Характеристика конфлікту як соціального феномена. План

1. Психологічна характеристика поняття конфлікт.

2. Структурні характеристики конфлікту.

3. Динамічні характеристики конфлікту: етапи і фази.

4. Класифікація конфліктів.

5. Характеристика основних формул та механізмів виникнення конфліктів.

Література:

1. Анцупов А.Я., Шипилов А..И . Конфликтология. - М.:ЮНИТИ, 1999.

2. Бандурка А..М., Друзь В.А.. Конфликтология. – Харьков: Университет внутренних дел, 1997.

3. Гришина Н. В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2000.

4. Дмитриев А.В.Конфликтология. – М., 2001 – С. 53 – 135.

5. Ємельянов С.М. Практикум по психологи. – Санки – Петербург: Питер, 2001. – С. 22 – 31.

Основні поняття теми:

Конфлікт, види конфліктів, структура конфлікту, предмет конфлікту, учасники (сторони) конфлікту, умови (виникнення і протікання), конфліктна ситуація, образ конфліктної ситуації, конфліктна взаємодія, етапи і фази конфлікту, конфліктоген.

Конфлікт як складне соціальне явище характеризується багатьма параметрами. Найважливішими з них є його сутність, структура, причини та динаміка.

У психології не існує єдиного визначення поняття конфлікт. Конфлікт – це таке відношення між суб’єктами соціальної взаємодії, яке характеризується їх протидією на основі протилежно спрямованих мотивів ( потреб, інтересів, цілей, переконань) і суджень ( думок, поглядів, оцінок. Не дивлячись на різні підходи при тлумаченні даного поняття, можна виділити наступні найістотніші його властивості:

• наявність протиріч, у всякому випадку розбіжностей між інтересами, цінностями, цілями, мотивами, ролями суб’єктів;

• протидія, протиборство суб’єктів конфлікту, прагнення нанести шкоду (моральну, матеріальну, фізичну, психологічну ) опоненту, травмувати “Я”;

• негативні емоції і почуття один до одного як фонові характеристики конфліктної взаємодії.

Конфлікти, маючи двоїсту природу, в нашому житті виконують як негативну, так і позитивну функції. В більшості випадків конфлікт сприймається як негативне явище, пов’язане з незадоволенням, нетерпінням, соціальною напругою. Отже, на передній план висувається деструктивна, руйнівна функція конфлікту. Негативні функції полягають у наступному:

а) якщо конфлікт не вдається вирішити позитивно, то відбувається розрушення соціальної спільноти, в якій знаходиться людина;

б) може викликати такі наслідки, які утруднюють або роблять зовсім неможливим досягнення цілей суб’єктом конфліктної взаємодії;

в) він може викликати дезінтеграційну тенденцію, яка означає вихід індивідів з певної соціальної структури або інститутів і це може привести до розпаду даної структури або її ослаблення (театр МХАТ);

Позитивні функції конфліктів проявляються тоді, коли людина дійсно “звільнюється” від проблеми таким чином, щоб переживання робили її більш зрілою , психологічно адекватною і інтегрованою. Емоційне переживання кризової ситуації саме по собі не веде до її вирішення. Так само і обдумування ситуації дасть лише її краще розуміння. Справжня ж проблема полягає у творенні нового сенсу, коли результатом внутрішньої роботи особистості по переборенню важкої ситуації стають зміни в її суб’єктивному світі: нові цінності, відношення, відновлення душевної рівноваги. Позитивними функціями конфліктів є:

а) будучи формою протиріч, конфлікт є джерелом розвитку. Ця думка знаходить своє відображення в багатьох теоріях (Ж.Паже, К. Левін, Ломов, але найбільш яскраво ця функція проявляться в теорії Еріксона.

б) Конфлікт – сигнал про наявність неблагополуччя і необхідністю зміни. При внутрішніх конфліктах людина отримує сигнали про об’єктивні протиріччя життєвих відношень і отримує шанс вирішити їх до реального зіткнення. Також при напружених між особистісних стосунках конфлікт, як біль, повідомляє нам проте, що щось негаразд з наших відношеннях або в нас самих. І якщо ми у відповідь на ці сигнали намагаємося внести зміни у нашу взаємодію, ми приходимо до нового стану адаптації у відношеннях.

в) Конфлікт – можливість зближення. Часто в момент прориву, коли людям вже немає що губити, вони кажуть все, що відчувають і чого не могли сказати раніше. Відбувається “розмова начистоту” і люди можуть знайти розуміння.

г) Конфлікт - можливість підсилення внутрішньої солідарності групи, а також є засобом чіткого розмежування між групами.

