- •Фтизіатрія
 - •Оглавление
 - •Розділ перший. Загальні питання фтизіатрії історичний нарис вчення про туберкульоз
 - •Епідеміологія туберкульозу
 - •Фактори ризику інфікування після контакту із збудником туберкульозу.
 - •Епідеміологічні показники поширеності туберкульозу
 - •Збудник туберкульозу, його властивості
 - •Патогенез і патоморфологія туберкульозу
 - •Патоморфологія туберкульозу
 - •Методика обстеження хворого на туберкульоз
 - •Огляд, фізикальні методи обстеження
 - •Дослідження крові
 - •Лабораторні методи виявлення мікобактерій туберкульозу
 - •Туберкулінодіагностика
 - •Імунологічна діагностика туберкульозу
 - •Променева діагностика
 - •Функціональні методи дослідження
 - •Методи інструментального дослідження
 - •Класифікація туберкульозу
 - •II. Клінічні форми туберкульозу:
 - •III. Характеристика туберкульозного процесу
 - •3. Етіологічне підтвердження діагнозу туберкульозу. Етіологічне підтвер
 - •IV. Ускладнення туберкульозу
 - •V. Клінічна та диспансерна категорія обліку хворого
 - •VI. Ефективність лікування хворих на туберкульоз
 - •Розділ другий. Клінічні форми туберкульозу. Первинний туберкульоз
 - •Первинний туберкульозний комплекс
 - •Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів
 - •Особливості первинного туберкульозу у підлітків
 - •Особливості первинного туберкульозу у дорослих
 - •Вторинний туберкульоз Дисемінований туберкульоз легень
 - •Вогнищевий туберкульоз легень
 - •Інфільтративний туберкульоз легень
 - •Казеозна пневмонія
 - •Туберкульома легень
 - •Фіброзно - кавернозний туберкульоз легень
 - •Циротичний туберкульоз легень
 - •Туберкульоз легень, поєднаний з професійними пиловими захворюваннями легень (коніотуберкульоз)
 - •Ускладнення туберкульозу органів дихання
 - •Недостатність дихання
 - •Легеневе серце
 - •Кровохаркання і легенева кровотеча
 - •1. Для прискореного зменшення тиску в судинах призначають:
 - •Спонтанний пневмоторакс
 - •Ателектаз
 - •Амілоїдоз внутрішніх органів
 - •Бронхіальні та торакальні нориці
 - •Залишкові зміни після перенесеного туберкульозу легень
 - •Туберкульоз органів дихання у поєднанні з іншими захворюваннями і станами Туберкульоз легень і неспецифічні захворювання органів дихання
 - •Туберкульоз легень і цукровий діабет
 - •Туберкульоз легень і виразка шлунка та дванадцятипалої кишки
 - •Туберкульоз легень і алкоголізм
 - •Туберкульоз легень і рак
 - •Туберкульоз легень у віл - інфікованих та хворих на снід
 - •Туберкульоз легень у вагітних
 - •Туберкульоз у осіб похилого і старечого віку
 - •Розділ третій туберкульоз позалегеневої локалізації клінічні форми позалегеневого туберкульозу
 - •Туберкульозний плеврит (у тому числі емпієма)
 - •Туберкульоз нервової системи і мозкових оболонок
 - •Туберкульоз кісток і суглобів
 - •Туберкульоз сечостатевої системи
 - •Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів
 - •Туберкульоз кишок, очеревини та брижових лімфатичних вузлів
 - •Міліарний туберкульоз
 - •Розділ четвертий. Лікування хворих на туберкульоз принципи лікування хворих на туберкульоз
 - •Протитуберкульозні засоби
 - •Фармакологічна характеристика птп.
 - •Комбіновані антимікобактеріальні препарати
 - •Фторхінолони.
