1.2. Особливості абстрактного мислення

Процес пізнання включає в себе чуттєве сприйняття й абстрактне мислення. Визначимо основні особливості абстрактного мислення:

• мислення відображає дійсність в узагальнених формах. На відміну від чуттєвого пізнання, абстрактне мислення, відволікаючись від одиничного, виокремлює в подібних предметах лише суттєве, повторюване. За допомогою абстрактного мислення створюються наукові поняття, наприклад: «держава», «інертний газ» та інші;

• абстрактне мислення – форма опосередкованого відображення дійсності. Людина може отримувати нову інформацію лише на основі знань (без допомоги органів чуття);

• абстрактне мислення нерозривно пов’язано з мовою. Мова –це засіб вираження думки, засіб збереження та передачі інформації іншим людям.

• абстрактне мислення – процес активного відображення дійсності. Воно проявляється в творчій діяльності людини.

1.3. Поняття про логічну форму і логічний закон

Логічною формою конкретної думки є побудова цієї думки, тобто спосіб зв’язку її складових частин. У логічних формах відбивається не вся повнота змісту світу, а його загальні структурні зв’язки, які втілюються й у структурі наших думок. Поняття, судження, умовивід мають свою специфічну форму (структуру).

Структуру думки, тобто її логічну форму, можна виразити за допомогою символів. З’ясуємо структуру (логічну форму) у трьох наступних судженнях: «Усі студенти відмінники», «Усі люди смертні», «Усі дерева мають корінь». Зміст у них різний, а форма та сама: «Усі S є Р»; вона включає S (суб’єкт), тобто поняття про предмет судження, Р (предикат), тобто поняття про ознаку предмета, зв’язка («є»), кванторне слово («усі»). Іноді зв’язка може бути відсутня або замінятися тире.

Закон мислення – це необхідний, повторюваний та суттєвий зв’язок між думками в процесі міркування.

Дотримання законів логіки – необхідна умова досягнення істини в процесі міркування. Основними формально-логічними законами звичайно вважаються: 1) закон тотожності; 2) закон суперечності; 3) закон виключеного третього; 4) закон достатньої підстави.

Ці закони (принципи) виражають визначеність, несуперечність, доказовість мислення. Логічні принципи покликані бути відображенням зв’язків і відносин речей матеріального світу.

1.4. Істинність думки і формальна правильність міркувань

З точки зору змісту мислення може давати істинне або хибне відображення світу, а з боку форми воно може бути логічно правильним і неправильним. Істинність – це відповідність думки дійсності, а правильність мислення – це дотримання законів і правил логіки, тому не можна змішувати поняття «істинність» і «правильність», «хибність» і «неправильність».

1.5. Логіка і мова

Предметом вивчення логіки є форми і закони правильного мислення. Мислення є функція людського мозку, що нерозривно пов’язана з мовою.

Функції природної мови численні і багатогранні. Мова – засіб повсякденного спілкування людей, засіб спілкування в науковій і практичній діяльності. Мові властиві і такі функції: зберігати інформацію, бути засобом вираження емоцій, бути засобом пізнання. Мова є знаковою інформаційною системою, продуктом духовної діяльності людини. Накопичена інформація передається за допомогою знаків (слів) мови.

Мова може бути усною або письмовою, звуковою або незвуковою (як, наприклад, у глухонімих), мовою зовнішньою (для інших) або внутрішньою. За допомогою наукової мови, в основі якої лежить природна мова, сформульовані положення усіх наук.

На базі природних мов виникли штучні мови науки. До них належать мови математики, символічної логіки, хімії, фізики, а також алгоритмічні мови програмування для ЕОМ, що набули широкого застосування в сучасних обчислювальних машинах і системах.

При логічному аналізі мова розглядається як знакова система.

Знак – це матеріальний об’єкт, який використовується у процесі пізнання або спілкування як представник якого-небудь об’єкта.

Можна виділити знаки наступних трьох типів: 1) знаки-індекси; 2) знаки-копії; 3) знаки-символи.

Знаки-індекси пов’язані з об’єктами, що представляються ними, як наслідок і причина. Так, дим говорить про наявність вогню, підвищена температура людини – про захворювання внутрішніх органів, зміна висоти ртутного стовпа – про зміну атмосферного тиску.

Знаками-копіями є ті знаки, що самі по собі несуть інформацію про об’єкти, які вони представляють (карта місцевості, картина, креслення), оскільки вони знаходяться у відношенні подібності з об’єктами, що позначаються.

Знаки-символи не пов’язані причинно і не подібні до об’єктів, що їх представляють.

Логіка досліджує знаки останнього виду.

Загальна теорія знаків і знакових систем – семіотика – розглядає мову як систему знаків, зв’язаних визначеними, чітко фіксованими відносинами. У якості основних виділяють три види відносин: синтаксичні, семантичні і прагматичні. Синтаксичні відносини – це відносини між знаками, що фіксуються в способах і правилах утворення і перетворення мовних виражень. Семантичні відносини знакової системи носять інший характер. Вони виникають між знаками і тим, що знаки позначають, і фіксуються правилами приписування значення і змісту мовним вираженням. Прагматичні відносини – це відносини, що виникають між споживачем знакової системи і самою знаковою системою. Цей вид відносин поки майже не використовується формальною логікою.

Усі мови можуть бути поділені на природні, штучні і частково штучні.

Перші називають також «повсякденними», «розмовними», «звичайними» і т. п., вони складаються стихійно і поступово. Історія кожної такої мови невіддільна від історії народу, що володіє нею. Штучні мови свідомо створюються людьми для яких-небудь спеціальних цілей. Такі, наприклад, мови математики, логіки, алгоритмічні мови програмування для ЕОМ, шифри і т. п. Мова природних і гуманітарних наук відноситься до частково штучної. Скажімо, підручник біології написаний завжди на якійсь природній мові: російській, англійській, німецькій і т. п. Разом з тим, крім слів цієї мови, підручник обов’язково включає власне біологічну термінологію і символіку, що є переважно інтернаціональною.

Штучні мови генетично і функціонально вторинні у відношенні природної мови: перші виникають на базі других і можуть функціонувати тільки в зв’язку з ними.

Традиційна логіка користується для опису мислення звичайною мовою.

Але для цілей логіки необхідна штучна мова, що будується за суворо сформульованими правилами. Ця мова не призначена для спілкування. Вона повинна служити тільки одній задачі – виявленню логічних зв’язків наших думок.

Спеціально створена для цілей логіки мова одержала назву формалізованої. Слова звичайної мови заміняються в ній окремими буквами і різними спеціальними символами.