Розділ 4.1. Основи загальновійськового бою

Урок 4 (теоретичний - 1 год.). Організаційна структура механізованого відділення, його озброєння та

бойові можливості

1. Найменшим тактичним підрозділом у ЗСУ є механізоване відділення. Завдання такого підрозділу полягають у мобільному та ефективному веденні боротьби з особовим скла­дом противника, його броньованими цілями, а також здійсненні розвідки, пересуванню та здійсненні маршу на бойовій машині. Структура механізованого відділення як організацій­но-штатної одиниці включає: командира відділення (озброєний автоматом АК-74), механі-ка-водія бронетанкової машини піхоти (БМП) або водія БТР (кожен з них озброєний АК-74). Його основне завдання — утримання у справному стані бойову машину, вміло керувати нею під час бойових дій; навідник-оператор (у БМП) або навідник-кулеметник (у БТР). Його основне завдання — вести вогонь із зброї бойової машини. На БМП такою зброєю є проти­танкові керовані ракети, гармата, спарений з гарматою кулемет калібру 7,62 мм. На БТР зброєю є крупнокаліберний кулемет (калібр 14,5 мм) і спарений з ним кулемет калібру 7,62 мм (кожен з них озброєний АКС-74у); кулеметник - завдання полягає в ураженні групових цілей противника (озброєний РКК-74); гранатометник — завдання полягає в ураженні бро­ньованих цілей противника на відстані до 500 м (озброєний РПГ-7 та АКС-74у); помічник гранатометника. Його основне завдання — подавати фанати, допомагати гранатометнику та забезпечувати маневреність його дій під час бою (озброєний АК-74); стрілець. Його основне завдання полягає у знищенні солдат противника (озброєний АК-74); старший стрілець — є заступником командира відділення (озброєний АК-74). Також, крім зазначеного озброєння, кожний солдат має дві ручних гранати (Ф-1 або РГД-5), а на відділення видаються ще ручні гранати РКГ-3 і реактивні протитанкові гранати РПГ-18.

Призначення бойових машин БМП та БТР, що використовуються механізованим відділенням для ведення бойових дій, - перевезення особового складу та підтримка бою. Бойові машини мають високу швидкість пересування, успішно долають водні перешкоди, бездоріжжя, болото, глибокий сніг. Вони обладнуються системою протиатомного колективно­го захисту та приладами нічного бачення.

Дії механізованого відділення характеризуються його бойовими можливостями. Під такими можливостями розуміють кількісні та якісні показники, що свідчать про здатність підрозділу виконати встановлені завдання за певний проміжок часу у конкретних умовах тактичної обстановки. Бойові можливості залежать від багатьох факторів, серед яких основ­ними є: кількість особового складу, рівень бойової підготовки особового складу, морально-бойовий стан, рівень і стану озброєння, техніки та інших матеріальних засобів, рівень підго­товленості та вміння командира здійснювати керівництво підрозділом, організаційна структура підрозділу. Також, на рівень бойових можливостей суттєво впливає характер про­тидії противника, умови місцевості, стан погоди та час доби. Бойові можливості механі­зованого відділення визначаються ступенем ефективності вогневих і маневрових дій. За цими критеріями воно здатне вести боротьбу з танками та броньованими машинами противника, знищувати його вогневі засоби та солдат. У кількісному відношенні вогневі можливості виг­лядають наступним чином: під час наступу — відділення здатне знищити 1 танк (бронетран­спортер) або групу піхоти; в обороні - 1-2 танка (бронетранспортери) або 12-15 солдат про­тивника. Маневрові можливості механізованого відділення характеризуються темпом (під час наступу) і здатністю змінювати позиції за визначений час (в обороні). Іншими словами, під час оборони позиції механізоване відділення здатне відбити атаку одного-двох мото­піхотних відділень противника, а під час наступу - знищити до одного мотопіхотного відділен­ня або окрему ціль на своєму напрямку дії.

В ході бойових дій (наступ, оборона) механізоване відділення виконує завдання, заз­вичай, у складі механізованого взводу. Під час здійснення розвідки або охорони відділення може діяти самостійно. В залежності від бойової задачі, характеру місцевості та інших умов ведення бойових дій, відділення може діяти на БМП (БТР), у пішому порядку (на лижах), а деколи, - десантом на танку. За своїми тактико-технічними характеристиками загальне озб­роєння механізованого відділення не поступається озброєнню іноземних армій. Уразі вмілого його використання, механізоване відділення спроможне виконувати будь-яке поставлене завдання.

2. Підбити підсумки, зробити висновки, дати відповіді на питання.

Урок 5 (теоретичний — 1 год.). Тактика дій танків (броньованих машин) іноземних армій, їх уразливі місця.

Літаки противника та тактика їх дій в бою

1. В іноземних армій, так само як у ЗСУ, на озброєнні знаходиться найрізноманітніша військова техніка, у тому числі танки і броньовані машини (БМП, БТР). їх призначення полягає у рішенні широкого кола завдань, що висуваються умовами ведення сучасних бойо­вих дій. Ця бронетехніка має потужне озброєння, надійний захист та високу рухомість і, таким чином, здатна вогнем з ходу завдавати значних втрат іншим арміям.

