
- •Методичні рекомендації
- •Інструкція з техніки безпеки під час роботи в лабораторії фізики
- •Інструкція з протипожежної безпеки
- •Надання першої допомоги потерпілому при нещасних випадках
- •Алгоритм виконання лабораторного заняття
- •Правила поводження при виконанні лабораторного заняття
- •Лабораторне заняття № 13
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи.
- •Індивідуальні завдання
- •Контрольні запитання.
- •Література
- •Лабораторне заняття № 14
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Індивідуальні завдання
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лабораторне заняття № 15
- •Теоретичні відомості.
- •Порядок виконання роботи
- •Індивідуальні завдання
- •Контрольні запитання.
- •Література
- •Лабораторне заняття № 16
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Індивідуальні завдання
- •Контрольні запитання
- •Література
Лабораторне заняття № 14
Тема: Визначення горизонтальної складової напруженості магнітного поля Землі.
Мета роботи: Визначити горизонтальну складову напруженості магнітного поля Землі.
Прилади та обладнання: тангенс-гальванометр, амперметр, реостат, джерело постійного струму, перемикач.
Теоретичні відомості
Найбільш грандіозним магнітом, у полі якого ми постійно знаходимося, є Земна куля. Полюси цього магніту лежать поблизу географічних полюсів Землі: поблизу північного географічного полюса розташований південний S, а біля південного географічного – північний N.
В межах кожного місця на Землі магнітне поле практично однорідне, але в різних місцях Земної поверхні напрямок і розмір напруженості магнітного поля неоднакові і залежать від географічного положення цієї точки. Проекція напруженості Земного магнітного поля на горизонтальну площину називається горизонтальною складовою вектора напруженості Земного магнітного поля Н0, а проекція того ж вектора на вертикальну складову називається вертикальною складовою напруженості Земного магнітного поля. Горизонтальна складова Н0 на Земній поверхні змінюється від 0 до 35 А/м (приблизно 0.4 ерстеди), плавно зростаючи від магнітних полюсів до екватору.
Магнітна стрілка, яка може обертатися лише біля вертикальної осі, буде відхилятися в горизонтальній площині тільки під дією горизонтальної складової магнітного поля Землі. Ця властивість магнітної стрілки використовується у пристроях, котрі звуться тангенс-гальванометрами для визначення Н0.
Тангенс-гальванометр являє собою плоску котушку діаметру D і з числом витків N. Площина котушки перпендикулярна горизонтальній площині, тобто розташована вертикально. В центрі котушки на вертикальній осі розміщено магнітну стрілку. Ця стрілка може вільно обертатися навколо вертикальної осі і орієнтуватися в горизонтальній площині.
Якщо
струму в котушці немає, то стрілка
зорієнтована у здовж шуканої горизонтальної
складової вектора напруженості Земного
поля Н0.
Повертаючи котушку, можна досягти такого
положення стрілки, (отже, і вектора
)
коли вони лежатимуть в площині котушки.
При пропусканні струму по обмотці котушки додатково до земного поля створюється магнітне поле струму Н1, напруженість якого в центрі котушки перпендикулярна до її площини. Таким чином, магнітні поля Н0 і Н1 лежать обидва в горизонтальній площині, але взаємо перпендикулярні одне одному. Магнітна стрілка, зрозуміло, в такому разі зорієнтується по результуючому полю, яке є векторною сумою цих двох полів:
(1)
З мал.1 неважко побачити, що тангенс кута відхилення магнітної стрілки дорівнює відношенню напруженостей цих двох полів:
(2)
Н0
Н
Н1
Мал.1
Від цієї формули і пішла назва приладу – тангенс-гальванометр (або інакше тангенс-бусоль).
Напруженість магнітного поля котушки із струмом є відомою, вона залежить від сили струму І, кількості витків в котушці N та її діаметру D наступним шляхом:
(3)
Отже, остаточна розрахункова формула для Н0 буде такою:
(4)