литовського і тим були звільнені від тяжкої ординської залежності. У складі нової держави - Великого князівства Литовського до 1471 року вони мали політичну автономію,оскільки литовські князі з часів Ольгерда(1362) гарантували їм “старини не рухати ,а новин не уводити”. У Великому князівстві Литовському (ВКЛ), що існувало як федерація окремих земель Русі(білоруських і українських) і Литви, склалася удільна система, за якою (Волинь, Київська земля, Поділля) мали свого князя, боярську думу , фінанси, військо, аппарат управління. До того ж у ВКЛ діяло руське право “Руська правда”, руська мова (старобілоруська і староукраїнська)була державною мовою, руська знать (князі і панство) не тільки зберегли свої земельні володіння, владу на місцях, а й 50 родин князівського походження посіли вагомі місця у центральних органах влади Литви (у складі Пани-Рада) і відігравали роль її політичної еліти. В цілому вони поділяли політичні цінності аристократії ВКЛ, яка орієнтувалася на державний устрій своєї держави як модель конституційної монархії, а з початку ХУ1ст. -на шляхетську республіку.

Водночас вони представляли інтереси руської православної знаті і намагалися захистити політичну автономію своїх земель у складі ВКЛ. Зазначимо,що у 30-40 рр ХУст. вони склали опозиційний рух за автономію руських земель під егідою волинського князя Свидригайла Ольгердовича і виступали під гаслом визнаня такої автономії за “князівством Руським”( українські і східнобілоруські землі) ,що кваліфікується як перше свідчення державницької консолідації українства в часи середньовіччя.

Князі в українських землях х1у-ху1 ст.:

Персональний склад:

Волинь (52 князівські роди)

Рюриковичі:

Верейські, Жижемські,Курбські, Лики,Лукомські, Масальські, Осовицькі,Пронські, Пузини,Четвертинські.

Нащадки князів київських, галицьких, володимирських.

Молодша гілка династії Романовичів-князі Острозькі –родоначальник Данило(онук кн.Наримунта з Турово-Пінських земель) з Острога (1340),(турово-пінська гілка- Четвертинські, Степанські).

Переялавщина-

нащадки Рюриківічів -кн.Капусти,кн.КОЗЕКИ (на Росі)-з ординців.

Нащадки литовських удільних князів:

Нащадки Любарта Гедиміновича(кн.Чарторийський від кн.Костянтина Ольгердовича-Вінниця і Кременець)

Кн.ЗБАРАЗЬКІ-нащадки Дмитра-Корибута(пізніше гілка кн.Вишневецьких)

Гольшанські(київські князі з кінця Х1У-зор ХУ ст.),Ямонтовичі-Подберезькі

Найбільшу кількість- другорядні представники князів роду Гедиміновичів:

На Чернігівщині-

Іван Любартович, Патрикій Давидович (стародубський)

На Поділлі : Федір Кориятович

Категорії князів: Княжата головні:

9 родів (Острозькі, Заславські, Сангушки, Гольшанські, Збаразькі,Вишневецькі, Чарторийські, Четвертинські, Корецькі (безперервність успадкованих володінь)

Привілеї княжат головних:

1. Суверенність володіння,

2. Право законодавче

3. Право жалувати землі своїм васалам

4. Право суду над підданими

5. Право судитися виключно князем великим

6. Участь у великокнязівській Раді (спадкова)-«укр.лорди».

7. Прва займати вищі державні посади

8. Власне військо

9. Прапор

10.право користуватися печаткою власною (червоний колір)