§ 4. Здійснення права на спадкування

Глава 87 цк регулює здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини. Згідно зі ст.І268 цк спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прий-

755

няти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Тобто прийняття спадщини є юридичною дією (одностороннім правочином) спадкоємця, що виражає його згоду бути спадкоємцем спадкодавця. Не можна прийняти лише частину спадкового майна. Якщо спадкоємець вже прийняв спадщину, то він не може відмовитися від неї.

Акт прийняття спадщини має зворотну силу. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту її відкриття. З цього ж часу прибутки від майна є його власністю і він має нести усі витрати щодо спадкового майна.

Порядок прийняття спадщини у новому ЦК значно змінений: він диференційований залежно від того, проживав постійно спадкоємець Із спадкодавцем на час відкриття спадщини чи ні. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених чч.2-4 ст.1273 ЦК. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст.1268 ЦК).

Згідно зі ст.1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття останньої не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла 14 років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають ЇЇ батьки (усиповлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Таким чином, на відміну від ЦК 1963 p., що передбачав єдиний правовий режим для всіх спадкоємців, у ЦК 2003 р. правила, які регулюють прийняття спадщини, розрізняються залежно від того, проживав постійно спадкоємець із спадкодавцем чи ні. Перші вважаються такими, шо прийняли спадщину, якщо вони не заявили відмови від неї, для других передбачена подача заяви у нотаріальну контору про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК встановлює строки для прийняття спадщини. За загальним правилом для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщи-

756

ни або відмови від її прийняття. Якщо строк, щозалишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.и/и ці, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що її не прийняв. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для н прийняття, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття останньої".

За позовом спадкоємця, «кий пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини. Право на відмову від прийняття спадщини - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК.

Відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочиномпрямо вираженим (шляхом подання відповідної заяви нотаріусу)небажанням спадкоємця прийняти майно. Відмовитися від правспадкування можуть спадкоємці як за законом, так і за заповітом.Строк для відмови - шість місяців з дня відкриття спадщини. Наступне скасування заявленої рідмови не допускається, аява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної конториза місцем відкриття спадщини. _

Фізична ошба, цивільна Дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника . орга-

ну опіки та піклування. . .

Неповнолітня особа віко* від 14 до 18 років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун можуть вимовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особ,, тільки з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від ^ПР«^ИНЯ™ ^с™*-щини є безумовною і беззастережною- Вщмова від прийняття с іамии пчптагпм строку, встановленого спадщини може бути відкликана протягом *-»н *•

для її прийняття (ст.1273 ЦЮ-

п ттйнатта гтПіДИНИ На КОрИСТЬ ІНШОЇ

Право на відмову від прийняття спад¹-"" .

к пттпйітпм мяє право відмовитися від

особи — спадкоємець за заповітом маь уприйняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітомСпадкоємець за законом Має право відмовитися вщ прийняттяспадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. ншмовитигя від частки у спадщиніСпадкоємець має прав відмовитися _к , а,„„_п

- гл шгі гпяпмплИИ Ш ЙОГО КОрИСТЬ. ЯКЩО

спадкоємця, який відмовив^{ся вш} спадщин" ' . н

„inFma nfnfia. на їм я якої складений

заповідач підпризначив спзД^к0ЄМи.^я осооь ^п „„,,,., „„„к,,

заповіт, може відмовитися від спадщини ^лише .Гйня°спад' котра є попризначеним спадкоємцем, відмова від ^ПР^И«««™ J™; щини може бути визнана сУДОм недійсною з підстав, встановлених

ст.ст.225, 229-231 і 233 ЦК- ;. -. -

757

Стаття 1275 ЦК встановлює правові наслідки відмови від прийняття спадщини. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, що він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги І розподіляється між ними порівну.

Ці положення не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач пІдпризначив іншого спадкоємця.

Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за останнім переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Перехід права на прийняття спадщини — якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, який залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (ст.1276 ЦК).

Спадковою трансмісією називається перехід у спадщину права на прийняття спадщини. Право на прийняття або на відмову від прийняття спадщини, яке виникло внаслідок її відкриття, може переходити у порядку спадкування. Тому спадкоємці особи, яка має право на спадкування, якщо вона померла до прийняття відкритої спадщини, мають право здійснити це замість неї. Такий перехід права на прийняття спадщини, не прийнятої померлим спадкоємцем, іменується спадковою трансмісією, а особи, які успадковують замість померлого трансмітента, — трансмісарами.

