Тема 13. Організаційно-економічне забезпечення вдосконалення і впровадження систем управління потенціалом підприємств.

1. Механізм функціонування організаційного потенціалу підприємства. Основні елементи

Основним призначенням організаційних механізмів у складі комплексного механізму управління є формування й посилення організаційного потенціалу компанії як складової частини ресурсів управління, що забезпечують вплив на фактори виробництва.

Формування організаційного потенціалу досягається:

- проектуванням структури компанії й формуванням ком­панії як цілеспрямованої виробничо-господарської, соціотехнічної системи;

- організацією діяльності компанії відповідно до встанов­лених цілей діяльності, у тому числі створенням корпо­ративних норм;

- організацією управління діяльністю компанії, у тому числі плануванням та інформаційним забезпеченням діяльності;

- реструктуризацією компанії й реорганізацією її діяль­ності й управління діяльністю відповідно до змін потреб суспільства, цілей компанії й стану зовнішнього середо­вища;

- розвитком мотивації раціоналізації оргструктур і систем управління.

По природі основних параметрів організаційного процесу конкретні організаційні механізми можуть бути:

- організаційно-структурні, які здійснюють керуючі впли­ви шляхом формування організаційних структур та їхньої реструктуризації; а

- організаційно-технічний, який здійснює вплив на технічні, соціотехнічні й технологічні параметри виробничого процесу;

- організаційно-економічний, який здійснює вплив на економічні параметри виробничо-господарської діяльності;

- організаційно-адміністративний вплив на діяльність персоналу;

- комплексними, що володіють усіма або декількома названими ознаками.

Більшість організаційних механізмів на низовому (підприємство) і середньому (компанія) рівнях організації ви­робництва й управління ними є комплексними. Для цих рівнів управління характерний склад організаційних механізмів, показаний на рис. 1.

1. Структурні механізми дають можливість визначити склад і характеристики факторів виробництва й виробничого процесу, необхідних для виготовлення потрібної продукції, шляхом: формування системи цілей компанії (підприємства) і визначення пріоритетів у їхньому досягненні; формування адекватної цим цілям структури діяльності (диверсифікованість або спеціалізація наукової й виробничо-господарської діяльності, бізнес на ринку цінних паперів, лізингова діяльність і т.д.) або її реструктуризації; формування структури організації або її реструктуризації (науково-виробничі, виробничі й маркетингові структури); структуризації й (або) реструктуризації ринків (стратегічні зони господарювання компанії на товарних ринках, франчайзингові структури компанії й т.д.)

Рис. 1. Склад механізмів організаційного потенціалу підприємства

Цей механізм захищає компанію від помилкових рішень і дій, що мають місце під впливом суперників.

2. Роль методів і функцій управління в процесах формування організаційного потенціалу підприємства

Метод управління — це сукупність (система) уп­равлінських прийомів, що сприяють забезпеченню високої ефективності діяльності організації. За допомогою правильно­го вибору методу управління забезпечується чітка організація процесу управління й усієї виробничо-економічної діяльності.

У практиці управління успішно застосовуються такі методи:

- адміністративний;

- економічний;

- комерційний;

- соціально-психологічний;

- правовий;

- дослідницький Сукупність застосування методів управління покликана забезпечити:

- цілеспрямованість колективу;

- організованість;

- чіткість і злагодженість роботи;

- оперативність і своєчасність рішень;

- розпорядливість, гнучкість, дисциплінованість та ініціативність.

До основних функцій управління можна з упевненістю віднести весь комплекс обов'язкових робіт, що підлягає неухильному виконанню в процесі реалізації конкретної функції управління в певній послідовності: прогнозування, організація, планування, мотивація, кон­троль, облік, аналіз, підготовка й прийняття управлінських рішень.

Ефективність системи управління залежить не тільки від чіткого вибору методів, принципів і функцій управління, а й факторів, що сприяють підвищенню інтенсивності процесу уп­равління. На рис. 3 наведено основні фактори інтенсифікації процесу управління організаційним потенціалом.

Організаційна структура показує сферу відповідальності кожного працівника і його взаємин з іншими працівниками структурних підрозділів. Якщо всі взаємозв'язки, описувані організаційною структурою управління, застосовані правильно, то вони ведуть до гармонічного співробітництва й загального прагнення виконати поставлені перед підприємством завдання. Організаційна структура показує, хто й за які ділянки роботи відповідає. Вона показує взаємодію (комунікацію) окремих ділянок між собою, дозволяє й вимагає на всіх рівнях управління за­стосовувати здоровий глузд і здатність оцінювати обстановку.

Внутрішня організаційна структура підприємств поклика­на на ділі забезпечити інтеграцію науки й виробництва; вироб­ництва, технічного обслуговування й збуту; виробництва й зовнішньоекономічної діяльності; економічної відповідаль­ності організації в цілому й окремих її виробничих одиниць.

Усі оргструктури можна умовно поділити на такі типи:

• бюрократична;

• функціональна;

• дивізіональна;

• продуктова;

• регіональна;

• адаптивна;

• органічна;

• проектна;

• матрична;

• конгломератна;

• централізована;

• децентралізована;

• інтеграційна.

Розробка оргструктур управління починається з детального аналізу діючої, де враховується накопичений досвід, її ефективність, сильні й слабкі форми функціонування. Потім здійснюється процес вибору нової оргструктури з перерахованої класифікації моделей оргструктур з урахуванням спе­цифіки роботи підприємства, форми власності, розроблених цілей і стратегії

Разом з тим при проектуванні оргструктури з урахуванням цілей і завдань, що стоять перед підприємством, передбачається певна послідовність практичних дій:

1. Здійснюється розподіл підприємства на загальні бло­ки за напрямами діяльності з урахуванням поставлених за­вдань.

2. Установлюються співвідношення повноважень різних посад з метою запобігання перевантаження керівників різних рівнів управління.

3. Розробляються посадові обов'язки (посадові інструкції) конкретно для кожного виконавця.

4. Оцінюється потенціал загального керівництва, від чого залежить ефективність нової структури.

При розроблені оргструктур управління розроблювачі по­винні керуватися такими засадами:

- визначити необхідність єдиноначальності в даній ор­ганізації;

- передбачити кількість рівнів у структурі управління;

- розробити піраміду підпорядкованості по всій ієрархії управління проектованої оргструктури управління;

- розробити схему інформаційних потоків, щоб забезпечи­ти інформацією кожне робоче місце структурних підрозділів;створити групу й спеціальні підрозділи з розроблення функціональних обов'язків;

- визначити форми контролю в проектованій структурі управління;

- розробити мотиваційну модель зацікавленості працівників у результатах індивідуальної й колективної праці.

У загальному вигляді корпоративний алгоритм разроблення оргструктур управління можна показати на схемі (рис. 4).