Правопис и та і в закінченнях прикметників

У кінці закінчення -ими, -іми (орудний відмінок множини) завжди пишеться и (свіжими, червоними, сусідніми, осінніми, рябенькими).

Прикметники м'якої групи в закінченнях можуть мати лише і (а не и): синім, синій, житній, житніх, майбутніх, середніх, житній.

Прикметники твердої групи в закінченнях мають звичайно букву и (пахучий, пахучим, пахучими, зелений, зеленим, зеленими).

Але в закінченнях давального і місцевого відмінків однини та називного множини виступає лише і: зеленій, пахучій (гілці), на зеленій, пахучій (гілці), на зеленім, пахучім (лузі).

У називному і знахідному відмінку множини всі без винятку прикметники мають закінчення -і (які? чиї?): братові, Сашкові (кульки), далекі, сестрині, братові, свіжі.

Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників

У називному відмінку однини присвійні прикметники чоловічого роду (чий?) мають нульове закінчення (Маріїн, батьків, Миколин, Степанів, братів, сватів).

Прикметники і м'якої, і твердої груп мають однакові закінчення -ого, -ому, -ої, -ою з тією лише різницею, що в прикметниках м'якої групи перед о пишеться м'який знак (зеленого- синього, зеленому- синьому, зеленої-синьої).

В орудному відмінку однини прикметники і твердої, і м'якої груп мають лише закінчення -ою, а іменники можуть мати і закінчення -ею (м'яка і мішана група): ранньою сливою, свіжою їжею, найвищою кручею.

Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники

Як прикметники, відмінюються і інші групи слів, а саме:

відмінюються		приклади
як прикметники твердої групи:
всі дієприкметники	синіючий, синіючого, синіючому…, синіюча, синіючої, синіючою…, синіючі, синіючих, синіючим…
всі порядкові числівники, крім числівника третій	перший, першого, першому… дев'ятий, дев'ятого, дев'ятому…
займенники ваш, наш, всякий, кожний, інший, самий, котрий, такий, який	наш, нашого, нашому…, наша, нашої, нашою…, наші, наших, нашим…
як прикметники м'якої групи:
числівник третій	третій, третього, третьому…
займенник їхній	їхній, їхнього, їхньому, їхнім…

Правопис вищого ступеня порівняння прикметників

Вищий ступінь порівняння прикметників твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-, які додаються до основи перед закінченням (щирий- щиріший, веселий- веселіший, молодий- молодший).

У суфіксі -іш- завжди пишеться і: сухий- сухіший, гарячий- гарячишій, стрункий- стрункіший.

При додаванні суфікса -ш- може виникати близька за звучанням звукосполука [жч] (якщо твірна основа закінчується на с). Ця звукосполука може позначатися на письмі відповідно буквами жч і щ.

Буква щ пишеться лише в прикметниках товщий (і товстіший), вищий, кращий.

У семи прикметниках пишуться букви жч: важчий, вужчий, дорожчий, ближчий, нижчий, тяжчий, дужчий.

Інші зміни звуків на межі основи і суфікса -ш- на письмі не позначаються: солодкий- [солоджший], але пишеться солодший; короткий- [корочший], але пишеться коротший.

Утворені від вищого ступеня прикметників нові слова (прикметники, прислівники, дієслова) повністю зберігають їхні правописні особливості (товщий- товщенький, товще, товщати; вужчий- вужченький, вужче, повужчати).

Якщо вищий ступінь прикметника твориться за допомогою слова більш, то прикметник ставиться в звичайній формі: рішучий- більш рішучий (а не більш рішучиший), яскравий- більш яскравий (а не більш яскравіший).

П орівняння приєднуються до прикметників вищого ступеня обов'язково за допомогою слів ніж (таке порівняння виділяється комами), від, за (розумніший від інших; сильніший за мене; кращий, ніж усі).