Vі група (конярство)

Конярство- займається розведенням і утриманням коней. В Україні конярство представлено такими напрямками: племінний, робочо-користувальний та спортивний. Найбільш поширені породи:

чистокровна верхова, вирощується в 5-ти конезаводах:

українська верхова — 8;

російська рисиста — 6;

орловська рисиста — 5;

російська ваговозна — 4;

торійська — 1;

новоолександрівська ваговозна в 1 конезаводі.

Племінне ядро основних поліпшуючих порід коней зосереджено в 17 кінних заводах України. Дібровський кінний завод виростив чемпіона і рекордиста орловської рисистої породи — жеребця Піона родоначальника нової лінії. Новоолександрівський кінний завод створив нову ваговозну породу. Деркульський кінний завод вивів найкращу у вітчизняному чистокровному кіннозаводстві лінію жеребця Дугласа, яка розповсюджена в країнах СНД. Станом на 1 січня 2008 в Україні налічувалось 736 тис. голів коней. Зосереджено розведення у степовій і лісостеповій зонах. Тварини травоїдні . Основу раціону становить зерно, переважно овес, сіно, трава, овочі, грубий корм (гілки).

Вчитель: Нині поголів`я становить 0,5 млн. голів. Найбільше коней розводять у Карпатах, Закарпатті, на Поділлі, Поліссі. У Хмельницькому є 2 кінні школи.

Vіі група (рибництво)

Рибництво- займається розведенням і утриманням риби. Дає цінні харчові, кормові, лікарські й технічні продукти. Існують різні систем виробництва: на суші — ставки, у морі — спеціальні сітки, насамперед для лосося, тріски та середземноморських видів риби. Креветок вирощують у ставках. Історія Рибного господарства України В Україні рибне господарство було відоме від палеоліту. В античну добу з України у великій кількості вивозили рибу до Греції з Ольвії та інші грецькі колоній, за середньовіччя — до Візантії. На Запорозькій Січі рибне господарство було одним з основних промислів запорожців. Серед рік України основне рибогосподарство значення мають Дніпро, нижній Дунай, менше Дністер, Південний Буг і Сіверський Донець. У Дніпрі налічується 66 видів риб, основними промисловими видами є: лящ, судак, короп, лин, щука, сом, окунь. Багатий на рибу нижній Дунай — 71 вид, серед них велике промислове значення мають: білуга, осетер, севрюга, стерлядь, сом, лин, короп, щука і оселедець, що заходять з моря.

Чимало риб має Південний Буг (70 видів ), серед них найголовніші: короп, лящ, плітка, червоноперка, окунь, карась. Іхтіофауна Дністра нараховує 57 видів (у верхів'ї переважають марена, підуст, головець та інші види, що живуть у поточній воді; у нижній — плітка, краснопірка, окунь, бичок, чехоня, лящ та ін.); Сіверський Донець — 44 види (лящ, підуст, в'язь, щука й ін.). Деяку роль у відтворенні рибних запасів великих річок відіграють їхні притоки.

З Далекого сходу завезено для акліматизації білого і чорного амура, амурського сазана, білого та пістряного товстолобика. Рибна промисловість і рибоконсервне виробництво зосереджене на узбережжі Чорного і Азовського морів і над Дніпром. Головними його центрами є Одеса, Керч, Севастополь, Очаків, Білгород-Дністровський, Маріуполь, Бердянськ, Вилкове, Генічеськ, Ялта, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Черкаси, Ізмаїл, Кілія.

Вчитель: на Хмельниччині ця галузь добре розвинута. Ставковим рибництвом займаються у Хмельницькому, Красилівському, Летичівському, Старокост. районах.

Гра «Знайдіть мене»

(Вчитель показує картинки тварин, учні називають галузь тваринництва).

3. Узагальнення і систематизація знань

* «Мозковий штурм»

Якби я була (був) керівником області...

*Тест

1. Свійські птахи-це...

