Лабораторна робота 11 визначення вагової концентрації пилу
Метою лабораторної роботи є визначення вагової концентрації пилу у повітрі.
Запиленість повітря визначають по приросту ваги, отриманому після аспірації повітря крізь аерозольний фільтр.
Метод рекомендується для визначення разових і середньодобових концентрацій.
Чутливість визначення 0,2 мг пилу у пробі.
Діапазон вимірюваних концентрацій 0,1-10 мг/м3 при доборі проби повітря 2 м3.
Добір проб. Для визначення разової концентрації пилу досліджуване повітря протягають через фільтр АФА-ХП-18 зі швидкістю до 50 л/хв або через фільтр ФПП-15 (або ФПД) площею до 36 см2 зі швидкістю до 100 л/хв у продовж 20 хв. Фільтр при доборі проб повинен бути доведений до постійної ваги.
Для визначення середньодобової концентрації пилу досліджуване повітря протягають через той самий фільтр із тканини ФПП-15 або ФПД 6 разів по 20 хв з тією же швидкістю, що і при доборі разових проб, через рівні проміжки часу.
Термін зберігання відібраних проб у герметичному пакуванні необмежений.
Хід визначення. Після добору проби фільтр не менш години витримують у приміщенні, де проводилося перше зважування і доводять до постійної ваги.
Якщо добір проби проводився при відносній вологості повітря близько 100%, то фільтр необхідно помістити в ексикатор із плавленим хлористим кальцієм на 2 години або у сушильну шафу з температурою 40-50°С на 30-50 хв, а потім 40-50 хв витримувати в умовах кімнатної температури і вологості. Кількість пилу визначають за різницею ваги фільтра після і до протягання аналізованого повітря.
Розрахунок результатів аналізу. Для отримання порівняних результатів об’єм повітря, що протягли через поглинальні прилади або фільтри, приводять до нормальних умов: температури °С і тиску 760 мм рт. ст. (див. табл.). У випадку, коли Т і Р є проміжними між двома наведеними у таблиці значеннями, для них приймають середню величину (точність наведених значень у таблиці =2%).
Розрахунок концентрації пилу ( мг/м3 ) робиться за формулою:
де
– кількість пилу, знайденого у пробі,
мг;
– об’єм
протягненого повітря, м3;
– коефіцієнт
перерахунку для приведення об’єму
повітря до нормальних умов.
Таблиця
Коефіцієнти перерахунку для приведення об’єму повітря до нормальних умов
t, темпе- ратура °С |
р, тиск, мм рт. ст. |
||||||||||
730 |
735 |
740 |
745 |
750 |
755 |
760 |
765 |
770 |
775 |
780 |
|
0 5 10 15 20 25 30 35 40 |
0,96 0,94 0,93 0,91 0,89 0,88 0,87 0,85 0,84 |
0,96 0,96 0,93 0,92 0,9 0,89 0,87 0,86 0,84 |
0,97 0,96 0,94 0,92 0,91 0,89 0,88 0,86 0,85 |
0,98 0,96 0,95 0,93 0,91 0,9 0,88 0,87 0,85 |
0,98 0,97 0,95 0,94 0,92 0,9 0,89 0,87 0,86 |
0,99 0,98 0,96 0,94 0,94 0,93 0,9 0,88 0,87 |
1 0,98 0,96 0,96 0,93 0,92 0,9 0,89 0,87 |
1 0,99 0,97 0,96 0,94 0,92 0,91 0,89 0,88 |
1,1 0,99 0,98 0,96 0,94 0,93 0,91 0,9 0,88 |
1,1 1 0,98 0,97 0,95 0,94 0,92 0,9 0,89 |
1,2 1 0,99 0,97 0,96 0,94 0,92 0,91 0,89 |
Питання:
1. Яким методом визначається запиленість повітря?
2. Даний метод визначення запиленості повітря рекомендується для яких концентрацій: разових або середньодобових?
3. Який термін зберігання відібраних проб?
4. Скільки разів і через які проміжки часу проводиться добір проб для визначення середньодобової концентрації пилу?