Правопис російських прізвищ українською мовою

1. Російське е - українське е – після приголосних: Лермонтов, Степанов.

2. Російське е – українське є :

• на початку слів: Евдокимов – Євдокимов;

• у середині слів після голосного: Воеводин – Воєводін;

• при роздільній вимові після приголосного: Григорьев – Григор’єв;

• у суфіксах –єв, -єєв , якщо їм не передують шиплячі, р або ц : Бердяев – Бердяєв, Алексеев – Алексєєв ( але: Писарев – Писарев, Андреев – Андреєв, Плещеев – Плещеєв );

• коли російському е в корені слова відповідає в українських аналогах і: Белинский – Бєлинський ( бо білий ), Лесков – Лєсков ( бо ліс ).

3. Російське ё – українське йо:

• на початку слова: Ёлкин – Йолкін;

• у середині слова після голосних, після б, п, в, м, ф при роздільній вимові: Соловьёв – Соловйов, Бугаёв – Бугайов.

4. Російське ё - українське ьо:

- у середині слова після приголосних при м’якій вимові: Верёвкин – Верьовкін ( але: у прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишеться е – Артемов, Семенов, Федоров ).

5. Російське ё – українське о:

• після ч, щ під наголосом: Грачёв – Грачов.

6. Російське и – українське ї :

• після голосного: Стоїч.

7. Російське и – українське і :

• на початку слова: Івашкевич;

• після приголосного: Зволинский – Зволінський.

8. Російське и – українське и:

• у суфіксах –ик, -ицьк, -ич, -евич, -ович : Сенкевичич, Фучик;

• після дж, ж, ч, ш, щ, ц і перед приголосними: Гаршин, Чичиков, Шишкін, Тиціан;

• у прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської та слов’янських мов: Борисов, Глинка, Миронов (але: Нікітін, Ніколаєв, Філіпов);

• у префіксах при-: Привалов;

• у суфіксах –ик, -ич, иц, -ищ: Григорович, Голицин.

9. Російське ы - українське и : Рыбаков – Рибаков.

10. Ставиться ь:

• у суфіксах –ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): Мусоргский – Мусоргський;

• перед я, ю, є, ї: Дьяконов, Ананьїн;

• перед приголосним: Вольнов, Коньков;

• після ц у суфіксі –ець: Глуховец – Глуховець ( але: у неслов’янських прізвищах ц твердий ).

11.Ставиться апостроф:

• після б, п, в. м, ф, р, к перед я, є, ї, ю: Григорьев – Григор’єв, Румяецев – Рум’янцев (але: перед йо апостроф не ставиться (Ворбйов), коли приголосний пом’якшений (Рюмін).

Додаток 1

На допомогу студентам:

Іменники поділяються на чотири відміни:

I відміна : іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду з закінченням –а, -я в Н. в. однини: вага, праця, воєвода, голова, Микола.

ІІ відміна :

• іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням –о в Н. в.: завод, край, Петро;

• іменники сер. роду з закінченнями –о, -е, -я (крім іменників із суфіксами –ат, -ят, -ен при відмінюванні): місто, прізвище, знання; також іменники із суфіксами згрубілості –ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер).

ІІІ відміна : іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, річ, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс –ер-.

ІV відміна : іменники сер. роду:

• з закінченням –а, -я , що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси –ат, -ят: дівча (дівчати), лоша (лошати);

• з закінченням –я (із суфіксом –ен- при відмінюванні): ім’я (імені).