Механізми вирівнювання аерофотоматеріалу механічного типу

До механічних способів вирівнювання аерофотоплівки відносяться: спосіб її натягу між двома валиками (рис. 4.20) і спосіб її притиску до скла, що вирівнює, (рис. 4.21).

Рис. 4.20. Вирівнювання аерофотоплівки способом її натягу між двома валиками: 1 – котушка, що змотує; 2 – котушка, що намотує; 3 – притискний стіл

Рис. 4.21. Вирівнювання аерофотоплівки способом притиску її до скла, що вирівнює: 1 – притискний стіл; 2 – аерофотоплівка; 3 – скло, що вирівнює

Спосіб вирівнювання натягом аерофотоплівки між двома валиками є найбільш простим способом. Він полягає в тому, що перед експонуванням котушка, що змотує, загальмовується, а котушка, що намотує, натягає аерофотоплівку, забезпечуючи за рахунок натягу її притиск до притискного столу, поверхня якого знаходиться у фокальній площині аерофотокамери. Однак такий однобічний натяг аерофотоплівки не забезпечує високої точності вирівнювання і високу експлуатаційну надійність, тому він не одержав широкого поширення.

Спосіб вирівнювання аерофотоплівки періодичним притиском її до скла, що вирівнює, з попереднім натягом аерофотоплівки зусиллям, що розвивається в механізмі транспортування аерофотоматеріалу, одержав найбільше поширення в АФА. Притиск здійснюється спеціальним притискним столом на час експонування аерофотознімка. Для перемотування аероплівки після експонування аерознімка притискний стіл піднімається за допомогою спеціального електромеханізму.

Достоїнством механізму вирівнювання механічного типу притиском аерофотоплівки до скла, що вирівнює, є висока якість вирівнювання при порівняно простій конструкції механізму. Точність вирівнювання досягає 0,03...0,05 мм. До недоліків механізму вирівнювання механічного типу з притиском аерофотоплівки до скла, що вирівнює, відносяться:

- неможливість використання АФА з механічною компенсацією зрушення зображення;

- зміна фокусної відстані і внесення додаткових масштабних спотворень у зображення внаслідок переломлення бічних світлових променів, що падають під кутом до поверхні скла, що вирівнює;

- збільшення втрат енергії (до 80%) унаслідок поглинання і відображення від скла, що вирівнює;

- погіршення якості зображення внаслідок запотівання й обмерзання скла, що вирівнює, і появи електричних зарядів на аерофотоплівці.

Скло, що вирівнює, вимагає дбайливого і ретельного догляду, обережного поводження і періодичного чищення. Наявність скла, що вирівнює, вносить зміни в положення фокальної площини аерофотокамери. Величина зсуву Δ фокальної площини визначається з рис. 4.22:

де d – товщина скла, що вирівнює; n – показник переломлення скла,

n = sinβ/sinβ’ ≈ tgβ/tgβ’.

При n = 1,5 – Δ = d/3.

Рис. 4.22. Визначення спотворення фокусної відстані аерофотооб'єктива

Таким чином, при введенні між аерофотооб’єктивом і аерофотоплівкою скла, що вирівнює, для одержання різкого зображення необхідно додатково змістити аерофотооб’єктив на відстань, рівну одній третині товщини скла, що звичайно робиться при фокусуванні аерофотокамери.

При різкій зміні температури усередині аерофотокамери спостерігається запотівання й обмерзання скла, що вирівнює.

Для запобігання запотівання усередині аерофотокамери встановлюється осушувач у виді пакета із силікагелем.

При терті аерофотоплівки об скло, що вирівнює, і притискний стіл іноді на аерофотоплівці виникають заряди статичної електрики, розряди якої супроводжуються появою іскор, що приводить до значного погіршення якості зображення.

Іноді аерофотознімки виявляються взагалі непридатними для дешифрування. Для зменшення електрозарядів усі деталі, з якими стикається аерофотоплівка, покриваються спеціальним протирозрядним лаком.