2. Розвиток української культури в другій половині хх ст.

Перемога у Великій Вітчизняній війні стала великим моральним стимулом в економічному та духовному розвитку радянської України. Проте нова хвиля репресій 1947-1949 рр. нанесла новий удар по розвитку української культури. Після розвінчання „культу особи”, з початком десталінізації було послаблено ідеологічні настанови, що стало початком „відлиги” в культурному житті. Відродилася боротьба за українську культуру та науку, імена М.Скрипника, М.Хвильового, М.Куліша, Л.Курбаса, О.Довженка та ін. були реабілітовані.

У 1958р. була запроваджена реформа освіти, школярі зобов’язані вивчати рідну мову, але російська була теж обов’язковою. Реформа передбачала право батьків вибирати мову навчання для своїх дітей.

Особливо визначною подією стала поява покоління письменників, критиків і поетів, таких як В.Симоненко, Л.Костенко, І Світличний, І.Дзюба, І.Драч, М Вінграновський, Д.Павличко, які вимагали припинити втручання комуністичної партії у справи літератури і мистецтва, визнати право експериментувати з різними стилями, забезпечити провідну роль української мови в освітній і культурній діяльності в республіці. Це нове покоління в літературі назвали „шістдесятниками”. З середини 60-х років період „вілиги” закінчується, з’явилися літератори-політв’язні: М.Руденко, В.Стус, М.Осадчий, В.Марченко та ін.

В образотворчому мистецтві післявоєнного періоду виділяється творчість Т.Яблонської (картини „Хліб”, „Весна”, „Травень”). У її творчості давня традиція українського народного живопису набувала своєрідної трансформації пластичними засобами професійного мистецтва. Т.Яблонська стала однією з перших „шістдесятників”, які докорінно змінили зміст і поетику всього радянського мистецтва того часу.

В українському музичному мистецтві 50-60-х років виявляються дві художні системи. ”Офіційна музика” доби соціалістичного реалізму була художньою системою, в якій діють класичні принципи естетики. Інша художня система (Б.Лятошинський та його учні) ґрунтується на принципах естетики протиставлення. У руслі цієї системи розвивається творчість композиторів-„шістдесятників” В.Годзецького, В.Загорцева, В.Сильвестрова.

Українські авангардисти прагнули вийти за межі традиціоналізму.

Національну музично-пісенну культуру розвивають професійні колективи – „Думка” (Державна заслужена академічна хорова капела України), „Трембіта” (Державна заслужена академічна хорова капела України), Український народний хор (керівник Г.Верьовка), Український танцювальний ансамбль ім. Вірського. Композитори О.Білаш, І.Шамо, П.Майборода створюють неповторний пісенний фонд, з’являються перші зразки рок-опери („Орфей та Евридіка” О.Журбіна,) джазові й естрадні композиції. Широкої популярності набули виконавці естрадної пісні Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчик, рок-ансамблі. У розвиток жанру авторської пісні вагомий внесок зробив поет і композитор Володимир Івасюк („Червона рута”, „Водограй”, „Я піду в зелені гори” та ін.).

У 1948-1949 рр. була проведена реорганізація медичної освіти і введено новий профіль медичного працівника – фельдшер. В 1954 р. існуючі медичні школи були реорганізовані в медичні училища для підготовки фельдшерів, санітарних фельдшерів, фельдшерів-лаборантів, акушерок, медичних сестер, зубних техніків і фармацевтів.

Вища медична освіта здійснювалась через мережу медичних, фармацевтичних, стоматологічних інститутів, університетів та академій.

В Україні станом на 1 вересня 1997 р. налічувалося 129 ліцензованих вищих медичних навчальних закладів та 111 закладів І-ІІ рівнів акредитації. Видатні вчені-медики: В.Н. Нестеров, М.Д. Стражеско, М.П. Кончаловський (ревматологія), О.М. Крюков, М.І. Аринкін (гематологія), М. Амосов (серцева хірургія), В.П. Філатов (офтальмологія) та ін. Створено Науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії (Київ), науково-дослідний інститут захворювання нирок (Київ), Український інститут захворювання очей (Одеса), НДІ загальної та невідкладної хірургії (Харків) та ін. Досягнення в медичній науці останніх десятиліть ХХ ст. пов’язані з використанням усіх надбань медико-біологічних та технічних наук (атомна енергія, ультразвук, електроніка, лазери, сучасна оптика, кріотехніка та ін.).

Культура України ХХ ст., незважаючи на нелегкі умови утисків і переслідувань, досягла чималих успіхів і зробила певний внесок у скарбницю світової культури.