
- •3. Розрахунок та конструювання лівої колони рами
- •3.1. Вихідні дані для розрахунку колони
- •3.2. Визначення розрахункових довжин нижньої і верхньої частин колони
- •3.3. Підбір перерізу верхньої частини колони
- •3.4. Підбір перерізу нижньої частини колони
- •3.5. Перевірка стійкості нижньої частини колони як єдиного наскрізного стержня в площині дії моменту
- •3.6. Розрахунок з’єднання верхньої частини колони з нижньою
- •3.7. Розрахунок бази колони
- •3.8. Розрахунок фундаментних болтів
- •Перелік використаної літератури
3.4. Підбір перерізу нижньої частини колони
Приймаємо переріз нижньої частини колони наскрізним, складеним із двох віток, з’єднаних розкісною решіткою. Підкранову вітку колони приймаємо з прокатного (або зварного) двотавра, а зовнішню – з двох кутиків, з’єднаних листом (рис.3.3). Висота перерізу колони h1=1250мм встановлена під час компонування поперечної рами.
Визначаємо орієнтовно зусилля у вітках колони:
а) у підкрановій вітці
;
б) у зовнішній вітці
,
де попередньо приймаємо y1=у2=h1/2=1250/2=625мм=0,625м.
Знаходимо орієнтовно необхідні площі перерізів віток:
а) підкранової
вітки
;
б) зовнішньої вітки
,
де φ=0,8 – приймаємо орієнтовно на даному етапі розрахунку.
Виходячи з необхідності забезпечення стійкості колони з площини рами, її ширина h повинна бути в межах
.
Для підкранової вітки приймаємо переріз зі зварного складеного двотавра висотою h=600 мм. Приймаємо стінку tw×hw=6×580 мм, пояси з листів tf×bf=10×200 мм . Переріз зовнішньої вітки приймаємо з двох кутиків 110×7, з’єднаних листом t×b=8×520мм. Характеристики кутика: А└=15,2см2; І└=176см4; z0=2,96см.
Геометричні характеристики перерізів віток колони:
а) підкранової вітки
A1=twhw+2 tfbf=0,6·58+2·1,0·20,0=74,8см2;
;
;
;
б) зовнішньої вітки
;
Визначаємо відстань від центра ваги перерізу зовнішньої вітки до краю зовнішнього листа:
;
.
Визначаємо положення центру ваги всього перерізу нижньої частини колони:
;
;
.
Визначаємо дійсні розрахункові зусилля стиску у вітках колони:
;
.
Перевіряємо
стійкість віток колони. Відстань між
вузлами решітки приймаємо
.
Підкранова вітка:
а) в площині рами
;
.
б) з площини рами
;
.
Зовнішня вітка:
а) в площині рами
;
.
;
б) з площини рами
;
.
.
Умова стійкості
не виконується, а тому для зменшення
гнучкості
необхідно зменшити вдвічі розрахункову
довжину нижньої частини колони в
поздовжньому напрямку за рахунок
встановлення розпірок між колонами по
всій довжині будівлі (розпірки Р3
на рис.1.5[4]). Тоді, приймаючи
,
;
;
Умова виконується.
3.5. Перевірка стійкості нижньої частини колони як єдиного наскрізного стержня в площині дії моменту
Визначаємо геометричні характеристики всього перерізу нижньої частини колони:
;
;
;
;
;
;
;
.
При розрахунку
стійкості колони відносно вільної осі
х-х
необхідно обчислити приведену гнучкість
колони ef,
яка залежить від перерізу розкосів
з’єднувальної решітки, тому спочатку
підбираємо переріз елементів решітки.
Розкоси решітки розраховують на більшу
з поперечних сил: максимальну фактичну
Q1,max
або
умовну
.
Q1,max обчислюється в перерізі 1-1 колони (див. табл.3.1):
;
.
Оскільки
,
остаточно приймаємо значення максимальної
фактичної поперечної сили
.
Умовну поперечну
силу обчислюємо за емпіричною формулою
,
де А
– площа перерізу стержня, см2;
k
– коефіцієнт, який залежить від Ry
і визначається
за табл.3.2.
Таблиця 3.2
До визначення коефіцієнта k
Ry, МПа |
210 |
260 |
290 |
380 |
k |
0,2 |
0,3 |
0,4 |
0,5 |
При Ry=345 МПа за табл.3.2 k=0,461.
Тоді
.
Враховуючи, що
,
то решітку розраховуємо на
.
Зусилля в розкосі
решітки
,
де – кут нахилу розкосів до вітки.
;
=39,8о;
sin=0,64.
Необхідна площа розкосу
,
де с=0,75 – коефіцієнт умов роботи для розкосів з одинарних кутиків, які прикріплені однією полицею; =0,6 – орієнтовно на етапі визначення необхідної площі перерізу.
Приймаємо розкоси
з кутиків 90×6
з площею перерізу
та мінімальним радіусом інерції
.
Розрахункова довжина розкосу
.
Гнучкість розкосу
.
Коефіцієнт
поздовжнього згину за табл.72[1]
.
Перевіряємо напруження в розкосі за умовою стійкості центрально-стиснутих елементів
.
Приведена гнучкість стержня колони
,
де
.
Перевіряємо стійкість колони в площині дії моменту за формулою
.
Згідно п.5.27*
[1] коефіцієнт
для наскрізних стержнів
з решітками
визначається за табл. 75 [1] залежно від
умовної приведеної гнучкості
і відносного ексцентриситету
.
,
де ексцентриситет
визначається для тієї з двох комбінацій
зусиль (для зовнішньої чи підкранової
вітки), яка викликає найбільше зусилля
стиску у вітках. Більше зусилля стиску
виникає у зовнішній вітці
,
а тому N=N1=1130,6
кН і М=М1=1218,9
кНм.
;
а
– відстань від центральної осі перерізу
х-х
до осі найбільш стиснутої вітки, але не
менше відстані до осі стінки вітки. Якщо
більш стиснутою є підкранова вітка, то
а=y1.
Якщо більш стиснутою є зовнішня вітка,
то
.
Звідси
.
.
За таблицею 75 [1]
.
Перевіряємо умову стійкості
Колона
як цільний стержень є стійкою.