Кавернотомія і кавернопластика

Кавернотомія - це розкриття і наступне відкрите лікування каверни. Показана хворим з великими і гігантськими кавернами без значного вогнищевого обсіменіння, коли через тяжкий загальний стан хворого не рекомендується резекція легень. До цієї категорії хворих належать особи похилого віку, у легенях яких, крім каверни, виявляються емфізематозні зміни, а також низькі показники функціональних проб дихання.

Кавернотомія протипоказана ослабленим або виснаженим хворим з низькими функціональними показниками дихання, а також у випадках великого бронхогенного поширення процесу і глибокого залягання каверни у легеневій тканині.

У післяопераційному періоді іноді розвивається аспіраційна пневмонія або загострення туберкульозного процесу.

Профілактика і лікування при цих ускладненнях полягають у призначенні протитуберкульозних препаратів, відхаркувальних і серцевих засобів. Видужання після кавернотомії відбувається у 50 % хворих.

Торакопластика

Для лікування хворих на фіброзно - кавернозну форму туберкульозу легень застосовують екстраплевральну торакопластику. Ця операція найефективніша з усіх колапсо - хірургічних методів лікування хворих на туберкульоз легень.

Торакопластику виконують тоді, коли резекція легень протипоказана у зв'язку з низькими показниками функції дихання і кровообігу або через поширеність туберкульозного процесу. Наприклад, якщо є каверна в одній частці легені і вогнищеве обсіменіння в іншій, а також активні туберкульозні зміни у іншій легені, то в таких випадках краще зробити торакопластику.

Торакопластика не показана, коли каверна має щільні фіброзні стінки або розміщена у нижній частці, у випадках туберкульозу бронхів і загального тяжкого стану хворого, зумовленого ураженням інших органів і систем організму.

Екстраплевральний пневмоторакс

Екстраплевральний пневмоторакс - малотравматична операція. Позитивний ефект після екстраплеврального пневмотораксу спостерігається у 80 - 90 % хворих зі свіжими деструктивними формами туберкульозу. Але іноді виникають труднощі в процесі екстраплеврального пневмотораксу. Часто він стає ригідним, може з'являтися ексудат в екстраплевральній порожнині.

Екстраплевральний пневмоліз (утворення позаплевральної порожнини над ураженою легенею) застосовують рідко, лише для припинення легеневої кровотечі у випадках поширеного фіброзно - кавернозного туберкульозу легень, якщо немає циротичних змін і резекція легені або торакопластика не показані через низькі функціональні показники дихання. Через 7 - 10 днів у сформовану порожнину вводять 300 - 400 мл повітря або заповнюють її стерильним вазеліновим маслом (олеоторакс).

Ускладненнями пізнішого періоду є емпієма екстраплевральної порожнини і утворення бронхіальних нориць. Частіше це відбувається у віддалені строки у випадках олеотораксу, тому через рік потрібно повністю евакуювати масло з екстраплевральної порожнини і розправляти легеню.

Інші методи хірургічного лікування

Дренаж каверни застосовують для оздоровлення її стінки розчином антибактеріальних препаратів. Найчастіше виконують мікродренування (мікроіригатор, діаметр трубки 1 - 2 мм).

Дренаж каверни рекомендується хворим з великими і гігантськими кавернами, коли неможливі інші види хірургічного втручання. Операція протипоказана у випадках полі - кавернозного процесу в обох легенях.

Застосовують також перев 'язування бронха за Л. К. Богушем і М. І. Герасимен - ком. Ця операція показана при рецидивах бронхіальних нориць після їх м'язової або шкірної пластики. При деяких формах туберкульозу легень можливе також комбіноване перев 'язування бронха і легеневих судин.

Плевректомію і декортикацію легень застосовують у випадках емпієми плеври.

Контрольні питання

1. Які показання для накладання штучного пневмотораксу?

2. У чому полягає методика штучного пневмотораксу?

3. Які показання до проведення пневмоперитонеуму як способу лікування хворих на туберкульоз?

4. Як класифікуються хірургічні методи лікування хворих на туберкульоз?

5. Які показання і протипоказання до хірургічного лікування туберкульозу?