§ 3. Доручення

Договір доручення — це договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним,

634

створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ст.іОООЦК).

У гл.68 ЦК, що регулює доручення, однією з істотних новел є те, що договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя усіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Договір доручення спрямований на здійснення повіреним прав довірителя, набуття, зміну та припинення для нього суб'єктивних прав і обов'язків шляхом вчинення юридичних дій. Фізичні І юридичні особи, які є учасниками цивільного обігу, нерідко з тих або інших причин не мають можливості самостійно здійснювати юридичні дії (укладати угоди, виконувати інші правові дії), тому доручають їх вчинення іншим особам, укладаючи з ними договір доручення. За останнім юридичні дії повіреного породжують правові наслідки для довірителя.

Останнім часом сфера застосування договору доручення розширюється, тому що це зручна форма надання посередницьких послуг за участю комерційних організацій — брокерських контор, торгових домів, агентів щодо збуту продукції.

Договір доручення є однією з підстав представництва, а на регульовані ним відносини поширюються загальні норми про представництво. Цей договір регулює лише взаємовідносини довірителя та повіреного, але не їх взаємозв'язки з іншими особами. Для інших осіб, з якими повірений вступає у відносини за дорученням довірителя, має значення лише належне оформлення прав повіреного, що надає можливість установити обсяг наданих йому довірителем повноважень.

Дії повіреного стосовно третіх осіб, здійснені у межах його повноважень, створюють, змінюють і припиняють права та обов'язки безпосередньо для довірителя (особи, яку представляють). Повірений як представник не набуває прав та обов'язків з угод та інших юридичних дій, вчинених з іншими особами. Таким чином, повірений не є стороною правочину, укладеного ним з іншою особою від імені та в інтересах довірителя.

Для виконання договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність, яка виражає повноваження повіреного, визначені умовами цього договору. Довіреність може охоплювати як усі юридичні дії, зазначені у договорі доручення, так і їх частину. При виникненні спору між довірителем і повіреним слід керуватися договором доручення.

Хоча договір доручення має цивільно-правовий характер, однак за допомогою його на повіреного можуть бути покладені обов'язки у сфері не тільки цивільних, а й інших правовідносин (процесуальних, трудових тощо). Так, на підставі договору доручення здійснюється цивільне процесуальне представництво на ведення справи у суді, доручення на одержання заробітної плати довірителя тощо.

635

Характеристики договору — це договір консенсуальний та двосторонній. Як правило, він оплатний, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представництво від імені другої сторони — основна ознака, що дозволяє відрізняти договір доручення від подібних до нього договорів (договору комісії і договору підряду, у яких сторона, що надає послугу або виконує роботу, завжди виступає від свого імені). За предметом (юридичні дії) він відрізняється від договорів підряду та експедиції, предмет яких становлять здебільшого фактичні дії (або сукупність юридичних І фактичних дій).

Сторонами договору можугь бути як фізичні, так і юридичні особи.

Предмет договору — вчинення юридичних дій, шо спричиняють правові наслідки. До них належать не тільки правочини, а й інші юридичні дії (підписання документів, приймання товарів І робіт, організація і ведення претензійної роботи, представництво у суді). Ці дії можуть мати одноразовий (одержання грошового переказу довірителя) або багаторазовий характер (управління майном довірителя). Однак не будь-які юридичні дії можуть бути предметом договору доручення. Предметом договору не можуть бути неправомірні юридичні дії, а також юридичні дії. за якими представництво не допускається внаслідок їх суто особистого характеру або прямої законодавчої заборони. Такі дії особливо поширені у сфері особистих немайнових прав (укладення І розірвання шлюбу, укладення і розірвання трудового договору, визнання батьківства, складання заповіту тощо).

Виконання договору доручення у ряді випадків супроводжується вчиненням окремих фактичних дій, тобто оглядом речі, що купується, її упакуванням, перевезенням тощо. Фактичні дії мають допоміжне значення для договору доручення і не становлять його предмета. Вони не змінюють сутності договору доручення і підпорядковані його основній меті — вчиненню юридичних дій. Фактичні дії, підпорядковані меті виконання юридичних дій, слід розглядати не як самостійний предмет договору доручення, а як умови його належного виконання.

Конкретизація предмета договору залежить від домовленості сторін і може стосуватися, наприклад, способів або порядку вчинення відповідних юридичних дій, визначення можливих контрагентів за правочинами тощо.

