Самостійна робота № 13.

Тема 4.6. Допоміжне обладнання компресорних станцій.

Мета: розглянути допоміжне обладнання компресорних станцій. Прищіллення навичок самостійної роботи студентів з літературою.

Основні питання теми:

1. Вимірювальні прилади для конролю температури, тиску, продуктивності компресорів.

2. Змащування, змащувальні матеріали, порядок отримання та їх зберігання.

3. Фільтри для очищювання всмоктуючого повітря.

4. Повітряний збірник.

5. Вимоги ПБ.

Рекомендована література: [1] с. 190-201, [2].

Методичні рекомендації.

Вивчая вимірювальну апаратуру, слід ознайомитися зі схемою розташування, улаштуванням та принципом дії термометрів, манометрів, лічильників сжатого повітря, водомірів для охолоджуваючої води , порівняти ці прилади з раніше вивченими. Особливу увагу необхідно приділити електроконтактному манометру, манометричному термометру та дифманометру типу ДП. При вивченні фільтрів для очищення всмоктувального в компресор повітря, повітряних збірників та кінцевих охолоджувачів треба ознайомитися з їх призначенням, улаштуванням, принципом дії, місцями влаштування, а також із засобами зниження шуму в приміщення компресорної.

При вивченні апаратів для змащування компресорів необхідно ознайомитись з пунктами змащування поршньових та турбокомпресорів, схемою змащування циліндрів, механізму руху.

Потім необхідно розглянути систему охолодження пересувних і стаціонарних ждмпресорних станцій, ознайомитись з призначенням, улаштуванням та місцем розташування градирні та розбризгального басейну.

Питання до самоперевірки.

1. Де встановлюються термометри для вимірювання температури повітря, стискаємого у компресорі? Їх типи та улаштування.

2. Де встановлюються манометри для вимірювання тиску стискаємого повітря і масла? Їх типи і улаштування.

3. Принцип дії лічильника стиснутого провітря. Де він встановлен?

4. Як влаштований фільтр для очищення всмоктуючого повітря і де він встановлюється?

5. Що таке лубрикатор? Його улаштування та принцип дії.

6. Пункти змащування поршньового та гвинтового компресорів.

7. Які змащувальні матеріали застосовуються для компресорів?

8. Для чого призначені і як влаштовані градирні?

Тематичний контроль: Лабораторна робота .№ 13. Семінарське заняття № 4.

Опорний конспект

При експлуатації компресорів необхідно контролювати:

2. тиск і температуру повітря, що прохолоджує води і мастила;

3. продуктивність: температуру підшипників; витрата охолодженої води; напруга; струм; витрата електроенергії.

Контрольно-вимірювальна апаратура повинна забезпечувати візуальне спостереження і при необхідності запис контрольованих величин, подачу попереджувальних сигналів при відхиленні цих величин від заданих меж і захисні відключення компресора в аварійних ситуаціях.

Для виміру тиску повітря, що прохолоджує води і мастила застосовуються манометри з трубчастою пружиною (див. частина І) і поршневі манометри, у яких тиск у циліндрі з маслом врівноважуються поршнем, що переміщається.

У порожнинах зі значними коливаннями тиску воно виміряється диметрами — приладами, що фіксують середню в часі величину тиску. Пиметр являє собою поршневий манометр, де усереднення показань відбувається за рахунок великої маси рухливих частин.

Найбільше застосування одержали електроконтактні манометри, у яких стрілка при максимальному і мінімальному тиску замикає ланцюг сигнальних пристроїв.

Для електричної дистанційної передачі величини тиску застосовуються також манометри з індукційними, трансформаторними чи реостатними датчиками і з другорядними, що показують чи реєструють приладами.

Для контролю температури повітря, що охолоджує воду, мастило і підшипники стосовують манометричні електроконтактні термометри, що представляють собою замкнуту систему, заповнену газом чи рідиною. Система складається з термобалону, з’єднанюї капілярної трубки і манометра. При нагріванні тиск у системі підвищується прямопропорційно температурі, тому шкала манометра градуйована в градусах. Термобалон, що виготовляється з латуні чи сталі, являє собою трубку з припаяним донцем. Капілярна трубка виконана із суцільнотягненої мідної трубки діаметром 0,2...0,5 мм. Термометр має рухливі електричні контакти ланцюга сигналізації, що замикаються стрілкою приладу, і дві шкали, одна з яких служить для вимірювання температури, а друга — для установки контакту на задану температуру. Термометри можна використовувати і для регулювання подачі охолодженої води. У цьому випадку при підвищенні температури води, вище припустимої, контакти термометра замикаються не тільки в ланцюгах сигналізації, але і у ланцюгах керування приводом засувки для зміни подачі води.

