
- •Структура і характеристики автоматизованих систем контролю
- •1. Автоматизовані системи контролю і безпека польотів
- •1.1. Основні поняття з контролю та діагностування
- •1.2. Безпека польотів і надійність авіатехніки
- •1. 3. Два основні завдання автоматизованої системи контролю
- •2. Літак як об’єкт контролю
- •3. Класифікація, типи і структура засобів контролю
- •3.1. Класифікація
- •3.2. Наземні автоматизовані системи контролю
- •3.3. Бортові автоматизовані системи контролю
- •3.4. Наземно-бортові автоматизовані системи контролю
- •4. Основні характеристики автоматизованих систем контролю
- •4.1. Тривалість технічного контролю
- •4.2. Повнота технічного контролю
- •4.3. Надійність автоматизованої системи контролю
- •4.4. Глибина пошуку місця відмови
- •4.5. Достовірність контролю
- •5. Види контролю. Допуски параметрів
- •6. Точність каналів контролю
- •7. Достовірність контролю
- •7.1. Показники достовірності контролю
- •Розв’язування.
- •7.2. Оцінювання показників достовірності контролю
- •7.3. Точність, яка забезпечує задану достовірність
- •Ефективність контролю та його забезпечення
- •8. Самоконтроль автоматизованих систем контролю
- •8.1. Принципи організації самоконтролю автоматизованих систем контролю Умови реалізації самоконтролю
- •Типові операції з організації самоконтролю
- •Метод “розкручування” в самоконтролі
- •8.2. Використання надлишковості для самоконтролю автоматизованої системи контролю
- •Самопошук відмов аск
- •8.3. Достовірність самоконтролю автоматизованої системи контролю
- •8.4. Визначення вимог до характеристик достовірності
- •8.5. Вплив самоконтролю та контролю на надійність об’єкта
- •9. Ефективність контролю
- •10. Апаратне, програмне та метрологічне забезпечення автоматизованих систем контролю
- •10.1. Апаратне забезпечення
- •10.2. Програмне забезпечення
- •10.3. Метрологічне забезпечення
- •11. Контролепридатність об’єкта
- •12. Прогнозуючий контроль
- •12.1. Основні визначення. Алгоритми прогнозуючого контролю
- •12.2. Достовірність прогнозуючого контролю. Показники достовірності
- •12.3. Оцінювання достовірності прогнозуючого контролю
8.4. Визначення вимог до характеристик достовірності
самоконтролю автоматизованої системи контролю
Під час розроблення АСК виникають питання – якими мають бути граничні значення характеристик достовірності самоконтролю та якими критеріями потрібно керуватись, щоб встановити допустимі межі цих характеристик [4].
Відомо, що вимоги до інструментальної достовірності контролю визначаються допустимими рівнями тріади її характеристик: імовірністю Р працездатного стану контрольованого об’єкта, ризиком А виробника і ризиком В замовника. Із них імовірність Р свідчить про якість об’єкта контролю, а ймовірності А і В характеризують якість контролю цього об’єкта обраним засобом контролю.
Хоча при самоконтролі
не можна виділити окремо об’єкт і засіб
контролю, оскільки канали АСК в процесі
самоконтролю можуть бути такими, які
самі перевіряють, так і такими, що їх
перевіряють інші канали, але розв’язувальні
правила при самоконтролі залишаються
такими ж, як при контролі. Тому достовірність
прийнятого при самоконтролі рішення
оцінюють аналогічними характеристиками:
якість самої АСК оцінюють імовірністю
її працездатного стану, а якість її
самоконтролю – безумовною ймовірністю
першого роду, безумовною ймовірністю
другого роду, або ж комплексним показником
– достовірністю
результату "придатний" при
самоконтролі. Як правильно вибрати
допустимі значення ймовірностей
,
,
,
?
Оскільки завдання самоконтролю підпорядковане головному завданню – забезпеченню заданої достовірності контролю, – логічно буде визначати допустимі значення характеристик достовірності самоконтролю, виходячи з вимог до достовірності контролю. Зокрема, працездатним слід вважати такий стан АСК, за якого в ній відсутні раптові відмови, а похибки її каналів такі, що спричинені ними ризики А і В не перевищують допустимих значень при заданій імовірності Р працездатного стану об’єкта контролю.
Загалом значення ризиків А і В залежать від множини станів, у яких може перебувати АСК під час її використання для контролю, і визначаються відповідно до формули повної ймовірності таким чином:
,
(8.23)
де
– імовірність
перебування АСК в і-му
стані;
,
–
ризики виробника і замовника, які
забезпечує АСК за умови перебування її
в і-му
стані;
п – загальна кількість станів.
Р − апріорна ймовірність працездатного стану об’єкта контролю.
Оскільки самоконтроль розрізняє, як правило, тільки два стани АСК – працездатний і непрацездатний – перейдемо до аналізу виразу (8.23) за умови, що п=2. У цьому випадку
,
( 8.24)
де
і
–
імовірності перебування АСК у працездатному
і непрацездатному станах відповідно;
,
та
,
–
середні значення ризиків, які забезпечує
АСК відповідно в працездатному і
непрацездатному станах.
У разі отримання результату “придатний” при самоконтролі, апостеріорна ймовірність працездатного стану АСК визначається достовірністю цього результату, тому
.
