3. Підстави виникнення, зміни і припинення податкових правовідносин

Податкові правовідносини виникають, змінюються, припиняються і реалізуються на підставі певного комплексу різноманітних за змістом взаємозалежних юридичних явищ, взаємодія яких припускає розвиток правовідносин. Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:

а) нормативних підстав, за яких норми права регулюють сферу податкових правовідносин;

б) правосуб 'єктних підстав, які характеризують здатність особи до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);

в) фактичних підстав - власне підстав появи, зміни або припинення податкових правовідносин, які базуються на юридичних фактах.

Юридичний факт - конкретна життєва обставина, з якою норми права пов'язують появу, зміну або припинення податкових правовідносин. Вони являють собою: по-перше, факти реальної дійсності; по-друге, факти, передбачені нормами податкового права; по-третє, спричиняють певні юридичні наслідки.

Класифікувати юридичні факти можна на основі різних підстав.

І. За юридичними результатами:

1. правовстановлюючі - юридичні факти, з якими норми права пов'язують появу податкових правовідносин;

2. правозмінюючі - юридичні факти, з якими норми права пов'язують зміну податкових правовідносин;

3. правоприпиняючі — юридичні факти, з наявністю яких норми права пов'язують припинення податкових правовідносин.

Той самий факт може викликати кілька юридичних наслідків. Наприклад, смерть одночасно викликає припинення правовідносин з приводу сплати податків і появу правовідносин щодо сплати податку на майно, що переходить у порядку спадкування або дарування.

ІІ. За вольовою ознакою:

1.) дії - юридичні факти, які є результатом вольової поведінки людей, результатом волевиявлення особи. Вони можуть виступати у формі:

а) правомірних дій — дій, які відбуваються відповідно до вимог податкових норм або не суперечать їм;

б) неправомірних дій — дій, що порушують вимоги закону і не відповідають приписам правових норм. На підставі правових норм приймаються індивідуальні податкові акти як правомірні юридичні дії, спрямовані на появу, зміну або припинення конкретних податкових правовідносин;

2) події - явища, які відбуваються незалежно від волі суб'єктів податкових правовідносин (смерть і народження людини пов'язуються із припиненням податкових правовідносин або зміною їх режиму; стихійні лиха можуть виступати передумовою введення надзвичайних податків тощо).

4. Податково-правові норми, їх структура та види.

Вихідними елементами, що формують податкове право, є податково – правові норми – це владний припис уповноваженого суб’єкта, у формі нормативно-правового акту імперативного характеру, який встановлює правила, способи поведінки, що складають зміст податкового права.

Для податково - правових норм характерні такі загальні риси, що визначають норму права:

а) загально-обов’язковий характер;

б) формальна визначеність;

в) охорона і встановлення компетентними органами.

г) імперативність

д) забезпечується державним примусом

е) встановлює суб’єктивні права та обов’язки суб’єктам правовідносин

Класифікація податкових норм:

1. За особливостями впливу на учасників відносин:

а) зобов’язуючі – обов’язок робити певні активні дії;

б) забороняючі – не робити заборонених дій, які порушують порядок, закріплений нормами.

в) уповноважуючі – право на певні позитивні дії в межах розпоряджень, що містяться в нормі.

2) За змістом:

а) матеріальні – регулюють міру права і обов’язків учасників, види й обсяги матеріальних і грошових зобов’язань;

б) процесуальні – регулюють процедуру суб’єктів з реалізації матеріальних норм, тобто з приводу надходжень податків і зборів.

Залежно від форми викладу й особливостей реалізації імперативного методу регулювання податково-правові норми можна поділити на:

а) безумовно імперативні норми - податково-правові норми, що скріплюють приписи в категоричній формі, що не допускає відхилення від закріпленого правила поведінки. Імперативні податкові норми виражені в безумовних однозначних приписах, які не можуть бути їм і нені залежно від розсуду учасників відносин;

б) альтернативні норми — податково-правові норми, що допускають різні варіанти поведінки учасників відносин з реалізації податкового обов'язку, залежні від конкретних умов. Застосування таких норм надає платникові податків можливість (при відповідному законодавчому закріпленні) використати "податкові канікули", вибрати більш зручний спосіб сплати податку (готівкою або у безготівковій формі) або спосіб подачі податкової звітності (у письмовому або електронному вигляді тощо);

в) заохочувальні норми - податково-правові норми, що закріплюють зацікавленість держави у певній правомірній поведінці учасників відносин, встановлюють стимул для досягнення результатів, які пере­вищують усереднені вимоги. Дійсно, податково-правові норми можуть стимулювати певні вчинки учасників відносин. Наприклад, у багатьох європейських країнах (передусім - у Великобританії) податково-правове регулювання заохочує розміщення коштів, одержуваних у порядку спадкування, на спеціальних накопичувальних рахунках. У цьому випадку, розміщуючи такі кошти на тривалий період (10- 15 років), платник податку не сплачує податок на майно, що переходить у порядку спадкування, а після закінчення цього періоду звільняється від податку взагалі. Це дозволяє: державі - використовувати таким чином акумульовані кошти на необхідні цілі; платникові податків - легально не оподатковувати свої кошти, а також одержувати певний відсоток від розміщення даної суми. Подібні заохочувальні норми представлені й у податковому законодавстві України при формуванні стимулів на стадії надання податкових пільг, що закріплюють податкові знижки й вилучення при перерахуванні коштів на цілі соціального або іншого характеру (соціальну медичну реабілітацію інвалідів, одержання прибутку від переробки вторинної сировини тощо);

