Історична довідка

Альфред Маршалл (1842—1924) отримав освіту в Кембриджі. Його подальша професорська доля пов'язана з Брістольським, Оксфордсь­ким та Кембриджським університетами. Заснував Королівське еко­номічне товариство, певний час працював у Королівській комісії праці. Вперше запровадив термін "економікс" замість терміна "полі­тична економія". Сучасні підручники з економічної теорії, за якими навчаються в школах та університетах Заходу, називаються "Еко­номікс" (Economics). Головна праця А. Маршалла — "Принципи еко­номікс" вийшла у 1890 р. Вона суттєво змінила напрям розвитку еко­номічної науки, спрямувавши дослідження до мікроекономіки, тобто діяльності окремого підприємства, на окремі ринки і ціни конк­ретних товарів. Ця зміна була настільки важливою, що історики економічної думки застосували нове поняття — "маршалліанська ре­волюція" у науці.

Апогеєм у розробці теорії підприємництва стали праці авст- ро-американського економіста й соціолога Йозефа Шумпетера. Концепція підприємництва Й. Шумпетера ґрунтується на трьох головних засадах:

• функція підприємництва полягає головним чином у революціонізації та реформуванні виробництва шляхом вико­ристання різноманітних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел си­ровини, ринків, реорганізації виробництва. Отже, змістом підприємництва є "здійснення нових комбінацій" факторів виробництва або різні нововедення;

• підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи та поєднується з ви­конанням інших видів діяльності (управлінням, науковими розробками, маркетингом та ін.) і тому "розподіляється" серед різних спеціалістів. Статус власника не виступає у Шумпетера визначальною властивістю підприємця;

• підприємництво є функцією господарсько-політичного се­редовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації.

У центр своєї теорії економічного розвитку Й. Шумпетер по­ставив підприємця, в якому втілені принципово нові підпри­ємницькі якості, що стали рушієм економічного науково-тех- нічного прогресу XX ст. Підприємницьку функцію він ототож­нював із функцією економічного лідерства і новаторства. Шум­петер зазначав, що інновація — дітище підприємництва, а під­приємець — творець інновації.

Процес виробництва Шумпетер розглядав як певну комбі­націю сил і засобів, а завдання підприємця вбачав у тому, щоб своєчасно і правильно комбінувати їх. На його думку, квінте­сенція підприємницької діяльності полягає у тому, щоб ефек­тивно здійснювати п'ять типів "нових комбінацій".

1. Виробництво нових благ та поліпшення якості існуючих благ.

2. Впровадження нових способів виробництва.

3. Відкриття й освоєння нових ринків збуту.

4. Використання нових джерел отримання сировини чи на­півфабрикатів.

5. Проведення реорганізації у певній галузі чи створення про­мислових організацій нового типу.

Історична довідка

Йозеф Шумпетер (1883—1950) — відомий австро-американський економіст та соціолог. Освіту здобув у Віденському університеті. У 1919—1920 рр. — міністр фінансів Австрійської республіки. У 1921— 1932 рр. — професор Боннського університету (Німеччина). З 1932 р. і до кінця життя — професор Гарвардського університету (СІЛА). Шумпетер висунув теорію "ефективної конкуренції", яка відображає ринковий механізм в епоху "великого бізнесу" як позитивну взаємо­дію сил монополії та конкуренції, що базуються на нововеденнях та надають особливого динамізму економічному розвитку. Призначен­ня підприємця Шумпетер вбачав у виконанні ним ролі економічного лідера, людини, що є рушієм науково-технічного прогресу.

Узагальнюючи наукові погляди на сутність підприємництва і на роль підприємця в контексті історичної еволюції, можна констатувати, що підприємець — це активний суб'єкт пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні но­ваторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та оволодінні перспективними фактора­ми економічного розвитку.

3