Нерукотворний Спас у терновому вінці. Богородчанський іконостас 1698-1705 pp. Роботи ієромонаха Йова Кондзелевича Твори Максима Березовського:

• опери «Демофонт» (знайдено лише 4 арії);

• «Іфігенія» (не закінчена, не віднайдена);

• хорові твори: Літургія св. Іоана Золотоустого;

• духовні концерти: «Бог ста в сонмі богов», «Господь воцарися», «Не отвержи мене во время старости»;

• причасні вірші:

  • «Творяй ангела Своя духи»,

  • «Чашу спасенія приіму»,

  • «В пам’ять вічную»,

  • «Во всю землю»,

  • «Знаменася на нас»,

  • «Радуйтеся, праведнії»,

  • «Хваліте Господа» №1,

  • «Хваліте Господа» №2,

  • «Хваліте Господа» №3,

  • «Блажені яже ізбрал».

• Інше:

  • Симфонія до мажор (1770-1773), знайдена у приватній колекції в Римі 1998р.;

  • Сонати для клавесину: до мажор, сі мажор, фа мажор;

  • Соната для скрипки і чембало до мажор (1772);

  • Hic vir despiciens.

Близько сорока великих творів відомі лише назвою.

Tapac Шевченко. Києво-Межигірський монастир. 1843р. Папір, олівець

Києво-Межигірський Спасо-Преображенський монастир засновано поблизу Вишгорода 988 року. У XVII–XVIII ст. став духовним осередком Запорозької Січі, твердинею православ’я. Тут приймали постриг учні Академії при Києво-Братському монастирі, серед них — свт. Йоасаф (Горленко), Білгородський чудотворець.

1240 Року був зруйнований монголо-татарами; у XVII ст. — польським військом; у 1786–87 роках пограбований і дощенту спалений Катериною II; 1935 року висаджений у повітря більшовиками.

«Був я уторік на Україні — був у Межигорського Спаса. I на Хортиці, і скрізь був і все плакав…» /з листа Шевченка Я. Кухаренкові 1844 р./.

Києво-Братський Богоявленський монастир і Академія. 1840 р.

Києво-Могилянська духовна академія при Братському монастирі була центром православного духовного життя, а з 1658 року — і першим університетом у Східній Європі. Вихованці Академії заснували всі духовні семінарії, всі гімназії, колеґіуми і вищу школу в Росії, започаткували поезію, драматургію, основи філософії, медицини, перекладацької й педагогічної праці, вивчення іноземних мов. У XVIII ст. кожен третій лікар Російської імперії та всі без винятку єпископи-місіонери були вихованцями Київської академії. Культурний вплив духовної цитаделі, заснованої святим Петром (Могилою) — автором всесвітньо відомого православного Катехизису — поширився на багато країн. Протягом двох століть (аж до знищення Академії указом російського Синоду 1817 року) вона була джерелом просвіти, найкращих традицій навчання, благодійництва, подвижницької праці. Києво-Могилянська академія подарувала світові великих, прославлених нетлінням і чудесами святих: Феодосія (Углицького), Димитрія (Туптала) — автора «Житій Святих», Арсенія (Мацієвича), Інокентія (Кульчицького), Іоана (Максимовича), Йоасафа (Горленка), Павла (Конюшкевича), Софронія (Кришталевського), Паїсія (Величковського) та інших святих; видатних ієрархів-професорів: Інокентія (Ґізеля), Йоаникія (Ґалятовського), Лазаря (Барановича), Стефана (Яворського), Рафаїла (Заборовського), Георгія (Кониського), філософа Григорія Сковороду та багатьох інших провідних діячів церкви, науки, культури, мистецтва, серед них — М. Ломоносова.