Лекція 3 та завдання до неї

Теоретичні відомості

 

Природні ресурси – компоненти природи, які використовуються (актуальні) або можуть бути використані (потенційні) як засоби виробництва і предмети споживання. До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови (енергія Сонця, вітру, води), грунти, рослини, тварини, мінеральна сировина, води. Природні ресурси поділяються на мінеральні, енергетичні, водні, земельні, біологічні (рослинні, тваринні), кліматичні, рекреаційні.

Природні ресурси поділяються на дві великі групи – невичерпні і вичерпні. Оскільки відтвореня відновлюваних природних ресурсів відбувається повільніше ніж їх споживання, з одного боку, а невідновлювані ресурси перетворюються у форми непридатні для подальшої експлуатації через велику розсіяність потрібних елементів, або через нову хімічну структуру, з іншого боку, то відбувається вичерпність багатьох природних ресурсів.

Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називаються невичерпними. При будь-якому інтенсивному споживанні їх кількість не зменшується, або зменшується настільки мало, що ця величина на практиці ігнорується. До невичерпних природних ресурсів відносять:

• кліматичні і гідрологічні,

• сонячна енергія,

• дощові опади,

• кінетична енергія вітру і морського прибою,

• потенційна енергія рік і морських припливів.

Вичерпні природні ресурси – це ресурси, які при їх видобутку і використанні не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші у порівнянні із швидкістю їх використання. В свою чергу вичерпні природні ресурси поділять на відновлювані іневідновлювані.

До відновлюваних природних ресурсів належать:

• родючі грунти,

• рослинність і тваринний світ,

• деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі, що осідають в озерах і морських лагунах, тощо. Під час використання вони безперервно відновлюються самою природою, однак, їх природне відновлення (відновлення родючості грунтів, деревної й трав'яної маси, кількості тварин тощо) часто не збігається з темпами використання.

Кількість відновлюваних природних ресурсів визначеній рівнем їх щорічного відтворення і споживання.

До невідновлюваних ресурсів належать багатства надр (горючі копалини, металічні та неметалічні корисні копалини). Використання цих ресурсів можливе тільки один раз, і воно неминуче призводить до виснаження їх запасів. Поповнення цих запасів неможливе, оскільки відсутні умови, в яких вони виникли багато мільйонів років назад, або відбувається дуже повільно. При додержанні принципів сталого розвитку ресурси надр можуть використовуватися людиною нескінченно.

 

Водні ресурси

Водні ресурси – води, що використовуються як джерело водопостачання населення, промисловості та сільського господарства, а також як джерело енергії. Всі водні ресурси поділяють на підземні, поверхневі та атмосферні.

Підземні води розповсюджуються в земній корі до глибини 13-14 км. Вони заповнюють пори, тріщини і пустоти, мають тісний контакт з грунтом і породами земної кори. Для них характерне пошарове розташування водоносних горизонтів, які відокремлені водонепроникними пластами породи, слабкий зв’язок з атмосферою, незначний розвиток біологічних процесів, бідність форм життя, підвищені температура і тиск.

За глибиною залягання підземні води ділять на три зони. Верхня зона, глибина якої в переважній більшості складає 2-6 м, але може досягти 20-60 м і навіть 300 м. Середня зона розташована на глибинах 300-600 м, інколи – 2000 м. Цю воду використовують для бальнеологічних цілей. Нижня зона залягає на глибині декількох кілометрів.

До поверхневих вод відносяться води океанів, морів, озер, річок, боліт, струмків та штучних водосховищ. Ріки, більшість озер, ставки, штучні водосховища, болота і струмки, вміщають прісну воду. Остання, як правило, використовується для господарського водозабезпечення. Річкова вода найбільше використовується для господарсько–питного і технічного водозабезпечення.

Вода є однією з найбільш необхідних і найпоширеніших речовин, є головною складовою гідросфери, є косною речовиною в біосфері і середовищем, з якого зародилося і продовжує функціонувати життя.

Вона необхідна для життя, оскільки бере участь у кожному процесі, що відбувається в рослинах та в живих організмах.

Призначення її як природного ресурсу полягає в забезпеченні життєвих потреб рослинного і тваринного світу та людини. Вона служить “будівельним матеріалом” для організмів та для забезпечення функціонування біологічних процесів.

Тіла всіх живих організмів містять велику кількість води: у рослин вміст води становить до 90–95%, а у тварин – 70% і більше. Доля біологічної води, що входить до складу живих організмів, становить 0,003% від загальних запасів гідросфери.

З океанів, морів, річок та водойм виловлюють рибу та інших тварин, з підводних родовищ добувають різну сировину (марганець, нікель, кобальт, залізо і iнші) та паливо (нафта, газ, газогідрати), збирають рослини.

Водне середовище використовують для транспортування вантажів (водний транспорт), а також для місць відпочинку і туризму (рекраційне призначення).

Загальний об'єм води на нашій планеті оцінюється вражаючою цифрою – 1455 млн. км³. Якби Земля була правильною сферою, цієї кількості було б достатньо, щоб покрити її на глибину 2650 метрів.

Тільки близько 2–2,5% від всієї води на планеті є прісною.

Маса прісної води на Землі становить приблизно 28–31 млн. км³, з яких близько 85% знаходиться в льодовиках.

Основним джерелом водопостачання для людей є річковий стік. Найбільший стік має річка Амазонка в Бразилії.

 

                                                         Атмосферне повітря

Атмосферне повітря є косною речовиною в біосфері і середовищем існування живої речовини – рослин, тварин і людей. Атмосферне повітря забезпечує рослинний та тваринний світ і людей життєвонеобхідними газовими речовинами (диоксид карбону та оксиген), захищає Землю від метеоритної дії, космічного опромінення, забезпечує процеси виробничої діяльності людини газовими елементами (киснем, азотом, воднем та інертними газами).

Атмосферний кисень є умовою життя людей і багатьох тварин. За добу людина споживає 500 л оксигену, пропускаючи через легені близько 10 тис. л (12 кг) повітря.

Для спалювання палива, отримання металургійної та хімічної продукції, на додаткове окиснення різних відходів щорічно витрачається в усьому світі 10–20 млрд т оксигену. Підвищення його витрат, викликане активізацією антропогенної діяльності людини, складає не менше 10–16% щорічного біогенного утворення.

Атмосферне повітря в нижніх шарах тропосфери складається переважно з нітрогену, оксигену, аргону і дiоксиду карбону. В невеликих кількостях присутні неон, гелій, криптон, ксенон, оксид і дiоксид нітрогену, гідроген, метан, озон, оксид карбону і аміак.