 - •Побічна дія антимікобактеріальних препаратів
 - •Стійкість мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів та її клінічне значення
 - •Мікробіологічна діагностика чутливості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів
 - •Шляхи і методи введення антимікобактеріальних препаратів
 - •Стандартизована антимікобактеріальна терапія хворих на туберкульоз
 - •Контроль ефективності антимікобактеріальної терапії
 - •Антимікобактеріальна терапія хворих на туберкульоз у стаціонарних і амбулаторних умовах
 - •Патогенетична і симптоматична терапія
 - •Санаторно - курортне лікування хворих на туберкульоз
 - •Колапсохірургічні методи лікування
 - •Штучний пневмоторакс
 - •Пневмоперитонеум
 - •Хірургічне лікування хворих на туберкульоз легень
 - •Пневмонектомія
 - •Лобектомія
 - •Сегментектомія
 - •Кавернотомія і кавернопластика
 - •Торакопластика
 - •Екстраплевральний пневмоторакс
 - •Інші методи хірургічного лікування
 - •Реабілітація хворих на туберкульоз
 - •Експертиза працездатності хворих на туберкульоз
 - •Розділ п'ятий. Організація боротьби з туберкульозом протитуберкульозні заклади Протитуберкульозний диспансер, структура, завдання
 - •Групи диспансерного спостереження
 - •Оцінка ефективності лікування
 - •1. Ефективне лікування:
 - •2. Неефективне (невдале) лікування:
 - •10. Бактеріовиділювачі
 - •Організація виявлення хворих на туберкульоз
 - •Виявлення туберкульозу при зверненні за медичною допомогою
 - •Участь медичних працівників загальної мережі у своєчасному виявленні туберкульозу
 - •Державний санітарно - епідеміологічний нагляд
 - •Профілактика туберкульозу
 - •Санітарно - просвітня робота
 - •Основи dots - стратегії
 - •Виявлення хворих на туберкульоз за допомогою dots - стратегії
 - •Лікування хворих на туберкульоз за dots - стратегією
 - •Оцінка результатів лікування за dots - стратегією
 - •Хіміопрофілактика
 - •Матеріально - технічне забезпечення
 - •Розділ шостий завдання для тестового контролю
 
Участь медичних працівників загальної мережі у своєчасному виявленні туберкульозу
Ефективне здійснення протитуберкульозних заходів неможливе без широкої участі в цій роботі лікувально - профілактичних закладів загального профілю, медичних працівників різних спеціальностей, громадських організацій. Особливо важлива роль загальних лікувально - профілактичних закладів у своєчасній діагностиці туберкульозу та їх участь у масових заходах, спрямованих на раннє виявлення і профілактику туберкульозу.
Сільська лікарська дільниця (лікарська амбулаторія, дільнична лікарня) є першою ланкою лікарської медичної допомоги сільському населенню. Головний лікар дільничної лікарні (завідувач амбулаторії) відповідає за стан протитуберкульозної допомоги в зоні обслуговування і керує протитуберкульозною роботою ФАПів.
Лікарі сільської лікарської дільниці або амбулаторії зобов'язані:
з метою раннього виявлення і профілактики туберкульозу серед дітей і підлітків планувати та брати активну участь у формуванні бригад для проведення щорічної туберкулінодіагностики та ревакцинації БЦЖ дітей і підлітків із негативними реакціями на туберкулін у віці 7 і 14 років;
брати участь у проведенні масової флюорографії населення, починаючи з 15 - річно - го віку, контролювати своєчасне дообстеження осіб, у яких виявлені патологічні зміни в легенях;
направляти на флюорографічне обстеження осіб, які звертаються за медичною допомогою і не проходили флюорографію 2 роки та більше, а при скаргах з боку органів дихання - незалежно від строків попереднього обстеження; направити в лабораторію харкотиння нетранспортабельних хворих для дослідження на МБТ;
контролювати систематичне (1 раз на рік) флюорографічне обстеження осіб із груп підвищеного ризику щодо захворювання на туберкульоз у своїй дільниці обслуговування.
Центральна районна лікарня (ЦРЛ). Головний лікар ЦРЛ відповідає за протитуберкульозну роботу всіх структурних підрозділів служби охорони здоров'я району.
Організаційно - методичний кабінет ЦРЛ разом із фтизіатричною і санітарно - епідеміологічною службами складають план протитуберкульозних заходів у районі та контролюють їх виконання. Разом із районним фтизіатром та іншими районними спеціалістами організаційно - методичний кабінет ЦРЛ проводить систематичний аналіз епідеміологічних показників і стану протитуберкульозної допомоги населенню району.
Лікарі різних спеціальностей відіграють значну роль у своєчасному виявленні та профілактиці туберкульозу. До лікарів - терапевтів частіше, ніж до інших лікарів, звертаються хворі на туберкульоз.
