- •Орфографія:
- •Голосні звуки:
- •Приголосні звуки:
- •М’який знак та апостроф
- •Правопис окремих слів
- •Самостійні частини мови
- •Службові частини мови
- •Пунктуація:
- •Основні принципи української орфографії
- •Орфограма
- •Передача на письмі звукового складу слів
- •Голосні звуки
- •Чергування е з и
- •Ненаголошені е та и в префіксах
- •Ненаголошені е та и в суфіксах
- •Чергування і з іншими голосними
- •Правопис і та и в основах українських слів
- •Правопис і та и у префіксах українських слів
- •Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •Правопис і, ї та и в основах іншомовних слів
- •Правопис у в основах іншомовних слів
- •Написання о та а
- •Написання о та у
- •Чергування е з о після шиплячих та й
- •Приголосні звуки
- •Глухі приголосні
- •Приголосні у кінці префіксів
- •Правопис приголосних в словах іншомовного походження
- •Чергування приголосних
- •Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •Чергування у —в
- •Чергування і— й
- •Чергування з — із – зі(зо)
- •Уподібнення приголосних за місцем творення
- •Спрощення в групах приголосних
- •Тверді і м’які приголосні
- •Подовжені приголосні і їх позначення
- •Подовжені м'які приголосні
- •Подвоєння букв внаслідок збігу
- •Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •Неподвоєні й подвоєні приголосні в словах іншомовного походження
- •Вживання м'якого знака
- •Вживання апострофа
- •М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •2. Апостроф не пишеться:
- •Принципи правопису значущих частин слова
- •Правопис складних слів
- •Слова із частинами напів- і пів-
- •Велика літера у власних назвах
- •Правила переносу слів Орфографічні правила переносу
- •Технічні правила переносу
- •Самостійні частини мови іменник Відмінкові закінчення іменників
- •Закінчення іменників іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •1. У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.
- •1) Іменники середн. Роду в родовому відмінку однини закінчуються тільки на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): міста, села; плеча, прізвища; знання, знаряддя, моря, обличчя, поля.
- •2) Іменники чол. Роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають:
- •Закінчення іменників іі відміни в родовому відмінку множини
- •Творення і правопис імен по батькові
- •Прикметник
- •Правопис и та і в закінченнях прикметників
- •Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •Присвійні прикметники
- •Числівник Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •Дієслово Суфікс -ти неозначеної форми дієслова
- •Чергування приголосних у дієсловах
- •Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником
- •Прислівники, утворені від числівників та прислівників
- •Складні та складені прислівники
- •Службові частини прийменники Написання складних прийменників
- •Розрізнення прийменників і префіксів
- •Сполучники Написання солучників
- •Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •Частки Написання часток
- •Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •Правопис не з дієсловом
- •Вигуки Написання вигуків
- •Розділові знаки
- •Система розділових знаків
- •Принципи української пунктуації
- •Загальні пунктуаційні правила
- •Виділення речення на письмі
- •Кома в простому реченні
- •Кома в складному реченні
- •Крапка з комою
- •Двокрапка
- •Три крапки
- •Знак оклику
- •Знак питання
- •Знак виноски
- •Розділові знаки при прямій мови
- •Розділові знаки при непрямій мови
- •Пряма мова
- •Непряма мова
- •Розділові знаки у цитатах
Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
Слід розрізняти заперечну частку не, яка завжди пишеться окремо, і префікс не-, який завжди пишеться разом.
Запреречна частка не заперечує щось, відкидає, перекреслює (не прийшов, не добре, не праця), а префікс не- творить нові слова, часто з протилежним змістом (невблаганний, незабутній, нероба, невдовзі).
Тільки разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається: негода, нещадний, невтямки, неподалік.
З авжди окремо не пишеться з числівниками, займенниками і прийменниками: не два, не десять, не з руки, не наш, не будь-який.
З іменниками не пишеться разом і окремо. Це залежить від змісту речення.
Якщо мова йде про інше поняття, то не пишеться разом: неволя (рабство), недоля (лихо), недруг (ворог).
Якщо ж щось заперечується, відкидається, то не пишеться окремо: не правда (а вигадка, брехня), не слава (а вдячність людей) та таке ін.
З прикметниками і прислівниками не найчастіше пишеться разом: невибагливий (скромний у вимогах), нелегкий (важкий), недоброзичливо (вороже).
Окремо не пишеться тоді, коли в реченні щось заперечується: дорога не важка, надворі не холодно. Іноді таке заперечення підсилюється заперечними словами ані, ні, ніяк, ніколи, анітрохи, ніде, ніщо, ніхто і под.: надворі анітрохи не холодно; ні, дорога не важка; мені зараз вже нічого не страшно.
Але в цих самих висловах (якщо в них немає заперечення) не можна писати і разом: дорога неважка, надворі нехолодно. У такому випадку речення є стверджувальним.
Завжди окремо пишеться не, коли є протиставлення: робота не важка, а легка; надворі не холодно, а тепло.
Правопис не з дієсловом
З усіма фрормами дієслова (крім дієприкметника) не звичайно пишеться окремо: не робити, не сказавши, не зробитиму.
Але разом не пишеться:
у дієсловах неволити, нездужатися, незчутися, ненавидіти, непритомніти, непокоїти, нетерпеливитися, нехтувати, які без не не вживаються;
у дієсловах нездужжати (в значенні хворіти), непокоїтися (турбуватися), неславити (ганьбити); проте ці слова не треба плутати з дієсловами не здужати (не могти, не подолати), не покоїтися (не лежати, не спочивати), не славити (не прославляти), з якими не пишеться окремо.
Разом не пишеться в префіксі недо-, який вказує на неповноту, половинчатість дії: недочувати (погано чути), недоїдати (погано їсти) та ін.
Від цих дієслів треба відрізняти дієслова з префіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не-: не дочути (не дослухати), не дотягнутися (не дістати).
З дієприкметником не може писатися як окремо, так і разом.
Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то не обов'язково пишеться окремо: не чуваний (коли?) ніколи, не знаний (де?) тут.
Якщо дєєприкметгик виступає присудком: Трава не скошена.
В інших випадках не з дієприкметниками слід писати разом: невивчений вірш.
Треба розрізняти заперечне слово немає (його можна замінити слово нема), у якому не пишеться разом, і дієсловом не має (він не має), з яким частка не пишеться окремо.