Катерининська церква (фото з особистого архіву сім'ї Ягодовських)

    Жахливий вигляд мала при в’їзді до Чернігова по Київському шосе Катерининська церква – пам’ятка архітектури XVIII століття, кожна баня якої горіла, як гігантська свічка. П’ять вогняних стовпів встали над храмом, опромінюючи своїм зловісним світлом всю округу. У передвоєнні роки цю церкву перетворили на сховище обласного архіву. Бомби, начинені фосфором, пробивши залізний дах храму, запалили стелажі з документами.    Прямими влученнями запалювальних та фугасних бомб були знищені три архівосховища обласного архіву, що містились у Вознесенській та Катерининській церквах і в будинку № 5 по вулиці Леніна, будинок відділу держархівів УНКВС та канцелярія облдержархіву. Червоні заграви та дим від пожеж, що піднімались над Черніговом, було видно на відстані 35-ти кілометрів від обласного центру. У вогні і під завалами гинули мирні жителі, поранені переповнених госпіталів і лікарень.     Масовані нальоти німецької авіації на Чернігів, які продовжувались з 23 по 25 серпня три доби поспіль перетворили історичний центр одного з найстаріших міст Європи, з його унікальними пам’ятками історії та культури різних епох, в суцільну руїну. Більшість чернігівців наляканих страхіттями бомбардувань, почали тікати в навколишні села в пошуках тимчасового притулку, багато хто пішов пішки на схід.    У наступні дні, аж до вступу німецьких військ до Чернігова 9 вересня, місто продовжували бомбити, хоча і не так запекло, як раніше.    Скільки людей загинуло в місті під час бомбардувань, не піддається обліку. Але жертв було чимало.    Під час німецьких авіанальотів були спалені та пошкоджені 6 храмів часів Київської Русі: Борисоглібський, Елецький, Катерининський, Воздвиженський, Вознесенський, П’ятницький.

 

 

Чернігівський колегіум (фото з особистого архіву сім'ї Ягодовських)

 

Борисоглібський собор

(фото з особистого архіву сім'ї Ягодовських)

 

 

П'ятницька церква (фото з особистого архіву сім'ї Ягодовських)

    Червоноармійці, що відступали через Чернігів, вже в повоєнні роки згадували, що були вражені виглядом зруйнованого міста, трагедією його жителів. Ось як описував свої враження про побачене в місті один з них:    «Увесь простір, що можна було осягнути оком, лежав у руїнах. Купи рудої цегли, уламки стін, каркаси і залізо з дахів під шаром пилу і попелу лежали на місцях будинків. Їдкий дим, поширював гіркий запах згарищ.     Вчора на місці цього хаотичного нагромадження каміння і сміття стояло велике сучасне місто. Тепер воно нагадувало сумну картину «Останній день Помпеї».

    Кинуте населенням, майже повністю зруйноване місто, зазнавало нашестя мародерів, з найближчих до Чернігова сіл. Нишпорили по квартирах у пошуках речей і деякі жителі Чернігова.»     Внаслідок бомбардувань сотні мирних жителів міста загинули та були поранені, центральна частина міста лежала у руїнах. В ніч на 28 серпня на північних підступах до Чернігова почалися запеклі бої. Але не дивлячись на героїзм бійців Червоної Армії, сили виявились нерівними, тиск ворожих армій був не під силу знесиленим попередніми боями радянським формуванням. З важкими втратами війська Південно-Західного фронту Червоної Армії відступили з території Чернігівщини. На 20 вересня в руках ворога

опинилась вся область.