Особливості

договорів ексцеденту збитку	договорів ексцедента збитковості
Застосовується страховиками для захисту від великих і непередбачуваних витрат	Покривають не окремі ризики, а збитковість за усім портфелем договорів, що має цедент за даним видом страхування
Найчастіше укладається в облігаторній формі.	Перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків лише в тих випадках, якщо збитковість за певний період перевищує обумовлений договором перестрахування відсоток.
Технічно нескладний.
Перестрахувальні платежі гарантують підтримку довгострокових перестрахових відносин.

Найчастіше договори ексцеденту збитку використовуються в таких видах страхування, де існує ймовірність групового збитку катастрофічного характеру: цивільної відповідальності, від нещасних випадків, від вогню, транспортному (каско, карго), авіаційному.

4. Співстрахування та механізм його застосування

Співстрахування - специфічний вид спільної діяльності страховиків. Аналогічно схемі, яку використовують товариства взаємного страхування, професійні страховики можуть розділити між собою відповідальність за ризики, які вони беруть на страхування. Якщо жодна страхова компанія не в змозі прийняти на страхування певний ризик або виконання таких фінансових обов'язків може виявитися для неї тяжким тягарем, то, об'єднавши свої зусилля, декілька компаній утримують клієнта та не піддають випробуванням свою фінансову стійкість.

Співстрахування - це процес страхування, при якому двоє або більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного й того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси, кожен на страхову суму, яку він має виплатити при настанні страхового випадку. У такий спосіб розподіляються великі за обсягом ризики між кількома страховими компаніями.

Одна з компаній видає поліс та узгоджує питання із страхувальником, але приймає на себе не увесь ризик, а тільки його частину, визначену у відсотках. Надалі ця компанія, яка має назву "головної організації", пропонує іншим страховим організаціям взяти на себе частини ризику, що залишилися поза страховим захистом до повного їх розміщення. Уся операція часто здійснюється брокером, який отримує комісійну винагороду від головного страховика. Дотримуючись принципу пропорційної відповідальності, кожен із страховиків відповідає своєю частиною страхових зобов'язань безпосередньо перед страхувальником. Це означає, що співстраховик з 25% ризику має 25% премії, а при настанні страхового випадку повинен буде покрити 25% збитку.

Як правило, страховик, який приймає на страхування меншу частку страхового ризику, підпорядковується умовам, узгодженим страховиком, що має на своїй відповідальності більшу частку.

Кожен співстраховик має прямі договірні відносини зі страхувальником. "Головний" страховик несе відповідальність тільки за свою частку ризику, незалежно від того, що відбувається з іншими страховиками. Якщо один із співстраховиків не в змозі виплатити свою частку страхового відшкодування, інші страховики не несуть за це відповідальності.

При співстрахуванні страхувальник отримує поліс, в якому містяться назви усіх страховиків, що беруть участь у цьому процесі із зазначенням часток, які вони взяли на свою відповідальність.

Співстрахування надає значні переваги при прийнятті особливо великих і небезпечних ризиків, але є незручним у тих випадках, коли мова йде про середні або невеликі ризики.