Стоячі коміри
Для цієї групи комірів можливі два варіанти: вшивні і суцільно кроєні. Вшивні стоячі коміри зустрічаються двох типів. Розгортка комірів першого типу являє собою прямокутну смужку, довжина якої L коміра дорівнює сумі довжин горловини спинки L г.с. та горловини полочки L г.п (рис. 3, а)
Lг = Lг.с. + Lг.п.
Ширина коміра (в даному випадку висота стояка h) повинна бути не більше 4,5 см. В готовому виробі комір має циліндричну форму.
Розгортка коміра другого типу являє собою зігнуту смужку. В залежності від розміру та напрямку вигину комір може мати циліндричну або конусоподібну форму. Чим більше розмір вигину коміра, тим більше відмінність коміра від циліндра.
Якщо комір вигнутий доверху, то він набуває форми конуса, який звужується зверху (рис. 3, б, модель 1). При вигині коміру донизу він приймає воронкоподібну форму, розширену зверху (рис. 3, б, модель 2). Довжина лінії вшивання ОА = L ком. – о,5 d, де d – величина підйому (зниження) переднього кінця коміру. Для комірів циліндричної форми d = 1 – 2 см. Максимальне значення d дорівнює +- 6 см.
Рисунок 3: а) комір-стояк циліндричної форми; б) комір-стояк, конусної форми; в) суцільнокроєний комір-стояк; г) високий суцільнокроєний комір-стояк.
Нижній зріз стояку оформляють плавною лінією. При поглиблені або розширені горловини висоту стояку збільшують.
Суцільнокроєні стоячі коміри можуть бути низькими (до 4,5 см) та високими (до 8 см) (рис. 3,в,г).
Високий суцільно кроєний стояк будується на розширеній горловині спинки і полочки. Величина розширення дорівнює 2-2,5 см. (рис. 3, г).
Стояче-відкладні коміри. Характерною рисою цих комірів є наявність двох частин – стояку та відльоту. Стояча части на стояку звичайно невелика. ЇЇ ширина не більше 4 см. Стояк являє собою внутрішню частину коміра, тому не відзначається великою різноманітністю.
Відкладна частина коміра (відліт) утворює його зовнішню частину та формує його зовнішню сторону, тому по своїм розмірам і формам дуже різноманітна.
Параметри відльотної частини коміра і стояку тісно пов’язані. Цей зв'язок полягає у тому, що зі збільшенням висоти стояку зменшується ширина відльоту. Так при висоті стояку 3-4 см, ця різниця буде 0,5 – 1 см. Більш широку відльотну частину коміра можна досягти за рахунок відрізного стояку. В свою чергу висота стояку залежить від форми зрізу стояку. Зі збільшенням кривизни зрізу зменшується висота стояку та збільшується ширина відльоту коміра.
Існують наступні різновиди стояче-відкладних комірів: коміри для закритої горловини (замкненої або із застібкою доверху) та коміри для відкритої горловини з вилогами.
Коміри для закритої горловини зустрічаються доволі часто в жіночому легкому одязі і рідше у верхньому одязі. Різноманітністю таких комірів є комір-хомут, відкладний комір для маленької та поглибленої горловини (рис. 4), сорочковий з відрізною та суцільнокроєними стояками та інше (рис. 5).
Рисунок 4. Креслення стоячих відкладних комірів:
а – комір-хомут;
б – відкладний комір для закритої горловини;
в – відкладний комір для відкритої горловини
Рисунок 5. Креслення комірів для сорочок.
Коміри для відкритої горловини.
Комір піджачного типу (рис. 6а) будують після оформлення лінії борта і лацкана.
Форма коміра визначається висотою стояку та рівнем верхньої петлі. Чим вище розташована верхня петля та менше висота стойки, тим більш відлогу форму має комір.
Рисунок 6. Креслення комірів для відкритої горловини з вилогами.
Плосколежачі коміри широко застосовуються в жіночому легкому одязі. Такі коміри з поглибленою горловиною найбільше підходять для жінок з короткою шиєю. Коміри цієї групи поділяються на два типи: плоскі коміри і коміри конічні.
Креслення плоского коміра будують на кресленні горловини пілочки і спинки, які суміщені по плечовому зрізу так, щоб точки вершини горловини А2 і А4 (рис. 7, а) співпадали, а точки вершини пройм П1 і П5 заходили одна на одну по горловині пілочки на 1 – 2 см.
Рисунок 7: а) креслення плосколежачих комірів; б) конічні коміри до святкових суконь
Лінія вшивання коміра повторює лінію зрізу горловини спинки і пілочки. Форма та ширина відльоту та кінців коміра залежить від моделі.
Конічні коміри більш підходять до святкових суконь із тонкої м’якої тканини (рис. 7, б).
Внутрішня лінія такого коміра надається як частина кола, довжина якої дорівнює довжині горловини. Ширина коміра залежить від моделі.