Для контролю і запису температури застосовуються багатоточні самописні ектронні мости в комплекті з термометрами опору. У термометрах опору використовується властивість провідникових матеріалів змінювати електричний опір при зміні температури. Такий термометр являє собою відрізок металевої стрічки чи дроту, намотаного на ізоляційний каркас. Найбільше поширення для виготовлення термометрів опору мають платина, мідь, рідше — нікель і залізо.

Скляні ртутні термометри, застосовувані в якості дублюючих, і термометри опору занурюються в захисні гільзи, що для зменшення зовнішньої тепловіддачі виконані з металу з порівняно низькою теплопровідністю. Для кращої теплопередачі від гільзи до термометра в неї заливається мастило. Ртутний термометр може бути з електричними контактами, один із яких впаяний у нижній точці капіляра і завжди стикається із ртуттю, а інші впаяні в капіляр на окремих оцінках шкали і стикаються з ртуттю тільки при досягненні відповідної температури.

Кількість стиснутого повітря, яке виробляється компресором, виміряється витратоміром. Найбільше застосування, яке витратоміри одержали, дифманометри — прилади для виміру перепаду тиску на діафрагмах (звужающих пристроях), встановлюваних у трубопроводах стиснутого повітря. Дифманометри бувають поплавкові, кільцеві і мембранні.

У поплавковому дифманометрі ДП (мал.4.6.1.) перепад тиску передається диференціальному ртутному манометру, у широкому коліні 1 якого, що приєднується до кільцевої камери діафрагми з боку входу повітря, мається поплавець 2 з направляючим 3. Рух поплавця через важіль 4 передається осі 5, на другому кінці якої сидить інший важіль, що приводить за допомогою тяги в обертання вісь стрілки приладу. Крім двох пускових 6 і 7 вентилів мається ще зрівняльний вентиль 8, за допомогою якого стрілка приладу встановлюється на нуль. Прилад вказує і реєструє кількість повітря, вимірює тиск.

Шкала витратоміра градуруєтся в кг/год чи м^З/год. Діафрагма приладу розташовується на ділянці повітряпроводу зі сталою швидкістю руху повітря.

Фільтри для очищення всмоктуваного повітря. Глушителі шуму, пилу, що містяться в повітрі частки, потрапляючи в циліндри поршневих компресорів, викликають передчасне зношення тертьових поверхонь і в суміші зі змащенням утворять нагар. Нагар приводить до зниження продуктивності компресора зменшення щільності закривання клапанів і пригорання поршневих кілець, а також може викликати вибух компресора. Частки механічних домішок, потрапляючи з повітрям у відцентровий компресор, прискорюють зношення деталей проточної частини, що також обумовлює зниження продуктивності і к.к.д. компресора.

Повітря в компресори всмоктується з зовні приміщення компресорної станції з боку найменш запиленої й освітлюваної сонцем, на висоті не менш 3 м.

Для очищення всмоктуваного в компресор повітря до гранично-допустимої закулявленності 0,5 мг/м³ застосовуються фільтри. Швидкість повітря повинна бути рівномірною по всій поверхні фільтра і не перевищувати 3 м/с. Фільтри можуть бути індивідуальними для кожного компресора і загальними для всієї компресорної станції. По пристроям розрізняють осередкові і самоочисні фільтри. Осередкові фільтри конструктивно прості, але трудомісткі у відношенні очищення, що і є їхнім недоліком. Для самоочисних фільтрів характерна відносна легкість очищення, але конструктивно вони складніші і не можуть працювати у пульсуючих потоках повітря, що виникають при роботі поршневих компресорів. На малюнку 4.6.2. представлені конструкції фільтрів.

Мал. 4.6.1 Дифманометр ДП