Спадкова трансмісія можлива за наявності двох умов: якщо спадщину відкрито (спадкодавець помер) і слідом за спадкодавцем помирає спадкоємець, не встигнувши у встановлений законом строк прийняти спадщину або відмовитися від неї. Спадкову трансмісію не можна ототожнювати зі спадкуванням за правом представлення.

Відмінності спадкової трансмісії від спадкування за правом представлення полягають у такому:

1. спадкування за правом представлення можливо лише у разіспадкування за законом, а спадкова трансмісія — у разі спадкування як за законом, так і за заповітом;

2. у разі спадкування за правом представлення спадкоємцямиможуть бути лише спадкоємці спадкодавця, які вказані у ч.З ст.1266

758

ЦК, а при спадковій трансмісії успадковують будь-які спадкоємці особи, яка не встигла прийняти спадщину;

3) спадкування за правом представлення має місце у тому випадку, якщо спадкоємець, який мав би право на спадкування, помер до смерті спадкодавця, тобто до відкриття спадщини, а спадкова трансмісія настає, якщо спадкоємець помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти.

У новому ЦК поновлене поняття "відумерлість спадщини". У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем її відкриття.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, заявлені відповідно до ст.1231 ЦК. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до ст.1283 ЦК

(ст.1277 ЦК).

Поділ спадщини між спадкоємцями. Згідно зі ст.1278 ЦК частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки у натурі.

Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їх частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів Інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Таким чином, у разі прийняття спадщини кількома спадкоємцями відбувається поділ спадщини — спадкоємці стають співвласниками майна, співкредиторами і співборжниками відповідно до тих прав і обов'язків, що перейшли до них у порядку спадкового правонаступництва. Як правило, поділ спадщини здійснюється за взаємною згодою всіх спадкоємців. У разі спору справа про поділ майна розглядається у судовому порядку.

При поділі спадщини або виділенні частки одного із спадкоємців майно поділяється у натурі, якщо це можливо без шкоди дляйого господарського призначення. Якщо спадкоємцями є громадяни, то поділ або виділення залежить від їх розсуду. При спадкуванні за законом спадкове майно поділяється порівну. При спадкуванні за заповітом майно поділяється відповідно до вказівок заповідача. i*.₄yJ.*¹-.i-.l/_P..-frtik -

759

Якщо спадкодавець перебував у зареєстрованому шлюбі, то поділу підлягає не все майно, нажите подружжям у шлюбі, а лише частка, що належить померлому. Із загального майна має бути виділена частка вдови (вдівця). Це не виключає її (його) участі як спадкоємця у поділі спадщини.

Перерозподіл спадщини. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (чч.2, 3 ст.1272 ЦК), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати пе-рсдання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання у натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію (ст.1280 ЦК).

Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців. Згідно зі ст.1281 ЦК спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги останнього. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, в строки, встановлені ЧЧ.2 і 3 ст.1281, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (ст.1282 ЦК).

Відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця випливає із суті універсального правонаступництва. Спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідають за боргами спадкодавця. Кожний із спадкоємців відповідає у межах одержаної частки. Якщо предмет зобов'язання неподільний, то спадкоємці несуть солідарну відповідальність.

До боргів спадкодавця, що обтяжують спадщину, належать його перехідні у порядку спадкування цивільно-правові зобов'язання,зокрема ті, що виникли з договорів або із заподіяння шкоди спадкодавцем. Не переходять у порядку спадкування зобов'язання, яківимагають лише особистого виконання їх боржником. ...

760

*«? Спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідають за боргами спадкодавця пропорційно спадковій частці, одержуваній кожним з них. Відповідальність останніх є частковою.

Охорона спадкового майна. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з мстою збереження його до прийняття спадщини

спадкоємцями.

Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а у населених пунктах, де його немає, — відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їх частки

у спадщині.

Якщо спадкування здійснюється не тільки за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо охорони всієї спадщини. Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка вживатиме заходів до охорони частини спадщини, шо спадкується за законом.

Управління спадщиною. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а у населених пунктах, де його немає, — відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з

іншою особою.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до появи спадкоємців або до прийняття спадщини. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.