Строк договору доручення. Згідно зі ст.1001 ЦК договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від Імені довірителя. Строк визначається характером доручення і може встановлюватися точною календарною датою або проміжком часу, протягом якого воно має бути виконане. Як правило, тривалість договору доручення визначається строками дії довіреності або Іншого документа, що підтверджує правомочності повіреного.

Форма договору доручення підпадає під загальні правила проформу правочинів. . -

636

Обов'язки повіреного:

1) особисто виконати дане йому доручення. Внаслідок особисто-довірчого характеру договору доручення за*

кон вимагає, щоб зазначені у договорі дії вчинялися самим повіреним. Коли як повірений виступає юридична особа, під особистим виконанням розуміється вчинення відповідних дій його органом або компетентним працівником. Тому довіритель вправі не приймати виконання від третіх осіб. Однак це правило не стосується передоручення стосовно вчинення фактичних (технічних) дій за договором доручення. Без згоди довірителя повірений вправі звернутися до послуг третіх осіб для виконання фактичних дій з упакування, завантаження, перевезення тощо. Однак відповідальність перед довірителем за дії залучених осіб у цих випадках несе повірений, відповідаючи за їх дії як за свої.

Стаття 1005 ЦК встановлює два винятки із загального правила про особисте виконання повіреним доручення, тобто випадки, коли повіреному дозволяється передати виконання доручення (повністю або у частині) іншій особі (замісникові). По-перше, передоручення можливе, якщо це передбачено договором доручення (довіреністю). По-друге, коли повірений вимушений до цього обставинами. По-третє — з метою охорони інтересів довірителя.

Якщо інтереси довірителя вимагають невідкладного вчинення відповідних юридичних дій, повірений (як виняток) вправі передати виконання доручення іншій особі (замісникові). Але оскільки останній виступатиме безпосередньо від імені довірителя, він (довіритель) повинен схвалити передоручення, що мало місце, причому вправі відвести замісника. Тому повірений у будь-якому випадку зобов'язаний негайно повідомити довірителя про передання виконання доручення Іншій особі, а також повідомити необхідні відомості про замісника. У цьому разі повірений надалі не відповідає за дії свого замісника, а відповідає лише за його вибір. Повірений, який не повідомив довірителя про передання виконання доручення, відповідає за дії замісника як за свої власні. Якщо замісник повіреного був указаний у договорі доручення, повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії. Якщо договором доручення не передбачена можливість вчинення дій замісником повіреного або така можливість встановлена, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника;

2) вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Тобто при виконанні доручення повірений має керуватися вказівкамидовірителя. Вони можуть бути дані у письмовій або усній формі. Удоговорі сторони можуть визначити конкретну форму вказівок довірителя та умови, за яких вони є обов'язковими для повіреного.

Довіритель вправі в односторонньому порядку змінити або скасувати свої вказівки чи надати повіреному нові інструкції про порядок виконання доручення. Дії, виконані повіреним з порушенням вказівок довірителя, можуть спричинити стягнення з повіреного завданих контрагенту збитків.

637

Повірений вправі відступити від змісту доручення лише у випадках, якщо цього вимагають інтереси довірителя, за наявності однієї з двох умов: а) повірений не міг попередньо запитати довірителя; б) повірений не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення, як тільки це стане можливим (ст.1004 ЦК). Невиконання обов'язку про своєчасне повідомлення довірителя спричиняє невигідні правові наслідки для повіреного. Якщо несвоєчасне повідомлення про відступи призвело до виникнення збитків у довірителя, повірений зобов'язаний їх відшкодувати.

Слід зазначити, що вказівки довірителя не повинні бути неправомірними, нездійсненними або неконкретними. Наприклад, повірений не може вважати обов'язковою вказівку довірителя про придбання майна у особи, яка неправомірно заволоділа ним та продає його за явно заниженою ціною.

ЦК передбачені деякі особливості стосовно права відступати від змісту доручення, якщо повірений є комерційним представником. Згідно з ч.2 ст.1004 ЦК повіреному, який діє як комерційний представник, довірителем може бути надано право відступати в його інтересах від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором;

3) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хідвиконання його доручення (ст.1006 ЦК).

