Особливості первинного туберкульозу у підлітків

Деякі фізіологічні особливості підліткового віку. Підлітковий вік - складний період розвитку організму. Функціональні та морфологічні зміни органів і систем, що відбуваються в процесі перебудови нейроендокринних функцій і статевого дозрівання, впливають на захисні та адаптаційні можливості організму. Для підліткового віку характерна лабільність функцій вегетативної нервової системи із переважанням процесів збудження над гальмуванням. Встановлено певну відповідність між характером перебігу різних захворювань у підлітковому віці і фазою статевого дозрівання. У ранньому пубертатному періоді хронічні захворювання з імунологічним, інфекційно - алергічним генезом перебігають із вираженими ексудативними запальними реакціями, що в клініці проявляється гострим розвитком з вираженими симптомами уражень в органах; у другій половині пубертатного періоду запальні процеси мають переважно продуктивний характер і проявляються затяжним або латентним перебігом, тенденцією до рецидивів.

Перебіг туберкульозу у підлітків. У зв'язку з фізіологічними особливостями, пов'язаними з гормональною перебудовою, явищами акселерації, підлітків розглядають як "групу ризику" як у загальній патології, так і у фтизіатрії. У них можуть розвиватись первинні та вторинні форми туберкульозу.

Первинний туберкульоз може бути представлений не лише типовими клінічними формами (туберкульозом невстановленої локалізації, туберкульозом внутрішньо - грудних лімфатичних вузлів, первинним комплексом), але й вогнищевим або інфільтративним туберкульозом легень, які генетично пов'язані з ураженням внутрішньогруд - них лімфатичних вузлів і насправді є його ускладненням. У підлітків лімфатичні вузли кореня, уражені специфічним запаленням, звичайно не так сильно гіперплазовані, як у дітей, тому в більшості випадків їх можна виявити лише при томографії. Проте потрібно враховувати, що в акселератів при рентгенологічному дослідженні часто виявляють широкі легеневі судини у корені, що може бути причиною гіпердіагностики туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

Первинний туберкульоз у підлітків часто ускладнюється туберкульозом бронха, що клінічно може проявлятися надсадним кашлем, рентгенологічно - атиповою локалізацією специфічних змін у легенях або ателектазами. У 16 % підлітків діагностується ексудативний плеврит, частіше первинного генезу.

Доволі рідко спостерігається хронічний перебіг первинного туберкульозу, коли легеневий афект розсмоктується, а в лімфатичних вузлах, поряд із ділянками звапнення, зберігається казеоз, який стає причиною тривалої інтоксикації. Можливе втягнення в процес кісток, суглобів, нових груп лімфатичних вузлів з їх тотальним або частковим казеозом. Це буває результатом недоліків ранньої діагностики первинної туберкульозної інфекції серед дітей старшого віку або підлітків. У підлітків із первинними формами туберкульозу виражена чутливість до туберкуліну, можливі параспецифічні реакції (мікрополіаденіт, фліктена, кератокон'юнктивіт, вузлувата еритема).

Туберкульоз у підлітків часто починається і перебігає з незначними клінічними проявами, але з вираженою тенденцією до прогресування, тому доля хворого значною мірою залежатиме від своєчасної діагностики. На жаль, майже у 40 % підлітків туберкульоз діагностують лише при зверненні до лікаря. Тому велике значення для його виявлення має щорічна систематична туберкулінодіагностика і флюорографічні обстеження. При появі інтоксикаційного або бронхолєгеневого синдромів флюорографію здійснюють за клінічними показаннями. При затяжному перебігу бронхолегеневих захворювань потрібне також бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження мокротиння або промивних вод бронхів на МБТ.

Лікування. Зворотний розвиток туберкульозу під впливом лікування повільний, тому потрібна тривала комплексна терапія із застосуванням сучасних хіміопрепаратів. Основний курс хіміотерапії, особливо при деструктивних формах, повинен тривати 9 - 12 місяців. Хірургічне втручання застосовується рідко. Своєчасне виявлення і лікування малих форм туберкульозу у підлітків дає можливість досягти одужання без залишкових змін або з незначними післятуберкульозними змінами. Проте після завершеного лікування поширених процесів часто (у 20 - 35 %) формуються великі залишкові зміни у вигляді пневмосклерозу, множинних щільних вогнищ у легенях, масивної кальцинації лімфатичних вузлів. Вони можуть стати джерелом рецидиву туберкульозу.