Дільничний терапевт відповідає за раннє виявлення і своєчасну діагностику туберкульозу серед населення своєї дільниці. Тому він зобов'язаний:
активно залучати до профілактичних флюорографічних обстежень мешканців дільниці, які не пройшли флюорографію протягом 2 років і більше;
проводити рентгенологічне обстеження особам із бронхо - легеневими симптомами або з тривалими проявами інтоксикації, незалежно від термінів попередньої флюорографії;
стежити за щорічним флюорографічним обстеженням осіб із груп підвищеного ризику щодо захворювання на туберкульоз (хворі з рецидивуючими та атиповими пневмоніями, малими залишковими змінами в легенях після перенесеного туберкульозу і великими - після нетуберкульозних захворювань, хворі на цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки і після операції з приводу цих захворювань, пиловими професійними хворобами легень, психічними захворюваннями, наркоманією й алкоголізмом, особи, що перенесли ексудативний плеврит, а також при тривалій кортикостероїдній або променевій терапії);
проводити не менше як 3 - разове бактеріоскопічне дослідження харкотиння на МБТ особам з тривалим субфебрилітетом і явищами інтоксикації, у яких при рентгенологічному обстеженні виявлені зміни в легенях підозрілі на туберкульоз;
спрямувати на консультацію до фтизіатра хворих зі змінами в легенях нез'ясованої природи.
Лікар - терапевт стаціонару забов'язаний:
проводити рентгенологічне обстеження всіх хворих, що госпіталізуються, якщо їм таке дослідження не зроблене в поліклініці;
хворих, які лікуються у стаціонарі з приводу неспецифічних захворювань легень, з вогнищевими, інфільтративними або деструктивними змінами в легенях, не виписувати зі стаціонару без контрольного рентгенологічного обстеження, навіть у випадку позитивного клінічного ефекту після лікування антибіотиками широкого спектру дії;
робити 3 - разове дослідження харкотиння на МБТ і пробу Манту з 2 ТО всім хворим стаціонару з легеневими змінами неясної природи, організувати їм консультацію фтизіатра;
усіх таких хворих, а також осіб із посттуберкульозними змінами в легенях, якщо їм планується призначити масивні дози глюкокортикоїдів, консультувати у фтизіатра. Лікар - педіатр бере безпосередню участь у проведенні профілактичних заходів і
ранньому виявленні туберкульозу серед дітей. Міський або районний педіатр за участю санітарно - епідеміологічної і фтизіатричної служб складає плани туберкулінодіагно - стики та ревакцинації БЦЖ і відповідає за весь комплекс протитуберкульозних заходів серед дітей міста або району, які починаються вже з пологового будинку.
Педіатр пологового будинку разом з акушером - гінекологом відповідає за якісне проведення вакцинації БЦЖ новонародженим згідно з інструкцією і за передачу інформації про це дільничному педіатрові.
Після виписки дитини з пологового будинку дільничний педіатр стежить за розвитком післявакцинних реакцій і описує їх в історії розвитку дитини через 1,3 і 12 місяців після щеплення.
Дільничний педіатр відповідає за щеплення БЦЖ дітей, що не були вакциновані в пологовому будинку після зняття у них протипоказань.
У випадку розвитку післявакцинних ускладнень він направляє дітей на консультацію до фтизіатра.
Педіатрична служба відповідає за щорічну туберкулінодіагностику дітям, починаючи з 12 - місячного віку; бригади для проведення туберкулінодіагностики очолює лікар - педіатр.
Після туберкулінодіагностики лікар - педіатр спрямовує на консультацію до фтизіат - ра дітей із віражем туберкулінових реакцій, гіперергічними реакціями на туберкулін.
У встановлені терміни (у 7 та 14 років) після туберкулінодіагностики роблять ревакцинацію БЦЖ дітям і підліткам з негативними реакціями на туберкулін.
Дітям із тривалими явищами інтоксикації, симптомами ураження органів дихання лікар - педіатр поліклініки або стаціонару повинен позачергово зробити пробу Манту з 2 ТО, а також рентгенографію органів грудної клітки і, при підозрі на туберкульоз, скерувати на консультацію до фтизіатра.
Лікарі акушери - гінекологи. Районний або міський акушер - гінеколог відповідає за протитуберкульозні заходи серед вагітних, породіль і новонароджених, а також за систематичне (при влаштуванні на роботу, а далі - раз на рік) флюорографічне обстеження працівників пологового будинку.
