Висновки

Отже, особистісно-орієнтоване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність. Особистісно-орієнтоване навчання має сприяти саморозвитку особистості, допомогти пізнати себе, самовизначитись і самореалізуватись, що дасть можливість правильно визначати і продуктивно будувати життя.

Особистісно-орієнтований підхід характеризується визнанням індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної дитини, її розвитку не як колективного суб’єкта, а перш за все як індивіда, наділеного своїм неповторним суб’єктним досвідом.

Таким чином, реалізація особистісно-орієнтованого навчання потребує зміни акцентів у педагогіці: від навчання як нормативно побудованого процесу до учіння як індивідуальної діяльності школяра через колективні форми роботи, що передбачає педагогічну підтримку та корекцію.

Особистісно-орієнтоване навчання має особливості своєї методики, що базується на діалозі учня та вчителя та технологію особистісно зорієнтованого уроку (стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності - визначення мети і завдань - вивчення нового матеріалу - засвоєння знань, формування вмінь і навичок - контроль, корекція та оцінювання знань)

Особистісно-орієнтований урок є найсучаснішим і найоптимальнішим у навчально-виховному процесі, тому що він передбачає індивідуальний підхід до кожного учасника, стимулює пізнавальну активність, визначає шлях для здобуття грунтовних знань, умінь і навичок.

Актуальними для розуміння сутності особистісно орієнтованого навчання є погляди В.О.Сухомлинського, який вважав, що педагог повинен відчувати в собі дитинство, розвивати здатність до розуміння дітей і, головне, не ламати дитячу індивідуальність, а виправляти і спрямовувати її розвиток, розуміючи, що дитина знаходиться у стані самопізнання, самоствердження, самовиховання.

Яким же чином можна підтримати дитину на уроці?

По-перше, цьому сприяє використання засобів, що забезпечують підтримку всім учням і створюють для них необхідний емоційний фон доброзичливості, взаєморозуміння, співпраці. Це уважне, привітне ставлення вчителя до учнів, залучення до планування занять, створення ситуацій взаємного навчання, позитивна оцінка досягнень, діалогічне спілкування.

По-друге, зазначене реалізується на основі застосування засобів, що забезпечують індивідуальну (особистісну) підтримку, припускають діагностику розвитку, вихованості, виявлення особистих проблем дітей. Це створення «ситуацій успіху», підвищення статусу учня, значення його власного внеску у вирішення загальних проблем.

Особистісно орієнтовне навчання дає змогу без зниження складності сприймати новий матеріал. Спеціально підібрана допомога – це не пряма підказка, яка гальмує мислення учнів, а і інструмент, за допомогою якого вчитель підводить учня до правильного розв’язку, тим самим здійснює навчальний процес. Отже, щоб навчальний процес не стояв на місці, а розвивався учителю необхідно знаходити суперечності в ньому та вміти їх розв’язувати.

Особистісно – орієнтоване навчання має на меті: розвивати індивідуальні пізнавальні здібності кожного учня, допомогти їм пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, сформувати в них культуру життєдіяльності, яка дає змогу продуктивно будувати своє життя.

У реалізації особистісно – орієнтованого підходу особлива роль відведена педагогічному спілкуванню вчителя та учнів. Воно створює умови для розвитку навчальної мотивації, надає навчанню характеру співпраці, забезпечує досягнення мети та завдань навчання.