Питання для самоконтролю

1. Що таке судження?

2. Назвіть найважливіші характеристики судження.

3. Що таке істинність і хибність понять?

4. Що таке суб’єкт судження?

5. Що таке предикат судження?

6. Назвіть види речень за своїм значенням.

7. Назвіть види простих суджень.

8. Що таке прості судження?

9. Що таке атрибутивні судження?

10. Що таке реляційні судження?

11. Що таке екзистенційні судження?

12. Що таке категоричні судження?

13. Що таке якість суджень?

14. Що таке стверджувальні судження?

15. Що таке заперечне судження?

16. Що таке кількість суджень?

17. Що таке загальне судження?

18. Що таке часткове судження?

19. Що таке одиничне судження?

20. Що таке загальностверджувальне судження?

21. Що таке частковостверджувальне судження?

22. Що таке загальнозаперечне судження?

23. Що таке частковозаперечне судження?

24. Що таке розподіленість термінів у судженнях?

25. Які відношення існують між простими судженнями?

26. Що таке підпорядкування?

27. Що таке часткова сумісність?

28. Назвіть види складних суджень.

29. Що таке кон’юнкція?

30. Що таке диз’юнкція?

31. Що таке імплікація?

32. Що таке еквіваленція?

Тема 6. Основні закони логіки План

1. Загальна характеристика основних законів логіки.

2. Закон тотожності.

3. Закон суперечності.

4. Закон виключеного третього.

5. Закон достатньої підстави.

6.1. Загальна характеристика основних законів логіки

Мислення людини відбувається не хаотично, а підлягає певним логічним законам. Під законом логіки розуміють внутрішній, необхідний, суттєвий зв’язок між думками.

Основними законами формальної логіки є закон тотожності, закон суперечності, закон виключеного третього і закон достатньої підстави.

Формально-логічні закони – це закони правильної побудови і зв’язку думки. Закони логіки виражають такі суттєві, загальні, неодмінні властивості мислення, як визначеність, несуперечність, послідовність і обґрунтованість.

Закони логіки, будучи специфічними законами мислення, нерозривно пов’язані із законами об’єктивного світу, погоджуються з ними.

Закони логіки об’єктивні, вони не створені людським розумом, не продиктовані мисленню самим мисленням, як стверджує ідеалізм, а є відображенням закономірності об’єктивного світу.

Закони логіки існують і діють незалежно від волі і бажання людей. Мислення людини стихійно підлягає законам логіки. Кожна людина незалежно від того, чи знає вона про існування законів логіки чи ні, мислить відповідно до законів логіки.

Формально-логічні закони мають загальнолюдський характер. Вони єдині для всіх людей незалежно від їхньої класової чи національної належності. Всі люди мислять за одними і тими ж законами логіки.

Закони логіки є загальними законами. Вони діють у будь-якому мисленєвому акті, в усіх галузях знання, на всіх рівнях мислення, як у сфері повсякденного мислення, так і у сфері мислення, яка пізнає найскладніші наукові проблеми.

Порушення вимог законів логіки призводить до того, що мислення стає неправильним, нелогічним. У практиці мислення трапляються двоякого роду логічні помилки, пов’язані з порушенням вимог законів логіки: софізми та паралогізми.

Софізм – це логічна помилка, допущена розмірковуючим навмисне. До софізмів вдаються ті, хто намагається ввести в оману, надати вигляд істинного за допомогою логічного виправдання. Найчастіше софістичні умовиводи будуються за допомогою порушення вимог закону тотожності.

Паралогізм – це логічна помилка, допущена не навмисне, звичайно через незнання логічних правил.