А) кури; В) перепілки; Д) гуси;

Б) індики; Г) качки; Е) дятли.

2. Яка галузь тваринництва розвинута у твоїй області?

А) свинарство; В) птахівництво;

Б) шовківництво; Г) скотарство.

3. Бджільництво дає такі цінні продукти:

А) віск; В) молоко;

Б) мед; Г) прополіс.

4. основним кормом для свійських птахів є...

А) трава; В) силос;

Б) зерно; Г) картопля.

5. Коней розводять для...

А) перевезення вантажів;

В) того, щоб милуватися ними;

Г) участі у спортивних змаганнях.

6. У ставках нашої області розводять:

А) карася; В) форель;

Б) товстолобика; Г) коропа.

ІІІ Підсумок уроку

Досконало пізнати свій край ми ще не встигли, бо попереду у нас ще багато нових досліджень. Але одне я знаю точно- ви майбутнє нашої країни. Нехай рідний край буде для вас не плямою на карті, а перлинкою в намисті.

Урок-конференція

та її аналіз

Конференція, як форма організації навчально-виховного процесу, передбачає присутність в одній аудиторії учнів, які об'єднані однією метою - вирішення певної теоретичної чи практичної проблеми

Творче обговорення та розв'язок вибраної проблеми детермінують зміст конференції, характерною ознакою якої є дискусія, а її результатом - осмислення цієї проблеми.

Учнівська конференція - це важлива форма навчання, яка сприяє формуванню знань, умінь і навичок учнів, їх закріпленню та вдосконаленню, поглибленню й систематизації; це комплексна форма узагальнення результатів самостійної пізнавальної діяльності учнів під керівництвом учителя, що здійснюється завдяки спільним зусиллям учителя й учнів. Метою конференції є поглиблення, зміцнення та розширення діапазону знань учнів; формування позитивного ставлення до самостійного набуття ними знань; розвиток і саморозвиток творчих здібностей учнів, їх активності; створення передумов самовиховання, самовдосконалення, самовизначення учнів.

Щодо типізації шкільних конференцій, то немає єдиної точки зору ні у психолого-педагогічній літературі, ні у практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів. Окремі автори виділяють теоретичну, читацьку та підсумкову конференції; інші - навчальну, підсумкову та оглядову. При цьому в якості основи класифікації конференції різні автори використовують різні вихідні позиції. Так, у визначенні «читацька конференція» пріоритетним є контингент її учасників, тобто читачів. Неправомірно, на наш погляд, виділяти в окремий вид навчальні конференції, оскільки шкільні конференції (проблемні, тематичні, оглядові тощо) усі є навчальними. У зв'язку з цим уважаємо, що у практиці роботи загальноосвітніх закладів слід виділяти та проводити оглядові, підсумкові та тематичні конференції.

Оглядова конференція проводиться з однієї чи кількох пов'язаних між собою актуальних проблем, з яких учні повинні поглибити знання та отримати додаткову інформацію. Її метою є систематизація знань, умінь і навичок учнів, стимулювання їх пізнавальної активності, забезпечення системних знань учнів, формування колективних та особистісних відносин, самостійності у виборі засобів, форм і методів навчально-пізнавальної діяльності. Оглядова конференція може проводитись на початку вивчення того чи іншого предмета з метою розкриття перспективи вивчення нового курсу; у середині або в кінці його вивчання - з метою розширення, поглиблення та систематизації знань, умінь і навичок учнів.

Підсумкова конференція проводиться як заключний етап вивчення певного розділу навчальної програми. Це може бути конференція з підбиття підсумків вивчення творчості одного письменника; окремого, великого за обсягом літературного твору, зі споріднених проблем різних навчальних предметів, тобто з міжпредметною тематикою.

