1. Збудник метагонімозу (Меtаgопітиs уоkоgаwаi)

Метагонім (Меtаgопітиs уоkоgаwаi) - збудник метагонімозу.

Г еографічне поширення: осередки метагонімо­зу спостерігаються в Японії, Китаї, Південній Кореї, Індонезії, Приамур'ї, у басейні річки Уссурі. В Ук­раїні ареал поширення метагонімозу-басейни річок Дніпра, Дністра, Дунаю.

Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.71) довжиною 1-2,5 мм, шириною 0,4—0,7 мм. Тіло вкри­те дрібними шпичками, спереду звужене, ззаду за­округлене. Ротовий присосок значно менших розмірів, ніж черевний. Сім'яники овальної форми, знаходяться в кінці тіла. Сім'явипорскувальний ка­нал разом із маткою відкривається на передньому краї черевного присоска. Жовтівники розташовані з боків тіла в задній третині сисуна.

Яйця (рис. 3.72) світло-коричневого кольору, ли­моноподібної форми, з розвинутим мірацидієм. На одному полюсі міститься кришечка, на протилеж­ному - горбок. Розміри яйця: 26-28 х 15-17 мкм.

Життєвий цикл. Метагонім - біогельмінт.

Остаточний хазяїн - людина, собака, кішка, лисиця, пелікан, баклан та ін.

Проміжний хазяїн: перший - молюск Меlапіа lіbеrtiпа, другий - різні види коропових і лососевих риб.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: верхні і середні відділи тонкої кишки.

Я йце разом із фекаліями кінцевого хазяїна по­падає у воду, де з нього виходить мірацидій і па­сивним шляхом проникає в тіло проміжного хазяї­на - молюска. У тілі молюска мірацидій розви­вається до стадії церкарія, виходить у воду й ак­тивно проникає в тіло другого проміжного хазяї­на - рибу, у м'ясі, на плавцях і лусках якої форму­ються метацеркарії.

Інвазійна стадія - метацеркарій. Людина й інші остаточні хазяї заражаються при вживанні в їжу риби.

Із метацеркарія вилуплюється личинка, яка про­никає у слизову оболонку тонкої кишки людини. За два тижні міграції у стінці кишки личинка досягає статевої зрілості, виходить у просвіт кишки, при­кріпляється до її слизової оболонки й паразитує у верхніх і середніх відділах тонкої кишки. Проте фіксація паразита не завжди стійка, і дорослі осо­бини паразита мігруючи у дистальні відділи кишки, виводяться з фекаліями назовні.

Патогенна дія: пошкодження слизової оболон­ки тонкої кишки має виняткове значення в розвитку хвороби. Личинки мігрують у товщу слизової обо­лонки, прокладаючи в ній ходи. У стінці кишки роз­виваються запальні зміни, можливі поверхневі ерозії. В окремих випадках яйця метагонімусів заносять­ся в інші органи й тканини, зокрема в головний і спин­ний мозок, серце, де і розвиваються гранульоми.

К лініка. Інкубаційний період триває 7-10 діб. На ранній стадії інвазії клінічні прояви зумовлені алер­гічною дією гельмінта. З досягненням паразитами статевозрілої стадії та їх виходом у просвіт кишки у хворих з'являються нудота, болі в животі, пронос (до 5-6 разів за добу).

Поступово ознаки ураження кишківника стиха­ють, але можливі рецидиви. Загальна тривалість захворювання - близько одного року.

Діагностика. Клінічна: ґрунтується на епіде­міологічному анамнезі, виражених проявах уражен­ня кишківника.

Лабораторна: виявлення яєць метагонімусів у випорожненнях хворого.

Лікування. Застосовують антипаразитарні пре­парати.

Профілактика. Особиста: не вживати в їжу погано термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітар­но-просвітня робота.