3.2. Фінансовий механізм

Фінансова політика реалізується за допомогою фінансового механізму, який становить досить складну систему впливу на різні сторони фінансової діяльності окремих суб'єктів. Основ­ним вектором цього впливу є взаємовідносини держави, яка виробляє та реалізує фінансову політику, із суб'єктами госпо­дарювання, що забезпечують виробництво ВВП.

Фінансовий вплив на соціально-економічний розвиток, який лежить в основі формування і реалізації фінансової політики, здійснюється не автоматично сам по собі, а через фінансовий механізм, який відображає напрями, характер і сутність фун­кціонування фінансів у суспільстві.

Фінансовий механізм — це сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів та ва­желів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Структура фінансового механізму досить складна. До неї належать різні елементи, що відповідають різноманітності фінансових відносин. До структури фінансового механізму входять п'ять взаємопов'язаних елементів (рис. 3.3): фінан­сові методи, фінансові важелі, правове забезпечення, норма­тивне забезпечення, інформаційне забезпечення.

Рис. 3.3. Структура фінансового механізму

Кожна сфера та ланка фінансового механізму є складовою єдиного цілого. Вони взаємопов'язані. Разом з тим сфери та ланки функціонують відносно самостійно. Ця обставина зу­мовлює необхідність постійного узгодження складових фінан­сового механізму.

Фінансовий метод можна визначити як засіб впливу фінан­сових відносин на господарський процес. Фінансові методи діють у двох напрямах: управління рухом фінансових ресурсів та ринковими комерційними відносинами, пов'язаними зі зміною витрат і результатів, з матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефективне використання грошових фондів. Дія фінансових методів виявляється в утворенні та викорис­танні грошових фондів.

Серед фінансових методів особливе місце займає фінансове планування.

Фінансове планування — це діяльність щодо формування та використання цільових централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, які спрямовуються на розширене відтворення та на задоволення поточних потреб держави.

Основними завданнями фінансового планування є:

визначення джерел та обсягів грошових ресурсів, необ­хідних для розширеного відтворення, їх розподіл між секто­рами економіки;

зосередження в руках держави централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для успішного виконання дер­жавних функцій;

забезпечення необхідних пропорцій у розподілі та вико­ристанні грошових ресурсів;

стимулювання найбільш ефективного використання тру­дових і матеріальних ресурсів.

У фінансовому плануванні використовуються спеціальні методи: метод коефіцієнтів, нормативний, балансовий.

Фінансовий важіль є засобом дії фінансового методу. До фінансових важелів належать: прибуток, доходи, аморти­заційні відрахування, економічні фонди цільового призначен­ня, фінансові санкції, орендна плата, процентні ставки за кредитами, депозитами, облігаціями та ін. (рис. 3.3).

Правове забезпечення функціонування фінансового меха­нізму включає законодавчі акти, постанови, накази, цирку­лярні листи та інші правові документи органів управління. Залучення юридичних норм дає змогу встановити єдині пра­вила організації фінансових зв'язків, захистити економічні інтереси суспільства, проводити єдину політику у сфері фінан­сів, забезпечити фінансову дисципліну.

Нормативне забезпечення включає інструкції, нормати­ви, норми, тарифні ставки, методичні вказівки, ліміти та ре­зерви.

Інформаційне забезпечення складається з різного типу ста­тистичної, економічної, комерційної, фінансової та іншої інфор­мації. Сюди належать повідомлення про фінансову стійкість і платоспроможність партнерів та конкурентів, про ціни, курси, дивіденди на товарному, фондовому, валютному ринках. Той, хто володіє інформацією, володіє і фінансовим ринком.

Основні методи фінансового впливу на соціально-економіч­ний розвиток — це фінансове забезпечення І фінансове регу­лювання. Оскільки ці два методи є глобальними й узагальню­ючими та включають окремі часткові методи, то їх можна виділити як структурні підсистеми фінансового механізму, що характеризують зміст впливу фінансів на різні аспекти роз­витку суспільства. Установлення пріоритетності того чи іншо­го методу лежить в основі визначення напрямів фінансової політики держави. Чим вищий рівень розвитку суспільства й економіки, тим більша роль фінансового регулювання.

Структурну будову фінансового механізму подано на рис. 3.4.

Фінансове забезпечення регулюється на основі відповідної системи функціонування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансу­вання. Різні форми фінансового забезпечення використовують на практиці одночасно через установлення отриманого для певного етапу розвитку суспільства співвідношення між ними.

Фінансове регулювання полягає у регламентуванні розпо­дільчих відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Оскільки фінанси є розподільчими й перерозподільчими відно­синами, то фінансові методи регулювання, по суті, — це метод розподілу. Є два методи розподілу доходів: сальдовий і норма­тивний.

У складі фінансового механізму створюється набір фінан­сових інструментів, за допомогою яких здійснюється вплив на різні сторони суспільного розвитку.

Видами таких інструментів є податки, внески і відрахуван­ня, субсидії та дотації. Конкретний склад фінансових інстру­ментів постійно змінюється залежно від завдань фінансової політики.

Управління фінансовим механізмом ґрунтується на вико­ристанні відповідних важелів.

Сукупність важелів становить систему управління фінансо­вим механізмом. За напрямом своєї дії вони поділяються на дві групи: стимули і санкції.

Крім того, важелі керування фінансовим механізмом поді­ляються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, поря­док здійснення витрат, умови і принципи фінансування і кре­дитування.

Рис. 3.4. Структурна будова фінансового механізму

Принципи — це основоположні елементи системи управлін­ня. Принципи визначають характер дії як окремих підсистем та їх елементів, так і механізму в цілому.

Умови формування доходів, нагромаджень і фондів, а та­кож фінансування і кредитування визначаються відповідни­ми законодавчими й нормативними документами.

Надзвичайно важливу роль у системі управління фінансо­вим механізмом відіграють норми і нормативи особливо при застосуванні нормативного методу розподільчих відносин.

Функціонування фінансового механізму забезпечується че­рез організаційні структури, які характеризують надбудову суспільства. Це правове регламентування, планування, органі­зація та контроль.