Після короткого викладу теоретичних відомостей про різновиди комірів перейдемо до практичної частини.
Перш за все, починаючи розробку тієї чи іншої форми, визначають до якої групи належить комір. Потім деталізують саму форму. В загальних рисах розробляють характер лінії вшивання коміра.
Розроблену начорно форму (іноді з частиною пілочки ліфа, якщо це необхідно) з великими припусками по лінії відльоту наколюють на манекен, починаючи від середини горловини спинки. При розробці макетів комірів можливо використовувати м’який папір. Далі макет заколюють по лінії вшивання, при цьому потрібно слідкувати за тим, як комір прилягає до шиї. Комір може бути прилеглим до шиї або відкривати її основу; він може бути глухим,відкритим або сходитися в стик, мати перехід по лінії напівзаносу пілочки.
В комірах, пов’язаних з вилогами, необхідно точно визначити точку перетину лінії перегину лацкану з лінією краю борта. При оформлені лінії відльоту (щоб лінія раскепу уступів коміра і лацкана повністю співпадала з ескізом) треба керуватися антропометричними точками (плечовою, сосковою, яремною) і лініями фігури (лінія середини переда і спинки, лінії плеча, глибини пройми, грудей та талії).
Лінію відльоту потрібно оформлювати, починаючи від лінії середини спинки коміра з поступовим переходом на перед. Край відльоту по спинці повинен закривати лінію вшивання. Якщо кінець половини макету не закріпити, то форма перекоситься. (рис. 8).
Рисунок 8. Оформлення коміра на макеті
Щоб цього не сталося, макет закріплюють ззаду по лінії середини спинки (як правило, по нитці основи).
В комірах з глухою горловиною треба визначити розташування лінії відльоту відносно лінії середини переду (рис. 9, а, б).
Лінія середини коміру переходить через точку середини горловини.
В комірах з відкритою горловиною потрібно визначити положення нижньої точки лінії перетину лацкана. Ця точка може знаходитися нижче лінії грудей (рис. 9, в), трохи вище (рис. 9, г), а іноді вона розташована на лінії талії (рис. 9, д).
Рисунок 9. Схема закріплення макету
Розглянемо співвідношення лінії відльоту і лінії плеча: Рис. 9: а – плече відкрите, б – плече повністю закрите; в – плече відкрите на третину; г – плече відкрите наполовину.
Співвідношення лінії відльоту і лінії пройми: рис. 9, а – лінія відльоту не пов’язана з лінією пройми; рис. 9, б – лінія відльоту торкається лінії пройми у верхній точці та відходить від неї на вищу точку грудей; рис. 9, в – лінія відльоту торкається пройми в її верхній частині, відкриваючи частину лінії плеча; рис. 9, г – лінія відльоту наближається до лінії пройми в її середній частині; рис. 9, д – лінія відльоту не торкається лінії пройми і нібито відходить від неї в нижній частині.
Співвідношення лінії відльоту і лінії грудей: рис. 9, а – лінія відльоту не пов’язана з лінією грудей; рис. 9, б – лінія відльоту утворює кут, розташований вище високої точки грудей; рис. 9, в – ліній відльоту високої точки грудей; в – лінія відльоту вилоги (чоловічий лацкан; жіночий має перегин по лінії грудей); рис. 9, г – лінія відльоту паралельна лінії грудей; рис. 9, д – уступ коміра розташований на ліній грудей.
Оформлюючи лінію відльоту коміра, надлишки макетної тканини зрізують, або в разі необхідності тканину нарощують.
Остаточну перевірку лінії відльоту здійснюють на відстані, порівнюючи з ескізом.
Комір-стояк. Цей комір є класичним коміром чоловічого одягу – кітеля, мундира, української народної сорочки. Застосовують його і в різних видах жіночого одягу.
Особливістю цього коміра є щільне прилягання по шиї. Висота стояку залежить від моди. Різноманітність форми досягається різним оформленням кінців. Класичний варіант – оформлення кінців коміра в стик (рис. 10, а). Крім того, вони можуть бути округленими (рис. 10, б) та скошеними, з застібкою (рис. 10, в).
Рисунок 10. Форми комірів-стояків: а) класичний – оформлення кінців коміра в стик; б) кінці коміра округлені; в) кінці коміра скошені
Стояк може мати форму як прямої планки, так і вигнутої.
Рисунок 11. Вигин стояку
Ступінь вигину стояку залежить від різниці між розмірами охвату шиї біля основи та вище. Якщо розмір біля основи шиї та вище (де закінчується стояк) рівні, стояк буде мати форму прямокутника (пряма планка). Якщо розмір обхвату шиї біля основи дорівнює 36 см, а вище (на висоті 4 см) – 34 см (рис. 11, а), то в даному випадку стояк має вигнуту викрійну форму.
