2. Визначення прибутку страховика

Фінансовий результат, як правило, має позитивний характер, тобто набуває форми прибутку, хоча в окремих випадках можуть бути й збитки.

У зв'язку з тим, що страхова компанія здійснює не тільки страхову, а ще й інвестиційну та господарську діяльність, прибуток або збиток страховика також є підсумком фінансових результатів усіх перерахованих видів діяльності.

Балансовий прибуток страховика складається з прибутку від:

страхової діяльності

інвестування (розміщення) тимчасово вільних коштів

інших операцій

Прибуток від страхової діяльності є різницею між доходами від страхової діяльності та витратами страховика, пов'язаними зі здійсненням страхових операцій.

Основним джерелом формування прибутку від страхових операцій є "прибуток у тарифах", який при розрахунку навантаження включається в тарифну ставку як самостійний елемент ціни на страхову послугу, хоча його не завжди включають у тарифну ставку, оскільки він збільшує вартість страхової послуги. Частка прибутку в тарифі може бути виражена у відсотках або встановлена в абсолютних величинах. Проте у сфері страхування кінцеві результати можуть бути позитивними навіть за відсутності прибутку у складі тарифної ставки.

Фактичний прибуток від страхових операцій може бути отриманий за рахунок інших чинників, наприклад:

• скорочення видатків на ведення справи;

• зниження збитковості страхових сум* здійснюваних компанією видів страхування.

Прибуток від страхових операцій зі страхування життя визначається сумою надлишку резервів довгострокових зобов'язань над обсягами страхових зобов'язань, яка використовується у звітному періоді на власні потреби страховика.

Таке визначення випливає із особливостей страхування життя -його нагромаджувального характеру. На відміну від інших видів страхування, внески зі страхування життя, сплачені страхувальниками, підлягають обов'язковому поверненню останнім через певний час. З цією метою страховик формує резерви довгострокових зобов'язань — математичні резерви*.

Якщо фактичні резерви зі страхування життя перевищують необхідні резерви, що розраховані актуарно, страховик може використати суму перевищення на власні потреби. Фактичне використання надлишків резервів є прибутком страховика.

Слід зазначити, що прибуток від страхової діяльності не завжди є головною частиною балансового прибутку страховика. Одним із джерел його формування є прибутки від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів (інвестиційний прибуток), а також прибуток від інших операцій. Зазначені види прибутку визначаються як різниця між відповідними доходами та витратами.

На основі визначення прибутку розраховується рентабельність страхових операцій, яка характеризує кінцевий фінансово-господарський результат діяльності страховика та визначається відношенням річної суми прибутку до річної суми платежів з будь-якого виду страхування або страхових операцій загалом.

Рентабельність показує, який прибуток отримає страховик з кожної грошової одиниці страхових платежів та пов'язує розмір прибутку як джерела фінансових ресурсів з обсягом виконаної роботи щодо формування страхового фонду. Тим самим він комплексно відтворює ступінь та ефективність використання матеріальних, трудових, грошових ресурсів.

Аналіз рентабельності здійснюється за двома напрямами:

• вивчення динамічних рядів показника рентабельності в цілому по страхових операціях і по кожному виду страхування;

• співставлення з аналогічними показниками інших страхових компаній, що дозволяє визначити позиції страховика на страховому ринку.

Балансовий прибуток страховика розподіляється за загальними для усіх суб'єктів підприємницької діяльності принципами.

Зверніть увагу!

Отримання прибутку у страхуванні не є самоціллю. Воно концентрує в собі інтереси як держави, так і власників (акціонерів), персоналу компанії.

Найбільш важливим завданням є використання прибутку з метою нарощування потенціалу компанії.