Закони запам’ятовування:

• Закон інтересу (цікаве запам'ятовується легше);

• Закон осмислення (чим глибше усвідомити інформацію, тим краще вона запам'ятається);

• Закон установки (якщо людина сама собі дав установку запам'ятати інформацію, то запам'ятовування відбудеться легше);

• Закон дії (застосування знань на практиці полегшує запам’ятовування);

• Закон контексту (при асоціативному зв'язуванні інформації з уже знайомими поняттями нове засвоюється краще);

• Закон гальмування (при вивченні схожих понять спостерігається ефект "перекриття" старої інформації новою);

• Закон оптимальної довжини ряду (довжина ряду для кращого запам'ятовування не повинна набагато перевищувати обсяг короткочасної пам'яті);

• Закон краю (найкраще запам'ятовується інформація, представлена ​​на початку і в кінці);

• Закон повторення (найкраще запам'ятовується інформація, яку повторили кілька разів);

• Закон незавершеності (найкраще запам'ятовуються незавершені дії, завдання, недомовлені фрази).

Мнемотехнічні прийоми запам'ятовування

• Римування.

• Запам'ятовування довгих термінів або іноземних слів за допомогою співзвучних.

• Знаходження яскравих незвичайних асоціацій (картинки, фрази), які з'єднуються з інформацією, яку слід запам’ятати.

• Метод Цицерона на просторову уяву.

• Метод Айвазовського заснований на тренуванні зорової пам'яті.

• Методи запам'ятовування цифр: закономірності, знайомі числа.

Тема 3. Увага та її властивості.

Основні питання:

• Діагностика рівня розвит­ку уваги.

• Засоби розвитку уважності.

Інформаційний орієнтир:

Ува́га - спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення.

Види уваги:

1. Мимовільна увага — не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником. Мимовільна увага – увага неуважної людини.

2. Довільна увага має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля. Цей вид уваги існує тільки в людини. Основний факт, що вказує на наявність у людини особливого типу уваги, невластивого тварині, полягає в тому, що людина довільно може зосереджувати свою увагу то на одному, то на іншому об'єкті, навіть у тих випадках, коли в навколишній обстановці нічого не змінюється.

3. Післядовільна увага (поняття було введене М.Ф.Добриніним) -якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості стають цікавими й значимими зміст і сам процес, а не тільки результат, як при довільному зосередженні, є підстава говорити про післядовільну увагу. Діяльність так захоплює в цьому випадку людину, що їй не потрібно вольових зусиль для підтримки уваги. Післядовільна увага характеризується тривалою високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну й плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці.

За видом діяльності увагу поділяють на такі типи:

• сенсорна увага – сприймання;

• інтелектуальна увага – мислення й робота пам’яті;

• моторна – рух.