Питання для самоконтролю

1. Які умовиводи називаються індуктивними?

2. Чим відрізняються дедуктивні та індуктивні умовиводи?

3. Яка індукція називається повною?

4. Які умови використання повної індукції?

5. Яка індукція називається неповною?

6. Яке значення має неповна індукція для процесу пізнання?

7. Яка індукція називається популярною (індукцією через простий перелік)?

8. У чому сутність індукції через аналіз та відбір фактів?

9. Яка індукція називається науковою?

10. Назвіть основні методи встановлення причинного зв’язку між явищами.

11. У чому сутність методу єдиної схожості?

12. У чому сутність методу єдиної відмінності?

13. Як і коли використовується поєднаний метод схожості та відмінності?

14. У чому сутність методу супутніх змін?

15. У чому сутність методу залишків?

16. У чому полягає значення індукції у процесі пізнання?

17. Дайте визначення умовиводу за аналогією.

18. Що таке аналогія властивостей?

19. Що таке аналогія відношень?

20. Яка аналогія називається точною?

21. Яка аналогія називається неточною?

22. Яких умов необхідно дотримуватися для підвищення ймовірності висновків за аналогією?

23. Яке значення умовиводів за аналогією у процесі пізнання?

Тема 10. Логічні основи теорії аргументації План

1. Поняття доведення.

2. Структура доведення.

3. Види доведень.

4. Поняття спростування.

5. Правила доведення та спростування.

10.1. Доведення та спростування

Будь-яке судження, висловлене про що-небудь, є або істинним, або хибним, отже воно може бути прийняте за істину тільки після того, як ми переконаємось у його істинності.

В істинності деяких положень можна переконатись шляхом безпосереднього співставлення їх з дійсністю, за допомогою органів чуття, у процесі практичної діяльності. Але переконатися в істинності того чи іншого положення безпосередньо не завжди можна. Так, істинність суджень про факти, що мали місце раніше, може бути встановлена і перевірена лише опосередковано, логічно, оскільки під час пізнання таких фактів вони вже не існують в дійсності і тому не можуть бути сприйняті безпосередньо, тому їх істинність установлюється і перевіряється опосередковано, за допомогою умовиводів та логічних доказів.

Доведення – це процес думки, що полягає в обґрунтуванні істинності якогось положення за допомогою інших положень, істинність котрих встановлена раніше.

Термін «доведення» уживається в кількох значеннях:

1. Під доведенням розуміють факти, за допомогою котрих обґрунтовується істинність того чи іншого положення.

2. Словом «доведення» позначають джерела даних про факти, наприклад, літописи, оповіді очевидців, мемуари.

3. Доведення – це процес мислення, логічний процес обґрунтування істинності одного судження за допомогою інших суджень. Логіка вивчає доведення як мислений процес.

10.2. Структура доведення

Будь-яке доведення складається із трьох частин: тези, аргументів (основи) і демонстрації (форма доказу). Тезою доказу називається положення, істинність якого треба довести. Аргументом (основою) називаються ті судження, які наводяться для доведення тези. Демонстрацією (формою доказу) називається спосіб логічного зв’язку тези з основою.

Для доведення тези потрібно навести такі судження, котрі були б достатніми для обґрунтування істинності або хибності висунутої тези. Як аргумент для доказу тези може бути наведена будь-яка істинна думка, пов’язана з тезою. Основними видами аргументів є такі: факти дійсності, закони, аксіоми, визначення та інші, раніше доведені положення.

Факт – це явище або подія, що мають місце в дійсності. Факт, який правильно відображений у судженні, служить аргументом у доказі.

Закон науки – відображення законів об’єктивного світу, які виражають загальні, необхідні зв’язки, що повторюються між явищами. Закон діє з необхідністю: за певних умов закон діє обов’язково, неминуче, не знає винятків.

Аксіоми – положення, які приймаються без доведення.

Доводячи істинність чи хибність якогось положення як аргумент часто наводять визначення понять. Якщо висунуте положення неодмінно випливає із наведеного як аргумент визначеного поняття, то воно визнається доведеним.

Також аргументами доказу виступають раніше доведені наукові положення, теорії, принципи тощо.

Теза й аргументи доказів є за своєю логічною формою судженнями.

Демонстрація є складнішою, ніж теза й аргументи, складовою частиною доказу. Демонстрація – це спосіб (або форма) зв’язку тези й аргументів доказу.