Тематична конференція, як правило, проводиться з окремої актуальної теми науки, техніки, практики. Вона може стикуватися з навчальною програмою окремих предметів; зумовлюватись політичними чи соціально-економічними подіями, умовами розвитку суспільства у країні та за кордоном. До визначення теми конференції бажано залучати учнів, особливо старшокласників. Для цього доцільно провести анкетування чи усне опитування учнів. Один із можливих варіантів подається нижче.

Підготовку конференції, незалежно від її типу, можна умовно поділити на два етапи. На першому етапі визначаються тема конференції, ставляться мета та завдання; розробляється перелік питань, які розкривають тему (план); оголошуються конкурс на кращу доповідь і девіз конференції; розподіляються обов'язки між учнями; готуються виставочні матеріали, література, наочність. Другий етап підготовки до конференції характеризується більш інтенсивною діяльністю вчителя й учнів; уточнюється план конференції, визначаються її учасники (учні одного класу, паралельних класів), складається список рекомендованої літератури, оголошуються доповідачі та виступаючі, готується інформаційний стенд. На другому етапі центральною ланкою в підготовці конференції є її змістова сторона. У цьому плані першим помічником є вчитель, який надає допомогу учням, іншим учасникам конференції; переглядає зміст доповідей, аналізує їх; порівнює, співставляє, прогнозує можливі зіткнення різних точок зору, поглядів, переконань. Якщо визначаються опоненти доповідачів, то вони теж повинні заздалегідь ознайомитися зі змістом доповідей. При цьому переслідується мета виявлення наявності нової інформації, цікавих статистичних даних, фактів, прикладів з літератури та практичної діяльності, які мають узагальнюючий характер і сприяють підвищенню інтересу учнів до певного курсу навчального предмета, у т. ч. теми конференції.

Практика роботи загальноосвітніх навчальних закладів підтверджує, що доцільно проводити конференції з таких тем, які б дозволили використовувати знання учнів з кількох навчальних предметів. При цьому якість конференції підвищується завдяки об'єднанню зусиль учителів-предметників у її підготовці та проведенні.

Технологія проведення уроку-конференції така: оголошення теми, доповідей, співдоповідей, виступів; затвердження регламенту роботи; підтримка робочої атмосфери; концентрація уваги учнів на темі конференції, активізація навчально-пізнавальної діяльності учасників конференції; дотримання чіткої процедури її проведення; забезпечення позитивної установки на сприйняття змісту повідомлень, відповідного морального та психологічного мікроклімату, атмосфери поваги та довіри.

Підсумки конференції доцільно підбивати колективно, залучаючи учасників до оцінки її результативності, використовуючи думки та ідеї опонентів. Для оцінки ефективності конференції можна створити журі. У процесі відвідування та аналізу уроку-конференції доцільно враховувати такі параметри:

раціональність вибору теми конференції, постановки навчально-виховних цілей та завдань;

підготовка конференції (зміст доповідей, співдоповідей, виступів, рекомендацій, внесених доповідачами як результат самостійної творчої праці; ознайомлення учнів із запропонованою літературою, підготовка наочності та інших ілюстративно-демонстраційних матеріалів);

дотримання процедури проведення уроку-конференції (повідомлення теми, регламенту роботи; психологічний настрій на сприйняття та обговорення інформації учасниками конференції);

порядок і дисципліна учнів під час проведення конференції, зацікавленість у змісті доповідей та повідомлень;

зміст конференції (глибина, повнота розкриття теми; зміст окремих доповідей, читання напам'ять уривків, цитат з літературних джерел; використання наочності; ораторські здібності доповідачів, літературний стиль, грамотність і чистота мови);

ефективність конференції (формування світогляду учнів; поглиблення та розширення діапазону знань у даній галузі науки; формування навичок самостійної роботи з літературою та її аналізу; умінь писати доповіді, публічно виступати перед своїми однолітками та старшими; виховання почуття відповідальності; задоволення учнів від проведеної конференції).

Автор: Н. Островерхова, "Аналіз уроку: концепції, методики, технології"