
- •Орфографія:
- •Голосні звуки:
- •Приголосні звуки:
- •М’який знак та апостроф
- •Правопис окремих слів
- •Самостійні частини мови
- •Службові частини мови
- •Пунктуація:
- •Основні принципи української орфографії
- •Орфограма
- •Передача на письмі звукового складу слів
- •Голосні звуки
- •Чергування е з и
- •Ненаголошені е та и в префіксах
- •Ненаголошені е та и в суфіксах
- •Чергування і з іншими голосними
- •Правопис і та и в основах українських слів
- •Правопис і та и у префіксах українських слів
- •Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •Правопис і, ї та и в основах іншомовних слів
- •Правопис у в основах іншомовних слів
- •Написання о та а
- •Написання о та у
- •Чергування е з о після шиплячих та й
- •Приголосні звуки
- •Глухі приголосні
- •Приголосні у кінці префіксів
- •Правопис приголосних в словах іншомовного походження
- •Чергування приголосних
- •Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •Чергування у —в
- •Чергування і— й
- •Чергування з — із – зі(зо)
- •Уподібнення приголосних за місцем творення
- •Спрощення в групах приголосних
- •Тверді і м’які приголосні
- •Подовжені приголосні і їх позначення
- •Подовжені м'які приголосні
- •Подвоєння букв внаслідок збігу
- •Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •Неподвоєні й подвоєні приголосні в словах іншомовного походження
- •Вживання м'якого знака
- •Вживання апострофа
- •М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •2. Апостроф не пишеться:
- •Принципи правопису значущих частин слова
- •Правопис складних слів
- •Слова із частинами напів- і пів-
- •Велика літера у власних назвах
- •Правила переносу слів Орфографічні правила переносу
- •Технічні правила переносу
- •Самостійні частини мови іменник Відмінкові закінчення іменників
- •Закінчення іменників іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •1. У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.
- •1) Іменники середн. Роду в родовому відмінку однини закінчуються тільки на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): міста, села; плеча, прізвища; знання, знаряддя, моря, обличчя, поля.
- •2) Іменники чол. Роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають:
- •Закінчення іменників іі відміни в родовому відмінку множини
- •Творення і правопис імен по батькові
- •Прикметник
- •Правопис и та і в закінченнях прикметників
- •Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •Присвійні прикметники
- •Числівник Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •Дієслово Суфікс -ти неозначеної форми дієслова
- •Чергування приголосних у дієсловах
- •Прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником
- •Прислівники, утворені від числівників та прислівників
- •Складні та складені прислівники
- •Службові частини прийменники Написання складних прийменників
- •Розрізнення прийменників і префіксів
- •Сполучники Написання солучників
- •Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •Частки Написання часток
- •Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •Правопис не з дієсловом
- •Вигуки Написання вигуків
- •Розділові знаки
- •Система розділових знаків
- •Принципи української пунктуації
- •Загальні пунктуаційні правила
- •Виділення речення на письмі
- •Кома в простому реченні
- •Кома в складному реченні
- •Крапка з комою
- •Двокрапка
- •Три крапки
- •Знак оклику
- •Знак питання
- •Знак виноски
- •Розділові знаки при прямій мови
- •Розділові знаки при непрямій мови
- •Пряма мова
- •Непряма мова
- •Розділові знаки у цитатах
Правопис и та і в закінченнях прикметників
У кінці закінчення -ими, -іми (орудний відмінок множини) завжди пишеться и (свіжими, червоними, сусідніми, осінніми, рябенькими).
Прикметники м'якої групи в закінченнях можуть мати лише і (а не и): синім, синій, житній, житніх, майбутніх, середніх, житній.
Прикметники твердої групи в закінченнях мають звичайно букву и (пахучий, пахучим, пахучими, зелений, зеленим, зеленими).
Але в закінченнях давального і місцевого відмінків однини та називного множини виступає лише і: зеленій, пахучій (гілці), на зеленій, пахучій (гілці), на зеленім, пахучім (лузі).
У називному і знахідному відмінку множини всі без винятку прикметники мають закінчення -і (які? чиї?): братові, Сашкові (кульки), далекі, сестрині, братові, свіжі.
Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
У називному відмінку однини присвійні прикметники чоловічого роду (чий?) мають нульове закінчення (Маріїн, батьків, Миколин, Степанів, братів, сватів).
Прикметники і м'якої, і твердої груп мають однакові закінчення -ого, -ому, -ої, -ою з тією лише різницею, що в прикметниках м'якої групи перед о пишеться м'який знак (зеленого- синього, зеленому- синьому, зеленої-синьої).
В орудному відмінку однини прикметники і твердої, і м'якої груп мають лише закінчення -ою, а іменники можуть мати і закінчення -ею (м'яка і мішана група): ранньою сливою, свіжою їжею, найвищою кручею.
Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
Як прикметники, відмінюються і інші групи слів, а саме:
відмінюються |
приклади |
|
як прикметники твердої групи: |
||
всі дієприкметники |
синіючий, синіючого, синіючому…, синіюча, синіючої, синіючою…, синіючі, синіючих, синіючим… |
|
всі порядкові числівники, крім числівника третій |
перший, першого, першому… дев'ятий, дев'ятого, дев'ятому… |
|
займенники ваш, наш, всякий, кожний, інший, самий, котрий, такий, який |
наш, нашого, нашому…, наша, нашої, нашою…, наші, наших, нашим… |
|
як прикметники м'якої групи: |
||
числівник третій |
третій, третього, третьому… |
|
займенник їхній |
їхній, їхнього, їхньому, їхнім… |
Правопис вищого ступеня порівняння прикметників
Вищий ступінь порівняння прикметників твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-, які додаються до основи перед закінченням (щирий- щиріший, веселий- веселіший, молодий- молодший).
У суфіксі -іш- завжди пишеться і: сухий- сухіший, гарячий- гарячишій, стрункий- стрункіший.
При додаванні суфікса -ш- може виникати близька за звучанням звукосполука [жч] (якщо твірна основа закінчується на с). Ця звукосполука може позначатися на письмі відповідно буквами жч і щ.
Буква щ пишеться лише в прикметниках товщий (і товстіший), вищий, кращий.
У семи прикметниках пишуться букви жч: важчий, вужчий, дорожчий, ближчий, нижчий, тяжчий, дужчий.
Інші зміни звуків на межі основи і суфікса -ш- на письмі не позначаються: солодкий- [солоджший], але пишеться солодший; короткий- [корочший], але пишеться коротший.
Утворені від вищого ступеня прикметників нові слова (прикметники, прислівники, дієслова) повністю зберігають їхні правописні особливості (товщий- товщенький, товще, товщати; вужчий- вужченький, вужче, повужчати).
Якщо вищий ступінь прикметника твориться за допомогою слова більш, то прикметник ставиться в звичайній формі: рішучий- більш рішучий (а не більш рішучиший), яскравий- більш яскравий (а не більш яскравіший).
П орівняння приєднуються до прикметників вищого ступеня обов'язково за допомогою слів ніж (таке порівняння виділяється комами), від, за (розумніший від інших; сильніший за мене; кращий, ніж усі).