Для цього пряму планку, яка по довжині дорівнює верхньому охвату шиї (в даному випадку 34 см), потрібно рівномірно надрізати в 8-10 місцях та плавно розсунути до необхідної ширини (в даному випадку до 36 см) (рис. 11, б). При розкроюванні тканини необхідно слідкувати за розташуванням ниток основи і утоку (рис. 11, в).
Висота прогину стояка відкладних комірів може бути від 2 см до 10 см (відрізок АБ (рис. 12, а).
Рисунок 12. Висота прогину стояка відкладних комірів
Чим менше прогин лінії стояку коміра, тим більшою може бути ширина стояка і тим вище комір розташований на шиї.
Наколку коміра можна виконувати, використовуючи м’який папір або макетну тканину. Розміри тканини для наколювання визначаються, виходячи з довжини горловини, довжини кінців коміра, ширини відльоту та висоти стояку, припусків до довжини і ширини, що дорівнюють 3-4 см. Перед наколюванням тканину по зрізу стояку коміра орієнтовно вирізують в залежності від виду коміру. Лінія стояку плоско лежачого коміра однакова з лінією горловини ліфа. Для одержання контуру лінії горловини ліфа спинку і перед з’єднують по плечовим зрізам, при цьому вершини горловин спинки і переду накладають, а кінці плечових зрізів накладають один на одного на 1,5 – 2,5 см. Обводять контур горловини ліфа і контур пройми (рис. 12, б). Відставання коміра від шиї досягають розширенням горловини. Розширення може бути по всій горловині або тільки на округлих ділянках. Наприклад, на ділянці плечових швів або на ділянці плечових швів з одночасним поглибленням горловини спереду.
Наколку коміра проводять по правому боку, починаючи від середини. Середину коміра суміщують з серединою горловини спинки ліфа. Наколюють комір на горловину накладним швом, орієнтуючись на лінію горловини, верхній край застібки або уступ лацкана і звіряються з ескізом.
Коли розташування коміра відносно шиї та по горловині знайдено, починають оформлення лінії відльоту коміра.
При оформленні відльоту необхідно перевірити ширину коміра на рівні плечових швів і в кінцях, положення його відносно лінії пройми, лінії грудей. Положення, розмір і форма кінців коміра повинні бути пов’язані з застібкою, лацканами. Під час пошуку форми коміра тканину, яку використовують для наколювання, можна надрізати, розсувати до бажаного розміру і положення, підколювати клаптики паперу або закладати виточки. Лінію відльоту накреслюють олівцем. Вона повинна бути чіткою, по спинці відльот коміра повинен перекривати шов вшиванням коміра в горловину не менш чим на 0,5 см. Підрізають комір по лінії відльоту.
Після наколювання коміра шпильками намічають лінію зрізу стояку коміру, лінію горловини. По наколюваному коміру виготовляють викрійку. Перевіряють правильність спряження контурних ліній горловини та зрізу стояку коміру, ставлять мітки. При оформленні лінії стояку коміру і відльоту стежать, щоб ці лінії були перпендикулярні лінії середини коміра.
Коміри фантазі м’якої форми моделюють на основі плоско лежачого коміра, розсовуючи його частини на окремих ділянках або по всьому коміру. При цьому основу плосколежачого коміру наколюють на манекен, намічають лінії розведення та орієнтовну лінію відльоту. Основу розрізають, розсовують до отримання бажаної форми, підколюючи під розрізи тканину або папір. Уточнюють лінію відльоту коміра.
Суцільнокроєний комір попередньо перед наколюванням підкроюють від лінії горловини переду. Для знаходження лінії стояку коміра з’єднують вершину і середину горловини переду прямою, яку продовжують за вершину горловини на половину довжини горловини спинки, під кутом 90 градусів до цієї лінії проводять лінію середини коміра. Ширину і довжину коміра визначають орієнтовно з запасом на уточнювання при наколюванні (рис. 13, а, б).
Основу ліфа з суцільно кроєним коміром одягають на манекен, наколюють комір по лінії горловини спинки, відвертають його і визначають розмір, форму лінії відльоту і кінців коміра аналогічно наколюванню втачного коміра.
Рисунок 13. Суцільнокроєний комір (ширина і довжина)
При оформленні лінії відльоту суцільнокроєного коміра потрібно слідкувати, щоб позаду не з’явився кут, який відкриває шов вшивання. (Рис. 14).
Рисунок 14. Кут, який відкриває шов позаду виробу
Драпіровані коміри наколюють з полоси тканини, викроєної під кутом 45 градусів до нитки основи. Лінію стояку попередньо не підкроюють. Наколку починають також від середини горловини спинки, формують комір по спинці та поступово переходять до переду виробу. По лінії стояку і в кінцях коміра можуть бути закладені м’які складки.
При розробці конструкції окремих складних форм комірів використовують тільки муляжний спосіб.