г) рекомендаційні норми - податково-правові норми, що закріплюють спеціальний вплив на практичну діяльність у сфері оподаткування. Важливо мати на увазі, що й рекомендаційні податково-правові норми виражають імперативний характер податково-правового регулювання. Свого часу радянським податковим законодавством була закріплена норма, що рекомендувала юридичним особам не перевищувати середню норму рентабельності. Однак її реалізація забезпечувалася специфічним імперативним продовженням - прибуток у всіх суб'єктів, які перевищували цю рекомендовану норму рентабельності, перераховувався до Державного бюджету. Прояв власного рішення або взаємної згоди учасників податкових відносин допускається в межах імперативного веління держави у сфері податково-правового регулювання.

4. Залежно від ролі в процесі правового регулювання, від характеру цього регулювання можливо виокремити¹:

а) загальні (закріплюючі) податково-правові норми - норми податкового права, що фіксують у найбільш узагальненому виді окремі елементи податкових відносин, на які спрямований правовий вплив. Такі норми більшою мірою характерні Загальній частині податкового права й відіграють роль "загального знаменника", положень, що деталізуються й реалізуються в правовому опосередкуванні суспільних відносин, становлять основу регулювання нормами Особливої частини. До таких норм належать, насамперед, родові податково-правові норми, що закріплюють загальне поняття елементів правового механізму початку (платник, об'єкт, ставка тощо). Ці норми не торкаються деталей правового регулювання, а виділяють повторювані моменти базових податково-правових інститутів і виражають їх у найбільш узагальненому виді, зосереджують головні риси методу податково-правового регулювання. Загальними нормами встановлюються основи й принципи правового регулювання, закріплюється система і структура органів, що представляють державу, інших суб'єктів податково-правових відносин. Норми, що торкаються таким чином організаційно-правової характеристики владних суб'єктів у податкових відносинах, формують специфічну підгрупу установчих або відправних норм¹;

б) дефінітивні податково-правові норми - норми, що закріплюють загальні категорії, поняття, які мають істотне юридичне значення. Вони стосуються не окремих елементів податкових відносин, а охоплюють науково сформульовані поняття, правові терміни і категорії. Практично будь-яке національне податкове законодавство виходить із обов'язковості виділення найбільш загальних, концептуальних понять податку, збору, мита, бюджетного фонду тощо. Правило поведінки, що закріплюється такою нормою, може бути виділено тільки після пі питимого аналізу або опосередковано через інші податково-правові

в) декларативні податково-правові норми - норми, що формулюють певні правові принципи, які реалізуються в податково-правовому регулюванні в цілому або в окремому його базовому інституті. Дані норми безпосередньо не пов'язані із впливом на податкові відносини, однак об’єктивно забезпечують раціональне застосування податково-правових норм, виступаючи, таким чином, важливим елементом механізму правового регулювання. Податковий кодекс України.

г) оперативні податково-правові норми - норми, що відображають гнучкість податково-правового регулювання й виражаються у скасуванні певних приписів або їх продовженні, поширенні положень податково-правових норм на нове коло суспільних відносин. Прикладами таких норм можуть бути положення бюджетних законів, що продовжують на відповідний рік пільги або ставки окремих податків; податкові закони, що переводять податкові механізми, введені в порядку експерименту, у форму обов'язкових і постійно діючих на всій території держави;

д) колізійні податково-правові норми - норми, що вказують на можливість певного вибору при реалізації податкового обов'язку. їх завданням є вирішення певних суперечностей, колізій при зіткненні норм, пов'язаних з особливостями правового регулювання. Мова може йти про зіткнення норм одного законодавчого акта, декількох фінансових законів або законів, що представляють різні галузі право­вого регулювання.

5. Диференціація податково-правових норм за часом їх дії:

а) податково-правові норми невизначеного терміну дії (загальні). Переважна більшість норм податкового права діє протягом невизначеного терміну й припиняє свою дію у випадку скасування або заміни;

б) податково-правові норми з визначеним терміном дії (тимчасові, періодичні). Такі норми зустрічаються рідше, ніж загальні, й пов'язані, насамперед, із уведенням певних приписів у зв'язку із прийняттям державного або місцевого бюджетів на бюджетний період. Природно, у цьому випадку не слід плутати норму бюджетного акта й відповідну зміну податково-правової норми. Крім того, подібні норми представлені й у періодичних податково-правових актах, що закріплюють ті або інші види податків і зборів у порядку експерименту, на чітко визначений період