Цей обов'язок має значення, коли виконання доручення вимагає певного часу. Повідомлення повіреного має бути здійснене в строки, встановлені в договорі, а також на першу вимогу довірителя. Особливо необхідно вчасно інформувати останнього про хід виконання доручення при відступі від його змісту. Повідомлення про хід виконання доручення сприяє здійсненню контролю за діями повіреного, а також надає довірителю можливість відступати від своїх попередніх вказівок у разі виникнення нових обставин;

4) після виконання доручення або у разі припинення договорудоручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдувальні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

Цей звіт повинен бути поданий довірителеві незалежно від його вимоги. Перелік документів, які необхідно додати до звіту, визначається договором або характером доручення. Залежно від виду доручення звіт може бути поданий як в усній, так і у письмовій формі. Подання звіту необхідно, як правило, при виконанні великих і складних доручень, пов'язаних із значними витратами коштів довірителя;

5) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Уживаний у законі термін "все одержане" включає грошові суми, речі, документи тощо. При цьому переданню підлягають усі

638

цінності, отримані як від довірителя з метою забезпечення виконання доручення, так і від інших осіб у зв'язку з його виконанням. Обов'язки довірителя (ст.1007 ЦК);

1. видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій,передбачених договором доручення;

2. забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, якщо Інше не встановлено договором. Необхіднимизасобами слід вважати все те, без чого неможливо виконати доручення відповідно до вказівок довірителя. Це може бути забезпечення його відповідною документацією, а також видача авансу дляпокриття необхідних витрат щодо виконання доручення. Сторонивправі визначити конкретний розмір наданих довірителем коштів іобов'язок повіреного діяти лише в їх межах;

3. відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконаннямдоручення, якшо інше не встановлено договором. Повіреному відшкодовуються лише необхідні витрати, без яких доручення не могло б бути виконане відповідно до вказівок довірителя. Інші витрати (понад необхідні) відшкодовуються повіреному лише за умови,шо вони були зроблені з відома і згоди довірителя або були ним уподальшому схвалені;

4. негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язкуз виконанням доручення. За необгрунтоване відхилення від прийняття виконаного за договором доручення довіритель відповідає якза прострочення кредитора. При відступі повіреного від умов договору і вказівок довірителя при виконанні доручення останній вправі відмовитися від прийняття того, що було виконано повіреним невідповідно до договору або його вказівок, за винятком випадків,коли були дотримані вимоги закону;

5. виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить. Хоча, як правило, плата виплачується після виконання доручення, однак у ряді випадків повірений має право вимагати сплати винагороди відповідно до виконаної роботи і до того, як доручення виконане повністю (наприклад, коли частково виконаний договір доручення припиняє дію). Виплата плати може здійснюватися з моменту укладення договору доручення.

Припинення договору доручення. Згідно зі ст.1008 ЦК договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1. відмови довірителя або повіреного від договору;

2. визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3. смерті довірителя або повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Таким чином, припинення договору доручення може бути викликано насамперед загальними підставами припинення зобов'язань. Через особистодовірчий хаоактер договору доручення, а

639

також специфіку його предмета закон містить ряд спеціальних підстав припинення договору доручення.

Це, по-перше, смерть довірителя або повіреного, визнання їх недієздатними, обмежено дієздатними або безвісно відсутніми. Ці підстави діють через особистий характер договору. По-друге, відмова довірителя або повіреного від договору доручення — у будь-який час і без повідомлення мотивів.

Особливість договору доручення у тому, що кожна із сторін вправі в односторонньому порядку (без зазначення мотивів) розірвати договір у будь-який час. Це правило є імперативним І сторони не вправі його скасувати або змінити своєю домовленістю.

Спеціальні права щодо відмови від договору передбачені для повірених — суб'єктів підприємницької діяльності. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному.

У ст.1009 ЦК передбачені наслідки припинення договору доручення. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати останньому витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата — також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнався або міг дізнатися про припинення договору доручення.

Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості Інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Якщо повірений діє без повноважень або з їх перевищенням, юридичні дії, вчинені ним, створюють права та обов'язки для довірителя лише у разі наступного схвалення цих дій довірителем.

Наприклад, Позивач і Відповідач уклали договір доручення, відповідно до якого Відповідач зобов'язався від імені, за дорученням і за рахунок Позивача укласти контракт з фірмою "Ф."(Ліхтеиштейн) на постачання за кордон 100 тис. тонн мазуту. Також був укладений договір доручення на закупівлю в Росії автомобілів УАЗ за рахунок валютних коштів, отриманих після реалізації мазуту Відповідачем.

