Тема 19

ВІДМІННОСТІ МІЖ АУДИТОМ, ОБЛІКОМ,

РЕВІЗІЄЮ Й СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКОЮ

ЕКСПЕРТИЗОЮ

За умов ринкової економіки та різноманітності форм власності постала необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту. У світовій практиці аудит набув широкого поширення. Аудит є обов'язковою частиною цивілізо­ваного функціонування ринкової економіки будь-якої країни. Ауди­тори стали потрібні як власникам компаній, фірм, об'єднань, так і незацікавленій стороні — суду, арбітражу, які обстоюють справедливість. Розвитку аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів між підприємцями (адміністрацією, управлінцями, менеджерами), коли власник для керівництва своїми підприємствами наймав спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, прихо­вування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмис­ного присвоєння їх найманими керуючими власник мусив вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

В умовах ринку ніхто в діловому світі не приймає всерйоз підприємців, звітні дані яких не підтверджено аудиторським висновком. Аудиторські служби на договірних засадах надають також консультації, розробля­ють рекомендації щодо ведення й постановки обліку, збільшення при­бутків, підвищення рентабельності, оздоровлення фінансового стану. Залучені до аудиту висококваліфіковані зовнішні консультанти найбільш об'єктивно й фахово вирішують досліджувані питання.

Хоч саме поняття аудиторства нерівнозначне таким поняттям, як аналіз господарської діяльності, документальна ревізія, судово-бухгалтерська експертиза, але під час здійснення своєї діяльності ауди­тори широко використовують процедури із наведених та інших сфер облікової і контрольно-аналітичної діяльності.

Ревізія — це складова системи управлінського контролю, покли­кана встановлювати законність, вірогідність, доцільність і економічну ефективність здійснюваних господарських операцій. Основні завдан­ня ревізії такі: здійснення контролю за дотриманням державної дис­ципліни, використанням коштів, збереженням матеріальних ціннос­тей, правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності й попе­редження фактів безгосподарності, зловживань і крадіжок.

Аудит — незалежна перевірка фінансових звітів і бухгалтер­ських балансів суб'єктів підприємницької діяльності з метою одер­жання висновків.

Спільність аудиту і ревізії полягає в тому, що вони досліджують один предмет — господарсько-фінансову діяльність підприємств, корис­туються однаковими методичними прийомами і процедурами господарсько-фінансового контролю. Вони однаковою мірою покликані виявляти не­гативні явища в діяльності юридичних і фізичних осіб з метою ліквідації й попередження їх у майбутньому, тобто активно реагують на виявлен­ня причин і винуватців безгосподарності і порушень нормативно-право­вих актів. Крім того, вони використовують однакові джерела інфор­мації — первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, баланси і звіти, закони й інструктивно-нормативні акти з питань виробничої діяль­ності підприємств і організацій, що підлягають перевірці.

Однак висновки аудитора є виваженим і обґрунтованим дока­зом під час вирішення майнових спорів у арбітражному й народному судах між власником і його контрагентами. Аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати підвищення ефек­тивності й розширення сфер впливу підприємницьких структур, сприяє розвиткові маркетингу й комерційної діяльності як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства.

Широке впровадження діяльності аудиту в сферу економіки України обумовлене такими перевагами:

— різким скороченням бюджетних коштів на утримання відом­чого контрольно-ревізійного апарату;

— надходженням додаткових коштів у бюджет від аудиторських фірм та фізичних осіб —підприємців-аудиторів тощо.

Іноді плутають аудит з бухгалтерським обліком, бо вони тісно пов'язані між собою. Бухгалтерський облік як складова системи управління виконує три окремі функції — інформаційну, контрольну та аналітичну. Бухгалтерський облік — це запис, класифікація й уза­гальнення господарських процесів на підставі документів для підго­товки інформації й прийняття відповідних рішень. З одного боку, бух­галтери покликані оволодівати принципами і положеннями, що є ба­зою для підготовки інформації, з іншого — під час аудиту бухгалтерсь­ких даних виникає потреба встановити правильність відображення бухгалтерської інформації відповідно до фактичних процесів.

Оскільки бухгалтерські правила — критерії оцінки того, чи пра­вильно сформульовано бухгалтерську інформацію, то аудитор, вико­ристовуючи цю інформацію, повинен добре знати ці правила. Він зо­бов'язаний не тільки розуміти бухгалтерський фінансовий і управлін­ський облік, а й бути компетентним у накопиченні й тлумаченні аудиторських свідчень, що й відрізняє аудитора від бухгалтера. Ауди­тор стикається з визначенням правильності процедури аудиту, роз­міру вибірки, хронометражу перевірок (тестів) і оцінки результатів.

Залежно від прийомів і способів контролю і системи контрольних процедур розрізняють аудит, ревізію, судово-бухгалтерську експертизу. Вони є складовими елементами фінансово-господарського контролю. Аудит, ревізія і судово-бухгалтерська експертиза розглядають один предмет (господарсько-фінансову діяльність підприємства чи підприємця), а та­кож використовують спільні методичні прийоми й процедури контро­лю, їх мета — виявити негативні явища у виробничій і фінансово-господарській діяльності господарюючих суб'єктів, усунути та запобігти їм у майбутньому. Об'єктами контролю для них є однакові джерела інформації, законодавчі та нормативно-інструктивні акти з питань фінан­сово-господарського контролю, первинна облікова документація, регіст­ри бухгалтерського фінансового й управлінського обліку, фінансова звітність господарюючих суб'єктів. Спільне для них також і те, що вони обґрунтовують свої висновки документально перевіреними доказами.

Разом із тим між аудитом, ревізією й судово-бухгалтерською експертизою існують суттєві відмінності.

Під час ревізії досліджується фінансово-господарська діяльність під­приємства в статиці після завершення господарських процесів (переваж­но не рідше одного разу на три роки). Функції ревізії (порівняно з ауди­том) звужуються інтересами власника, від імені якого проводять ревізію.

Основною метою ревізії є виявлення та фіксація фактів зловживань з обов'язковим повідомленням вищестоящої організації й правоохорон­них органів. Як правило, ревізори здійснюють перевірки лише з позицій дотримання законності господарських операцій, не вникаючи у визна­чення перспектив діяльності. Результати ревізії повідомляють трудово­му колективу для вжиття заходів щодо ліквідації виявлених недоліків.

У процесі судово-бухгалтерської експертизи досліджуються конфліктні ситуації, що стали предметом розгляду в судово-слідчих органах. Вона має встановити істину й надати допомогу суб'єктові в розробці профілак­тичних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарської діяльності. Судово-бухгалтерська експертиза проводиться переважно за рішенням судово-слідчих органів після виявлення недоліків у фінансово-господарській діяльності, відмічених у акті ревізії чи у аудиторському висновку. Під час її також з'ясовуються причинні зв'язки, які призвели до матеріальних збитків, підтверджують їхню суму.

Запитання для самоконтролю

1. Чиє принципові відмінності між аудитом і ревізією, якщо так, то які саме?

2. У чому полягає спільність аудиту і ревізії?

3. Якими документами оформляють результати перевірки аудитор, ревізор і експерт-бухгалтер?