Тема4 облік валютно-фінансових операцій

4.1.Облік операцій з іноземною валютою.

4.2.Основні види та форми розрахунків по зовнішньоекономічних операціях

4.3.Курсові різниці та їх відображення в обліку та звітності.

4.4. Страхування фінансових ризиків, факторинг.

4.1.Облік операцій з іноземною валютою.

В зовнішньоекономічній діяльності розрізняють близькі за значенням поняття «операції з валютними цінностями» та «операції в іноземній валюті».

Операції з валютними цінностями – це такі операції, об’єктом яких виступає іноземна валюта у вигляді американського долара, японської ієни, євро тощо.

Операціями в іноземній валюті вважаються господарські операції, вартість яких виражена в іноземній валюті, або господарські операції, що потребують розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до Декрету №15-93, резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей. Також вони мають право здійснювати валютні операції з валютними цінностями з урахуванням обмежень, встановлених Декретом та іншими актами України з питань валютного законодавства.

Валютні цінності включають:

• іноземну валюту – іноземні грошові знаки, що розміщені на валютних рахунках й інших грошових рахунках;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

• банківські метали – золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Кожна країна світу має національну грошову одиницю, якій присвоєно цифровий та літерний код.

Національні банки відповідних країн розробляють і затверджують Класифікатори іноземних валют, що регулюють режим застосування кожної валюти і поділяють її на ступені конвертованості.

Відповідно до Класифікатора іноземних валют України всі вони поділені на три групи:

1 група – вільноконвертована валюта (ВКВ), яка широко використовується для здійснення платежів у міжнародних операціях і продається на головних валютних ринках світу.

Ця валюта має повну зовнішню і внутрішню обіговість, вона вільно і необмежено обмінюється на іншу іноземну і національну валюту: австралійські долари, долари США, японські єни, євро, СПЗ.

СПЗ – спеціальні права запозичення, які емітуються Міжнародним валютним фондом для безготівкових записів на рахунках в межах цього фонду і використовуються в операціях центральних банків та фондів.

2 група – валюта, яка широко не використовується для здійснення платежів у міжнародних операціях і не продається на головних світових валютних ринках. Курси ряду валют цієї групи встановлюються Національним банком України.

3 група – іноземна валюта з обмеженою конвертацією.

Курси встановлюються Національним банком України тільки по окремим валютам. Це валюти держав, що не ратифікували статтю 8 Статуту МВФ.

До цієї групи відносять національні валюти, що функціонують у межах країн і є засобом платежу за товари, послуги та інші розрахунки – якщо це обумовлено договором.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

Валюта клірингу – це умовно прийнята грошова одиниця, яка використовується для клірингових розрахунків.

Кліринг – це форма міжнародних безготівкових розрахунків, за якої заборгованості країн один одному погашаються взаємними зустрічними платіжними зобов’язаннями (чеками, переказами), таким чином, розрахунок шляхом заліку взаємних вимог, зобов’язань без оплати готівкою.

Валюта клірингу функціонує, як правило, у вигляді відображення бухгалтерських записів на банківських рахунках.

У світовій торгівлі роль основної валюти виконує долар США, за допомогою якого здійснюється велика частина міжнародних розрахунків, фіксуються світові ціни на багато товарів, сировину, паливо, значну частину готових виробів, а також тарифів за різні види послуг.

Для відображення у бухгалтерському обліку іноземної валюти для здійснення господарських операцій існує декілька засобів визначення її балансової вартості:

• якщо іноземна валюта отримана як виторг, то її балансова вартість визначається за курсом НБУ, який діяв на дату її одержання;

• якщо іноземна валюта самостійно придбана підприємством за іншу іноземну валюту, то її балансова вартість дорівнює балансовій вартості проданої іноземної валюти;

• якщо іноземна валюта самостійно придбана підприємством за гривні, то її балансова вартість дорівнює сумі гривень, сплачених у зв’язку з такою операцією (без обліку комісійних чи вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні операції);

• якщо іноземна валюта надійшла на валютний рахунок у попередньому податковому періоді, то для поточного податкового періоду її балансова вартість визначається за курсом НБУ, що діяв на останній робочий день попереднього звітного періоду.