(8.25)
Підставивши вираз
(8.25)
у формулу (8.24)
та перейшовши до граничних допустимих
значень ризиків
і
,
отримаємо нерівності
,
із яких витікають обмеження на величину достовірності результату “придатний” при самоконтролі:
.
(8.26)
Аналіз виразів (8.26) показує, що в разі спрямування до і до , необхідне значення ймовірності наближається до одиниці. Це означає, що чим менший запас працездатності АСК, тобто чим ближче одне від одного перебувають реальні і допустимі значення ризиків при контролі, тим достовірнішим має бути самоконтроль. У разі дуже близьких значень і та відповідно і , вимоги щодо достовірності самоконтролю зростають настільки, що стають практично нездійсненними.
І навпаки, чим далі стоять середні значення ризиків і відносно допустимих значень і , тим менші вимоги можуть висуватися до характеристик достовірності самоконтролю. Отже, потрібно так проектувати АСК, щоб завжди, у будь-яких умовах експлуатації залишався запас працездатності АСК.
Реальні значення
ризиків виробника
і замовника
обчислюють, як було показано раніше, за
відомими законами розподілення похибок
каналів контролю АСК та параметрів
об’єкта контролю.
Враховуючи тенденцію погіршення точнісних характеристик каналів АСК в процесі її експлуатації за рахунок деградаційних процесів, можна припустити, що одержані на стадії розроблення АСК розрахункові значення і є стартовими мінімальними серед усіх значень А і В, які забезпечує АСК, перебуваючи в працездатному стані. Крайніми максимальними значеннями в цьому стані АСК будуть, очевидно, допустимі величини і . Тому середніми значеннями ризиків, які забезпечує АСК в працездатному стані протягом її експлуатації, можна вважати півсуми крайніх значень:
.
(8.27)
З іншого боку, як
би не збільшувались із плином часу
похибки каналів АСК, максимальне значення
ризику замовника
,
як свідчать дослідження з теорії контролю
[12],
не перевищать
величини
,
тобто половини апріорної ймовірності
непрацездатного стану об’єкта контролю.
Що ж стосується ризику виробника , то теоретично, як випливає з графа контролю (див. рис. 7.1), він може досягти величини Р. На практиці це означає, що майже всі об’єкти контролю АСК у такому разі буде визнавати непридатними. А це явно нереальний факт. Практично уже при 10% браку контроль припиняють до з'ясування причин забракувань. Тому на практиці значення не може перевищувати величину 0,1P. Виходячи з цих міркувань, за середні значення ризиків виробника і замовника для АСК, що перебуває в непрацездатному стані, можна прийняти півсуми відповідних крайніх значень:
.
(8.28)
(Тут мається на увазі такий вид непрацездатного стану АСК, за якого її точнісні характеристики не відповідають нормативним вимогам, хоча функціонування АСК і не порушено, інакше система самоконтролю перевела б АСК в інший стан − стан пошуку відмов).
З метою унаочнення,
представлення, як співвідносяться
величини
,
,
,
та
,
,
,
зобразимо
їх значення на числовій осі [0,
1] (рис.
8.9).
Рис. 8.9. Допустимі, реальні та середні значення ризиків, які забезпечує АСК в працездатному та непрацездатному станах
Підставивши значення , , , із формул (8.27) і (8.28) у вирази (8.26) для достовірності результату самоконтролю “придатний”, одержимо:
(8.29)
Визначивши реальні значення ризиків і для конкретної АСК, обчислюють за формулами (8.29) граничні значення показника достовірності самоконтролю , які забезпечують задані показники достовірності контролю.
Зразок 1.
Для однієї з АСК у технічному завданні (ТЗ) на її розроблення задано вимоги щодо достовірності контролю таким чином: ризики виробника і замовника не повинні перевищувати рівні 0,02 і 0,01 відповідно за умови ймовірності працездатного стану об’єкта контролю – 0,9. Отже, = 0,02; = 0,01 при Р=0,9. Розрахунок реальних ризиків контролю, проведений на етапі ескізного проекту, дав такі результати: =0,012; =0,0065. Розрахувати допустиме значення показника .
За формулами (8.29) дістаємо:
і
.
Із двох отриманих значень вибираємо більше, оскільки воно задовольняє обидві нерівності:
=0,92.
Це значення і є тим комплексним критерієм якості самоконтролю, на яке потрібно орієнтуватись, розробляючи систему самоконтролю заданої АСК.
Зразок 2.
Розрахувати допустиме значення достовірності результату самоконтролю "придатний", якщо в ТЗ на розроблення АСК задана достовірність розбракування – 0,97, ризик замовника – 0,012 при ймовірності непрацездатного стану об’єкта контролю – 0,08, а розрахунки показали, що розроблена АСК забезпечує реальний ризик виробника у півтора раза менший від заданого.
Отже, Dр
= 0,97; Q
= 0,08; B
= 0,012;
.
Знайти
.
Зразок 3.
Розрахувати допустиме значення достовірності результату самоконтролю "придатний", якщо в ТЗ на розроблення АСК задана ймовірність невиявленої відмови – 0,25 при ймовірності працездатного стану об’єкта контролю – 0,94, а розрахунки показали, що розроблена АСК забезпечує реальний ризик замовника на рівні 75% від заданого.
Отже, = 0,25; Р = 0,94; = 0,75 . Знайти .