Лікарі жіночих консультацій зобов'язані направляти на флюорографічне обстеження усіх жінок, які звертаються до них і не проходили флюорографію 2 роки і більше, а при появі симптомів легеневого захворювання - незалежно від терміну попереднього обстеження. На консультацію в тубдиспансер слід направляти також жінок із підозрою на туберкульоз статевих органів.
При появі у вагітної жінки симптомів, властивих туберкульозу легень, акушер - гінеколог повинен направляти її для дослідження харкотиння на МБТ і на консультацію до фтизіатра.
Перед випискою з пологового будинку породіллі роблять флюорографічне обстеження. Лікар акушер - гінеколог вимагає також висновок про флюорографічне обстеження членів сім'ї новонародженого та інших осіб, які проживають із ним в одному помешканні.
Працівники пологового будинку (неонатологи, акушери) відповідають за вакцинацію немовлят і передачу про це інформації у дитячу поліклініку, лікарську амбулаторію чи фельдшерсько - акушерський пункт. Потрібно повідомляти про дітей, які не були щеплені, та причини цього.
Лікарі інших спеціальностей (хірурги, урологи, ендокринологи, психіатри, наркологи та ін.) у процесі обстеження, лікування та диспансерного спостереження за хворими відповідного профілю зобов'язані направляти хворих на флюорографічне обстеження у встановлені терміни, а при появі симптомів ураження органів дихання - позачергово, і призначати дослідження харкотиння на МБТ.
При виявленні на флюорограмі патологічних тіней, а також при появі симптомів, підозрілих на специфічне ураження інших органів (кісток, нирок, гортані, очей, нервової системи), лікарі відповідного фаху повинні направляти таких хворих на консультацію у тубдиспансер.
Сімейний лікар. Переваги сімейної медицини в тому, що сімейному лікарю відомі умови праці, побуту, бюджет і харчування сім'ї. Він проінформований про вагітності, народження дитини в сім'ї, наявність хворих людей, в т. ч. на туберкульоз, осіб із підвищеним ризиком захворювання, ставлення членів сім'ї до тяжкохворих, інвалідів. Це полегшує і виконання його обов'язків, що стосуються протитуберкульозної допомоги.
Сімейний лікар повинен здійснювати санітарно - просвітню роботу в сім'ї, пропагувати здоровий спосіб життя, гігієнічні навички, роз'яснювати важливість флюорографічних обстежень дорослих і туберкулінодіагностики у дітей для раннього виявлення туберкульозу, щеплень БЦЖ для його профілактики.
Виявляти в родинах людей з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз і залучати їх до щорічних профілактичних обстежень. Осіб із тривалим кашлем або симптомами інтоксикації направляти на рентгенологічне обстеження, нетранспортабельним організувати дослідження харкотиння на МБТ.
Лікувати, за рекомендацією фтизіатра, в амбулаторних умовах хворих на туберкульоз, що завершили стаціонарний етап хіміотерапії, здійснювати контрольовану хіміо - профілактику в групах підвищеного ризику, згідно з показаннями.
В амбулаторних умовах і вдома - встановити діагноз та надати екстрену допомогу при таких невідкладних станах: спонтанний пневмоторакс, гостра дихальна недостатність, кровохаркання і легеневі кровотечі, гострі алергічні реакції на протитуберкульозні препарати.
Організувати щеплення БЦЖ дітям, які не були вакциновані в пологовому будинку, контролювати розвиток післявакцинних реакцій, при ускладненнях вакцинації - направляти дітей до фтизіатра.
Разом із лікарем - фтизіатром і епідеміологом здійснювати протиепідемічні заходи в сім'ї, де є хворий - бактеріовиділювач. Сприяти ізоляції дітей, направивши їх в санаторні дитячі заклади, контролювати обстеження осіб, що контактують із хворим.
Контрольні питання
В чому полягають обов 'язки лікарів сільської дільничної лікарні або амбулаторії щодо профілактики туберкульозу?
Які обов'язки дільничного терапевта і сімейного лікаря щодо профілактики і своєчасного виявлення туберкульозу?
Які заходи, згідно з чинними інструктивними документами МОЗ України, повинен провести лікар - терапевт стаціонару у хворих, що лікуються з приводу неспецифічних захворювань легень?
Що входить в безпосередні обов'язки лікаря - педіатра при проведенні профілактичних заходів і ранньому виявленні туберкульозу серед дітей?
Які функції лікаря акушера - гінеколога в організації протитуберкульозних заходів серед вагітних, породіль і новонароджених?