д) Конфлікт - це можливість розрядки напруги, “оздоровлення відношень. Часто можна (свідомо) підсилювати переживання для ініціювання благотворного кризи су і довести конфлікт до моменту вибуху – до останньої межі, коли треба вибирати. Тоді відбувається ломка неправильно складених відношень і на їх місці будуються нові відношення і поняття.

Сумуючи згадані функції конфліктів, можна прийти до певних висновків. Конфлікт здатний викликати такі соціальні і психологічні зміни і перетворення, які приводять або до більш повної і глибокої адаптації людини і соціальної спільноти до нових умов, або до деградації і краху суб’єктів конфліктної взаємодії. Характеризуючи конфлікт і його наслідки з позиції системного підходу, який включає в себе принцип амбівалентності (подвійності) у сприйманнях і оцінках одних і тих же процесів, необхідно підкреслити, що він ніколи не буває однозначно негативним або позитивним. Оцінки результатів конфлікту можливі лише після закінчення певного відрізку часу, іноді досить тривалого.

2. Структурні характеристики конфлікту являють собою складові елементи конфлікту. Вони відображають компоненти, без яких його існування неможливе: “вилучення” любого з компонентів з простору конфлікту або зведе його нанівець, або суттєво змінить його характер. До структурних компонентів конфлікту відносять:

1. сторони (учасники) конфлікту – це суб’єкти соціальної взаємодії, що знаходяться в стані конфлікту або явно (неявно) підтримують конфліктуючих. Їх ще можуть називати опонентами, противниками, конкурентами. Учасники конфлікту як правило визначаються в термінах рольових позицій (“начальник” – “підлеглий”, “батьки” – “діти”). Перехід учасників ситуації до конфліктної взаємодії починається з дій одного з них, того, хто проявляє ініціативу. І на початковому етапі може вважатися ініціатором. Необхідно мати в полі зору не тільки безпосередніх учасників конфлікту, але і інших людей, чиї інтереси можуть бути задіяні (пасивні учасники конфліктної ситуації).

2. умови конфлікту – обставини або чинники, що визначають його характеристики і можливості виникнення. Це – явища, події, факти, ситуації, які передують конфлікту і, при певних умовах діяльності людини, викликають його. Умови (причини ) конфлікту включають в себе як умови виникнення, так і умови протікання. За звичай під умовами розуміють об’єктивні особливості зовнішньої ситуації, які вважаються суттєвими для виникнення конфлікту. В житті, як правило, суттєву роль відіграють суб’єктивні чинники. В цьому випадку важко або майже неможливо визначити ті фактори, які можуть розглядатися як необхідні і достатні для виникнення конфлікту. Всі причини конфліктів можна поділити на загальні і часткові. До загальних причин (такі, що виникають у всіх конфліктах) ми відносимо: а) соціально – політичні і економічні причини; б) соціально – демографічні причини ( різниця в установках людей з різним віком, статтю, етнічною групою); в) соціально – психологічні причини (взаємовідносини, лідерство, групові мотиви, груповий настрій ); індивідуально – психологічні відмінності (темперамент, здібності, мотиви, характер). До часткових причин можна віднести факти. Пов’язані з конкретним видом конфлікту ( незадоволеність умовами праці, порушеннями службової етики, різницею в цілях і цінностях, ...). Необхідно ще згадати про таке явище, як інцидент – це збіг обставин, які є приводом для конфлікту.

3. предмет ( об’єкт ) конфлікту – це те, із-за чого виникає конфлікт. Предметом може бути конкретний об’єкт, конкретна можливість ( одна посада на двох), певне ціннісне ствердження (правило поведінки). Предмет конфлікту пов’язаний з цілями конфліктуючих сторін, але не всі цілі пов’язані з предметом конфлікту.

4) образ конфліктної ситуації - це відображення предмету конфлікту в свідомості суб’єктів конфліктної взаємодії, уявлення учасників про самих себе, свої мотив, цінності, можливості, уявлення проте, як сприймає інша сторона. Під конфліктною ситуацією розуміють такий збіг обставин, який об’єктивно створює основу для реальної протидії між соціальними суб’єктами. Конфліктна ситуація може скластися об’єктивно поза волею і бажаннями потенційно протидіючих сторін і може бути викликана або створена однією із сторін або обома. Кожна конфліктна ситуація має об’єктивний зміст ( визначається дійсними подіями) і суб’єктивне значення, у відповідності з яким суб’єкт починає діяти в конфлікті. Суб’єктивне відображення конфліктної ситуації не обов’язково відповідає дійсності. Усвідомлення конфлікту завжди несе в собі елементи суб’єктивізму і вже тому є в певній мірі викривленим. Перекручення у сприймання конфлікту може бути досить значним. Буває, що причиною конфлікту може бути просте нерозуміння іншого суб’єкта. У зв’язку з цим виділяють поняття “часткового зрозумілого” і “ обманного” конфлікту ( Л.А.Петровська). В “частково зрозумілому” конфлікті оцінка опонентами ситуації суттєво відрізняється від реального стану речей (перебільшення або зменшення масштабів проблеми). В “обманному” конфлікті об’єктивна конфліктна ситуація повністю відсутня, немає видимого протиріччя, але люди його відчувають і намагаються протидіяти.