Сьогодні, саме танкові війська становлять головну ударну силу сухопутних військ іно-земних країн. На озброєнні цих армій знаходяться така бронетанкова техніка: танки — М-1А2 "АБРАМС"; "ЛЕОПАРД-2А5"; "ЛЕКЛЕРК"; бойові машини піхоти - М2 "БРЕДЛІ"; бронетранспортери — МІ 13. Усі вони здатні вести бій разом з мотопіхотним підрозділом або самостійно. Із зазначених танків усі оснащені комплексами лазерних прицілів і приладів спостереження, що забезпечують можливість ведення бойових дій вночі. їх озброєння стабі­лізовано у двох площинах. Також вони укомплектовані фільтро-вентиляційною установкою, протипожежним та обладнанням для керування технікою під водою; деякі бойові машини мають протикумулятивний і протиатомний захист. Екіпаж танка складається із командира, навідника-оператора, заряджаючого та механіка-водія.

Під час ведення бойових дій, військовослужбовцю доводиться боротися, крім солдат противника, також з його технікою і, у першу чергу, з танками і броньованими машинами. Вони є дуже небезпечними цілями, а тому повинні знищуватися першочергово. Не зважаю­чи на сучасне озброєння, відмінні тактико-технічні характеристики, будь-який танк може бути знищений. Для цього кожен солдат повинен діяти проти танка сміливо, добре знати його тактико-технічні характеристики, уразливі місця та уміло застосовувати власну зброю. Наприклад, сучасний танк М-1А2 "АБРАМС", має потужний двигун, могутнє озброєння та розвиває високу швидкість. Разом з тим, також йому властиві і слабкі сторони. До них нале­жать: поганий огляд місцевості; великі габарити; у випадку влучення в гусеницю протитанко­вою гранатою, він не може рухатися; не здатний уражати ціль на відстані до ЗО м, якщо вона нижча за корму корпусу. До найбільш уразливих місць танка належать: ходова частина (гусе­ниця, ведуче та направляюче колесо), борт, корма корпусу, башта, прилади спостереження і прицілювання, ствол гармати і кулемета (рис. 8).

Вибір засобів і способів знищення броньованих об'єктів противника залежить від кон­кретних обставин. Так, для ураження танків та інших броньованих цілей в бою використову­ються: ПТКРС, гранатомети, протитанкові гранати, протитанкові міни, а також вогонь із стрілецької зброї по приладах спостереження.

2. Крім броньованої техніки, практично в усіх загальновійськових бойових діях широ­кого використання, особливо останнім часом, набула авіація. Бойові дії іноземних країн свідчать, що авіації надається одне з вирішальних значень у досягненні перемоги. Головне її завдання полягає у підтримці сухопутних військ як під час їх наступу, так і оборони. Така підтримка здійснюється шляхом нанесення вогневого ураження наземному противнику, ви­користовуючи для цього невеликі висоти польоту. Саме тому тактико-технічним прийомам ведення боротьби з повітряними цілями, що виконують завдання на невеликій відстані від землі (літаки, гелікоптери) приділяється значна увага, а знання цих прийомів і уміння їх практично реалізовувати є одними з важливих для підрозділів усіх родів військ.

Сьогодні, основною тактичною одиницею авіації іноземних армій є реактивні винищувачі-бомбардувальники. Призначення цього виду літаків полягає у знищенні наземних цілей, що рухаються і мають невеликі розміри. Також, вони можуть вести успішну боротьбу з іншими видами літаків і гелікоптерами. Винищувачі-бомбардувальники відзначаються ве­ликою дальністю польоту та високою маневреністю, обладнані різноманітним озброєнням і навігаційною апаратурою для прицілювання. Це дозволяє їм завдавати бомбових ударів по наземним цілям. Крім того, такі цілі можуть ефективно знищуватися із застосуванням вогню гармат і кулеметів, керованих і некерованих ракет, а також запалювальними сумішами, — цим озброєнням оснащені винищувачі-бомбардувальники. Порядок їхніх тактичних дій зале­жить від бойових обставин, — кожен винищувач-бомбардувальник може виконувати завдан­ня самостійно або діяти у складі пар, підрозділів, частин.

Наступним видом авіаційної техніки армій іноземних держав є гелікоптери. їх бойове призначення полягає в ураженні наземних цілей із застосуванням наявного озброєння, а саме: керованих і некерованих ракет, вогнем із гармат, гранатометів та кулеметів. Деякі такти-ко-технічні переваги гелікоптерів над іншими видами авіації полягають, у першу чергу, в здатності здійснювати маневри курсом, висотою та швидкістю із використанням дуже низь­кої висот. При цьому, під час атаки наземних цілей, вони з максимальною ефективністю використовують особливості місцевості. Ще однією перевагою гелікоптерів над іншою по­вітряною технікою є раптовість їх появи біля об'єктів противника. Крім цього, під час веден­ня бойових дій з вирішення будь-яких тактичних завдань, вони можуть успішно та ефектив­но взаємодіяти з винищувачами-бомбардувальниками. Проте, діють гелікоптери, переважно, окремо у вигляді невеликих груп, деколи - підрозділами.

Державну належність літаків і гелікоптерів встановлюють на підставі відповідних пізна­вальних позначок. Зазвичай, вони мають вигляд геометричних фігур (кіл, квадратів, ліній, зірок, хрестів). Такі позначки розміщуються на крилах, бойовій поверхні фюзеляжу, на вер­тикальній частині хвоста.