Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Русь 45.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
256 Кб
Скачать

Русь у період феодальної роздробленості (середина хіі – перша половина хііі ст.)

В 30-х рр. ХІ ст. в історії Київської Русі завершився ранньофеодальний період. Внаслідок подальшого розвитку давньоруських земель, росту феодальної власності, економічного та політичного посилення окремих князівств, що намагалися вийти з-під влади князя київського, розпочалася доба феодальної роздробленості. На політичній карті країни з’явилося 15 самостійних князівств, в кожному з яких сиділи представники тієї чи іншої лінії династії Рюриковичів. На цьому процес дроблення не завершився і на початок ХІІІ ст. кількість удільних князівств досягала 50. Водночас на Русі зберігається монархія з номінальним центром в Києві, а також єдина руська православна церква з центром-митрополією в Києві. Отже, Русь монархія одноосібна розпадається на монархію федеративну, своєрідний союз князівств. За рівнем економіки та культури Русь, як і раніше, належала до найбільш розвинутих європейських країн.

Київське князівство, на відміну від більшості земель, не стало спадковою вотчиною якоїсь князівської лінії, а вважалося власністю київського великокнязівського столу і навіть загальнодинастичною спадщиною давньоруського князівського роду. Тривалий час за право володіти Києвом велася невщухаюча боротьба між князями, яких вабили перспективи встановлення сюзеренітету над усією територією Русі.

Ключове значення в змаганнях за Київ мало Переяславське князівство. Як правило, тут сиділи князі, які були першими претендентами на київський стіл. Під 1187 р. Літопис, розповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича, вперше фіксує назву «Україна».

Процес формування Чернігівського удільного князівства завершився в кінці ХІ ст. Тоді ж, за рішенням князівського з’їзду в Любечі, було утворене і Новгород – Сіверське князівство. Князівства управлялися династіями Ольговичів та Давидовичів. Значним політичним та економічним центром Русі виступало стольне місто Чернігів. Важливими були також міста Новгород-Сіверський, Путивль, Курськ, Брянськ, Любеч, Вщиж.

Одними з перших від Києва відділилися такі державні утворення, як Великий Новгород, Полоцьке та Володимиро-Суздальське князівства. Новгородська земля на момент розпаду Київської Русі являла собою боярську феодальну республіку. У Володимиро-Суздальській землі княжила династія Юрійовичів, а у Полоцькій – Брячиславичів. Стрімко підносяться місцеві осередки – Володимир-на-Клязьмі, Смоленськ, Рязань, Ростов, Суздаль, Полоцьк та інші. Під 1147 р. в Літописі вперше згадується місто Москва, яке в кінці ХІІІ – ХIV ст. стає центром консолідації північносхідних земель Русі.

Південно-західні князівства Русі – Волинське і Галицьке – остаточно сформувалися протягом XІІ ст. З 1097 по 1199 р. Галичина була спадковою вотчиною династії Ростиславичів. Волинь в середині ХІІ ст. закріплюється за родом Мономаховичів. У 1199 р. утворюється єдине Галицько-Волинське князівство. Цьому значною мірою сприяли тісні економічні та культурні взаємини, а також необхідність спільної боротьби проти агресії з боку Польщі та Угорщини. На середину ХІІІ ст. Галицько-Волинське князівство, а з 1253 р. – королівство, перетворилося на могутню державу, яка ще на ціле століття після занепаду Києва продовжила державницькі та культурні традиції Київської Русі. У вітринах – чудові вироби давньоруських майстрів ХІІ – ХІІІ ст.