4. Кримінальне судочинство в Україні

Кримінальне судочинство являє собою діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду з порушення, розслідування і судового розгляду кримінальних справ, а також з вирішення суддею питань, пов'язаних з виконанням вироку.

Завданнями кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожен, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, а жодного невинного не було покарано.

Порядок здійснення кримінального судочинства визначається Кримінально-процесуальним кодексом України, затвердженим 28 грудня 1960 р. Кримінально-процесуальний кодекс являє собою закріплену в законі модель діяльності органів попереднього слідства, дізнання, прокуратури і суду з реагування на будь-які заяви і повідомлення про злочини, встановлення об'єктивної істини, захисту прав, свобод і законних інтересів людини, відновлення справедливості, забезпечення правильного застосування закону і правильного вирішення початого процесуального провадження.

Кримінальний процес починається з моменту появи приводу для порушення кримінальної справи (офіційної заяви або повідомлення про злочин) і складається із шести основних і двох виняткових стадій.

Основними стадіями кримінального процесу є:

1. порушення кримінальної справи;

2. попереднє розслідування;

3. видання обвинуваченого до суду;

4. судовий розгляд;

5. касаційне провадження;

6. виконання вироку.

Винятковими стадіями кримінального процесу є стадії, в яких здійснюється перегляд справ, за якими вирок суду уже відбувся і набув законної сили (провадження в порядку нагляду, провадження за нововиявленими обставинами).

Кримінальний процес треба відрізняти від оперативно-розшукової діяльності.

Основним завданням оперативно-розшукової діяльності є збір інформації для з'ясування намірів окремих осіб, запобігання і припинення злочинів. Кримінальний процес акцентує свою увагу на розкритті злочинів і здійсненні правосуддя.

Притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється в строго передбаченій процесуальній формі. Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачуваний інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процесуальна форма - це відповідні змісту і принципам кримінального процесу, передбачені законом умови, послідовність і порядок діяльності учасників процесу, спосіб реалізації ними своїх прав, свобод та обов'язків, процедура здійснення окремих дій і прийняття рішень, а також засоби їх документування, покликані забезпечити виконання завдань кримінального процесу. Процесуальна форма створює детально врегульований, строго обов'язковий, стабільний і правовий режим, що захищається державою, провадження з кримінальних справ, покликаний забезпечити істину, свободу та справедливість.

Система процесуальних гарантій прав і свобод людини включає такі елементи:

1. юридичне закріплення самих прав і свобод;

2. неприпустимість звуження існуючих прав і свобод як за обсягом, так і за змістом;

3. роз'яснення учасникам процесу їх прав і порядку їх реалізації;

4. утримання від порушень цих прав з боку осіб, які ведуть процес;

5. сприяння з боку слідчого, прокурора і суду в реалізації прав і свобод іншими учасниками процесу;

6. відновлення порушених законних прав і свобод людини.

Обвинувачуваний - це особа, по відношенню до якої у встановленому законом порядку винесена постанова про залучення в якості обвинувачуваного. Відповідно до статті 11 "Загальної декларації прав людини", "кожна людина, яка звинувачується у здійсненні злочину, має право вважатися невинною доти, доки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду". Це право обвинувачуваного називається презумпцією невинності.

Окремі моменти судового провадження чітко регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України, а саме:

1. підстави й принципи кримінального провадження;

2. підсудність - категорії кримінальних справ, що мають право розглядати певні види судів України;

3. статус учасників процесу (обвинувачуваного, підозрюваного, захисника, потерпілого, слідчого, прокурора, судді та ін.), їхні права й обов'язки;

4. предмет доказу, види і порядок надання доказів;

5. форми і порядок заповнення протоколів, що складаються у процесі провадження у кримінальній справі;

6. підстави і порядок порушення кримінальної справи;

7. повноваження органів дізнання і порядок його провадження;

8. підслідність кримінальних прав і порядок провадження попереднього слідства;

9. порядок притягнення обвинувачуваного і порядок отримання його показань;

10. порядок проведення та оформлення результатів допитів;

11. порядок призначення і проведення експертизи;

12. підстави і порядок закінчення попереднього слідства та оформлення його результатів;

13. порядок здійснення прокурорського нагляду за органами дізнання і попереднього наслідку;

14. порядок оскарження дій слідчого і прокурора;

15. процедуру провадження справ у суді першої інстанції;

16. процедуру провадження справ у касаційних і наглядових інстанціях;

17. порядок виконання вироку, ухвали і постанови суду;

18. вжиття примусових заходів медичного характеру тощо.

У такий спосіб чітка процесуальна регламентація кримінального судочинства сприяє реалізації ідеї правової держави в сфері правосуддя, виступає гарантією захисту прав і свобод людини.