4. дії учасників конфлікту – це те, що в сукупності утворює конфліктну взаємодію. Треба говорити не про дії окремих людей, а про їх взаємодію.

5. результат конфлікту – це ідеальний образ результату, який і визначає спрямованість конфлікту. Ефективність вирішення конфлікту визначається як предметним змістом, складом учасників і умовами протікання. Серед можливих результатів виділяють наступні: 1) повне знищення конфронтації шляхом взаємного примирення сторін на певній основі; 2) зникнення конфронтації, коли: а) одна із сторін виходить переможцем, а інша признає себе переможеною; б) обі сторони в різній мірі програють і отримують “негативне” задоволення; 3)послаблення конфлікту шляхом взаємних поступів; 4) трансформація конфлікту у видозмінену форму або в принципово новий конфлікт, вирішення якого або знімає перший конфлікт, або відводить його на другий план; 5) поступове затухання конфлікту шляхом його самовільного руху; 6) механічне знищення конфлікту (відхід одного учасника або двох з колективу).

3. Структурні компоненти конфлікту не дають можливості прогнозувати його розвиток. З практичної точки зору більш важливим є аналіз дій учасників в контексті динамічних характеристик. Опис динамічних характеристик конфлікту передбачає увагу до розвитку конфлікту і вимагає відповіді на два ключові питання: що відбувається в конфлікті ( процеси, які виникають на різних стадіях) і як це відбувається ( регулятори цих процесів). Динаміка конфлікту знаходить своє відображення в поняттях етапи і фази конфлікту.

Етапи конфлікту відображають суттєві моменти, які характеризують розвиток конфлікту від його виникненні і до вирішення. Важливо їх знати з метою прогнозування, оцінки і вибору технології його управлінням. Основними етапами конфлікту є:

а) виникнення і розвиток конфліктної ситуації. Вона створюється однією або декількома суб’єктами взаємодії і є передумовою конфлікту;

б) усвідомлення конфліктної ситуації хоча би одним з учасників і емоційне переживання ним цього факту. Результатом і зовнішнім проявом цього може бути зміна настрою, критичне висловлювання, обмеження контакту;

в) початок відкритої конфліктної взаємодії. Цей етап проявляється в тому, що один з учасників переходить до активних дій у любій формі, але спрямованій на нанесення шкоди “противнику”. Другий учасник, усвідомивши, що дії спрямовані проти нього, також переходить до активних дій;

г) розвиток відкритого конфлікту. Двоє опонентів відкрито заявляють про свої позиції і висувають вимоги. В той же час вони можуть не усвідомлювати власних інтересів і не розуміти суті і предмету конфлікту;

д) вирішення конфлікту.. В залежності від суті конфлікту він може бути вирішеним двома способами: педагогічним ( бесіда, просьба, пояснення) і адміністративним (рішення комісії, наказ, ....).

Основними фазами конфлікту є:

• початкова фаза;

• фаза підйому;

• пік конфлікту;

• фаза спаду.

Динаміка конфлікту включає в себе наступні стадії:

1) передконфліктну ситуацію, яка характеризується "натягнутістю" відносин, підкресленою офіційністю, розколом спільності на групи і ін. Таку ситуацію називають потенційним конфліктом чи передконфліктною ситуацією; при усвідомленні ії відбувається перехід до наступної стадії конфлікту;

2) конфліктна взаємодія,яка може протікати наступним чином:

а)перший варіант - вихід з конфлікту; б) другий варіант - входження в конфлікт; в) третій варіант - боротьба до переможного кінця (виділяють і інші варіанти конфліктної взаємодії);

3) вирішення конфлікту - післяконфліктна ситуація (з цієї точки зору виділяють повністю чи частково вирішений конфлікт, а також зовсім не вирішений).

Фази конфлікту можуть повторюватися циклічно. При цьому можливість вирішення конфлікту в кожному наступному циклі зменшується.

Співвідношення фаз і етапів конфлікту можна продемонструвати в таблиці: