1.7. Тканини тваринного організму

Проаналізувати роботу навіть однієї клітини тваринного організму дуже важко з тієї причини, що в межах її мікроскопічно малого об’єму одночасно проходить величезна кількість різних процесів. Завдання це можна спростити, якщо розглядати всі функції по черзі. Цей підхід полегшує та обставина, що між клітинами організму існує ефективний розподіл праці - вони в тій чи іншій мірі спеціалізовані для виконання певних функцій, життєво важливих для тварини. Тому організм можна розглядати як СУКУПНІСТЬ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ КЛІТИН. Групи однаково спеціалізованих клітин, подібних до тих, які утворюють, наприклад, хрящ або м’язи, мають назву ТКАНИН.

При всій різноманітності тканин їх можна звести до чотирьох основних типів: ЕПІТЕЛІАЛЬНОЇ, СПОЛУЧНОЇ, М’ЯЗОВОЇ та НЕРВОВОЇ. У нижчих багатоклітинних тварин, кишково порожнин-них, наприклад, між окремими типами тканин ще не можна провести чітких кордонів. У процесі еволюції відбувається подальша диференціація тканин.

Розглянемо більш детально вищезгадані типи тканин.

ЕПІТЕЛІАЛЬНІ ТКАНИНИ.

Епітеліями називають об’єднання клітин, які вкривають поверхню тіла та вистилають його порожнини. Клітини в них щільно притиснуті одна до одної, міжклітинна речовина між ними відсутня, а кровоносні судини до епітелію не проникають. Самі епітеліальні клітини своїми основами лежать на тонковолокнистій БАЗАЛЬНІЙ МЕМБРАНІ, яка утворюється з позаклітинного матеріалу. Через своє відкрите положення епітелій швидко зношується, але здатний до відновлення за рахунок так званих КАМБІАЛЬНИХ КЛІТИН, які в ньому є.

Функції епітеліїв дуже різноманітні. Часто вони відіграють ЗАХИСНУ роль, як у зв’язку зі своїм поверхневим положенням, так і завдяки здатності виділяти бактеріостатичні речовини. Нерідко вони містять рецепторні клітини, які сприймають подразнення. Однією з важливих функцій епітеліїв є поглинання та виведення різноманітних речовин. Відповідно до функцій виглядає і структура епітеліїв. Розрізняють ПОКРИВНІ та ЗАХИСНІ епітелії, епітелії що містять рецептори, ВСИСНІ та ЕКСКРЕТОРНІ (ВИДІЛЬНІ) епітелії.

За своєю морфологією, точніше за формою клітин та кількістю шарів клітин, епітелій поділяють на: ПЛОСКИЙ, КУБІЧНИЙ та ЦИЛІНДРИЧНИЙ (мал.....). Якщо клітини епітелію розташовані в один шар (як у більшості безхребетних тварин), епітелій називають ОДНОШАРОВИМ. У хребетних тварин епітелій звичайно є БАГАТОШАРОВИМ. З окремих типів епітелію побудовані певні органи. Сильно сплощені епітелії вистилають кровоносні та лімфатичні судини, порожнини тіла і легеневі альвеоли, а для кишкового тракту майже сіх тварин є характерним циліндричний епітелій.

На вільній поверхні епітеліальних клітин часто бувають розташовані ДЖГУТИКИ або ВІЙКИ. Такий війчастий епітелій є у більшості вищих багатошарових тварин, крім членистоногих та круглих червів.

СПОЛУЧНІ ТКАНИНИ.

Під сполучними тканинами розуміють ряд форм тканин, які з’єднують, з одного бокую, різні органи між собою, а з другого – формують скелет. Сюди ж відносять і клітини крові. Сполучні тканини характеризуються великою кількістю міжклітинного матеріалу, який складається з безструктурної основної речовини і волокон.(мал....). Особливої складності сполучні тканини досягають у хребетних тварин, з якої в них утворюється хрящовий та кістковий скелет. Між сполучними тканинами різних типів є перехідні форми.

Розрізняють ПУХКІ та ЩІЛЬНІ сполучні тканини. До пухкої відносяться жир, кров, лімфа. До щільної – сухожилля, хрящі та кістки, з будовою яких ми познайомимося пізніше.

М’ЯЗОВІ ТКАНИНИ.

Невід’ємною рисою переважної більшості тварин є РУХОМІСТЬ. Ця здатність базується на наявності у тварин м’язових клітин, здатних скорочуватись у відповідь на сигнали, які надходять до них від нервової системи. Завдяки м’язовим тканинам можливі різні типи рухів як всього організму, так і окремих його частин. М’язові тканини виконують також опорну функцію, підтримуючи весь організм та окремі його органи у певному положення, а також захищають внутрішні органи (мал.....). Більш детально з їх будовою ми познайомимось пізніше.

НЕРВОВА ТКАНИНА.

Гармонійна робота всіх частин тіла тварин обумовлена діяльністю спеціалізованих систем, які контролюють функції всіх органів. Головна роль в цьому відводиться НЕРВОВІЙ СИСТЕМІ, яка складається з НЕРВОВОЇ ТКАНИНИ. Нервова тканина здатна сприймати різноманітні подразнення і проводити нервові сигнали до різних частин організму, які певним чином на них реагують. Вона складається з особливих НЕРВОВИХ КЛІТИН, або НЕЙРОНІВ, які мають різну кількість відростків, і з будовою яких ми також познайомимось пізніше (мал.....).

ОРГАНИ ТА ЇХ СИСТЕМИ. ОРГАНІЗМ ЯК ЦІЛЕ.

Розподіл праці між клітинами та їх морфологічна диференціація призводить до об’єднання клітин до більш складних одиниць – ОРГАНІВ, які виконують ті чи інші певні функції (нирки, очі або кістки, наприклад). Декілька органів які разом виконують певну функцію, складають СИСТЕМУ ОРГАНІВ, травну чи опорно-рухову, наприклад. Комплекс же систем, пов’язаних між собою утворює ОРГАНІЗМ. Це стає можливим завдяки виникненню в процесі еволюції у тварин внутрішнього середовища, яке частково ізольоване від зовнішнього середовища шаром зовнішніх клітин. Завдяки цьому всі клітини, які складають тіло, об’єднуються в єдиний організм. Але це зовсім не означає, що зв’язки організму з середовищем повністю розриваються.