Перевищивши зазначені повноваження, порушивши вказівки довірителя, Відповідач від свого імені уклав договір постачання ма-

640

зуту з фірмою "Ф.", а також контракт купівлі-продажу автомобілів УАЗ у рахунок поставленого мазуту. Фірма "Ф." виконала зобов'язання лише частково, у зв'язку з чим виник спір.

Вищий арбітражний суд України встановив, що на порушення ст.ст.368, 387 ЦК 1963 р. Відповідач перевищив повноваження, надані йому договором доручення, від свого імені уклав контракт на постачання мазуту з інофірмою, чим позбавив Позивача можливості безпосередньо звернутися до арбітражного суду м. Стокгольм, визначеного сторонами для вирішення спорів, з позовом про стягнення з фірми "Ф." збитків за часткове невиконання договірних зобов'язань. Вищий арбітражний суд України стягнув з Відповідача на користь Позивача суму збитків¹.

§ 4. Комісія

Договір комісії — це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК).

Цей договір регулює гл.69 ЦК. Законом можуть бути встановлені особливості договору комісії щодо окремих видів майна (ст.1028 ЦК).

Особливості договору комісії, предметом якого є окремі види товарів, передбачені у підзаконпих нормативно-правових актах, зокрема Правилах комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом МЗЕЗ України від 13 березня 1995р. №37, Правилах роздрібної торгівлі транспортними засобами та номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 31 липня 2002 р. №228, Правилах здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах, затверджених наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. №331.

Договір комісії широко застосовується у торгівлі, транспортних відносинах, у галузі обігу цінних паперів, у діяльності банків з обслуговування клієнтів, при здійсненні експортно-імпортних операцій. Новою сферою його застосування є посередницькі послуги при біржовій торгівлі, шо надають покупцям члени біржі — брокерські фірми І брокери.

Договір комісії схожий з договором доручення, оскільки пра-вочин вчиняється в інтересах і за рахунок однієї особи за її дорученням ііішою особою. Відмінності між ними полягають у наступному:

1) повірений діє від імені довірителя, комісіонер виступає відсвого імені;

2) договір доручення може бути як оплатним, так і безоплатним,а договір комісії — завжди оплатний;

Бізнес. - 1994. - №43. - С. 16.

641

3) предметом договору доручення є юридичні дії, а предметом договору комісії — лише правочини (вужче поняття порівняно з юридичними діями).

Характеристики договору — консснсуальний, оплатний, двосторонній.

Форма договору — письмова. Незалежно від учасників, предмета та змісту договір комісії має бути укладений у письмовій формі. Недотримання вказаної форми позбавляє сторони права у разі спору посилатися в підтвердження договору на показання свідків. Він може оформлятися за допомогою як одного документа, що підписується сторонами, так і накладної, квитанції, товарного ярлика, приймальної квитанції установленої форми тощо.

Умови договору комісії. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про останнє та його ціну (ст. 1012 ЦК).

Новелою ЦК є врегулювання субкомісії. За згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субко-місіонером), залишаючись відповідальним за дії субко місіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субко-місіонера права та обов'язки комітента. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. Останній не має права без згоди комісіонера вступати у відносини із субко місіонером (ст. 1015 ЦК).

Обов'язки комісіонера:

1) вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обігу або вимог, що зазвичай ставляться (ст.1014 ЦК).

Це означає, що виконання має щонайкраще задовольнити економічні інтереси комітента. Необхідність такого виконання (наприклад, при укладанні договору про придбання майна для комітента) вимагає від комісіонера: купити майно за найбільш вигідною для комітента ціною, зберігати майно до передачі йому, передати в обумовлений строк майно належної якості тощо.

Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Згідно зі ст. 1017 ЦК комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси останнього і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен

642

повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок, як тільки це стане можливим.

Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені

відступи.

Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною запобіг більшим збиткам. Подібні випадки можливі, наприклад, при реалізації на комісійних началах сільськогосподарської продукції. З метою запобігання псуванню таких продуктів та з урахуванням ринкової кон'юнктури комісіонер вправі знизити призначену комітентом ціну і продати продукти за ціною можливої

реалізації.

Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на

свій запит.

Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю покупку;

2) виконати всі обов'язки і здійснити всі права, що випливають з правочину, вчиненого ним з третьою особою. Комісіонер за загальним правилом не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї сторони або поручився за виконання договору (делькредере) — ст. 1016 ЦК. Делькредере — різновид поруки.

Наприклад, арбітражна наглядова колегія Вищого арбітражного суду України розглянула заяву МП (далі — Позивач) про перевірку постанови арбітражного суду м. Києва за позовом МП до УІТ (далі — Відповідач) про стягнення суми заборгованості за договором.

Сторони в зазначеному спорі уклали договір, за умовами якого Відповідач зобов'язався за винагороду здійснити комерційний пошук інофірми, шо обміняла б запропоновані Позивачем велосипеди у кількості 15 тис. штук на товари певного асортименту, та укласти з нею контракт від свого Імені за рахунок Позивача.

Вищий арбітражний суд визначив, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором комісії. Для виконання договору комісії Відповідач уклав з інофірмою контракт. У зв'язку з тим, що замовлені товари від інофірми не надійшли, Позивач звернувся до відповідача з претензією, а потім з позовом про стягнення вартості велосипедів у валюті.

За загальним правилом комісіонер не відповідає перед комітентом за виконання договору третьою особою, укладеного ним за рахунок комітента (ч.2 ст.402 ЦК 1963 p.). У цьому ж випадку не було делькредере комісіонера. Тому арбітражна наглядова колегія Вищого арбітражного суду України визнала, що голова ар-

643

бітражного суду м. Києва слушно дійшов висновку про безпідставність пред'явлення до відповідача позову і відмовив у його задоволенні¹.

При виконанні угоди третьою особою права та інтереси комітента забезпечуються покладанням на комісіонера обов'язку негайного повідомлення комітента про факти порушення третьою особою угоди і збирання необхідних доказів, що їх підтверджують;

3) зберігати майно комітента. Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження майна комітента (ч.і ст. 1021 ЦК). Така відповідальність настає лише за винні втрату, пошкодження або нестачу майна. Для звільнення від відповідальності комісіонер має довести відсутність своєї вини, тобто навести факти, які свідчать, шо ним вжито всіх заходів для забезпечення збереження майна.

Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, яке надійшло для комітента, будуть виявлені нестача чи пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітепта і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів.

Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за його втрату, нестачу, пошкодження, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обігу;

4) після вчинення правочину за дорученням комітента — надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ст.1022 ЦК). Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про цс протягом 30 днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові (ст. 1019 ЦК). Комісіонер також має право відрахувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог з грошових коштів, шо належать комітентові (ст.1020 ЦК). Обов'язки комітента:

1. забезпечити комісіонера усім необхідним для виконанняобов'язку перед третьою особою (ст. 1016 ЦК);

2. прийняти від комісіонера виконання за договором комісії.При цьому він зобов'язаний прийняти від комісіонера все належновикопане за договором комісії, а також оглянути майно, придбанедля нього комісіонером, і негайно повідомити останнього про виявлені у цьому майні недоліки;

1. виплатити комісіонерові комісійну плату.

У ст. 1013 ЦК встановлені спеціальні правила, що регулюють комісійну плату. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в

Бізнес. - 1994. - №49. - С.14-15.

644

розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії, виходячи із звичайних цін на такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії;

4) відшкодувати комісіонерові витрати, зроблені ним у зв'язку з виконанням його обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо комісіонер або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (ст.1024 ЦК).

Відмова від договору та його припинення. Згідно зі ст. 1025 ЦК комітент має право відмовитися від договору комісії. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів. У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, передбачений договором, а якщо такий строк не встановлений, — негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом вказаного обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати його за найвигіднішою для останнього ціною. У разі відмови комітента від договору комісії комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору.

Відповідно до ст.1026 ЦК комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором. Комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів. Комісіонер, який відмовився від договору комісії, повинен вжити заходів, необхідних для збереження майна комітепта. У разі відмови комісіонера від договору комісії комітент має розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, протягом 15 днів від дня отримання повідомлення про відмову останнього від договору. В разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати зазначене майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для нього ціною.

У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи — комісіонера договір комісії припиняється. Якщо юридична особа — комісіонер припиняється і встановлюються Ті правонаступники, права та обов'язки комісіонера переходять до них, якщо протягом строку, передбаченого для заявлення кредиторами своїх вимог, комітент не повідомить про відмову від договору.