Глава 17

З хроніки блаженного Феофана

У цей рік, тобто в 6139 р. (631/632 р. н. е.), помер Муамеф, вождь сарацинів і лжепророк, обравши замість себе Абу-Бахара (він же Бупактор)⁸, свого родича. Вве­дені в оману євреї на початку появи Муамефа подумали, що це очікуваний Христос. Тому деякі з видатних з-по­між них прийшли до нього, аби прийняти його віру й полишити віру Мойсея, що бачив Бога. Побачивши ж його за поїданням м'яса верблюда, вони зрозуміли, що він не той, за кого вони його мали. Але вони навчили його беззаконню проти християн і залишалися з ним. Саме вони переконали його прийняти якусь частку їх­нього закону, обрізання й дещо інше, чого й дотримують­ся сарацини. Отже, першим пішов за ним і проголосив його пророком Абу-Бахар, тому той і залишив його на­ступником. Єресь Муамефа охопила терени Ефріву, спо­чатку таємно впродовж десяти років, потім проявилась у війні, що тривала також десять років, після чого явно сповідувалася одинадцять років. Він (Муамеф) навчав своїх підданих, що той, хто вб'є ворога чи буде вбитий ворогом безперешкодно попадає в рай, а раєм він називав м'ясну їжу, напої і злягання з жінками; там, мовляв, течуть ріки вина, меду й молока, краса жінок незрівнянна, тут незна­на, а інша; що злягання довготривале, а насолода пос­тійна, і про дещо інше правив балачки, сповнене роз­пусти й дурощів, як і про те, щоб співчувати іншим і допомагати скривдженим.

1. Сарацини — так візантійці називали ара­бів.

2. Мадіанітська пустеля — міфічна прабать­ківщина арабів, «земля Мадіамська».

3. Йдеться про південних арабів-єменітів, які на відміну від північних арабів-ісмаїлітів вели свій родовід від біблійного Кахтана (Іоктана).

4. Філарх — тут йдеться про вождя якогось залежного від візантійців арабського пле­мені.

5. Ефрів (Ясріб) — доісламська назва ара­війського міста Медина.

6. Неадекватне візантійське тлумачення мусульманського гасла «Аллах акбар!» («Ал­лах великий!») спрямоване на те, щоб зви­нуватити іслам і Мухаммеда в язичництві та ідолопоклонстві.

7. Царство ромеїв — Візантійська імперія.

8. Абу-Бахар (Бупактор) —Абу-Бекр — ба­гатий арабський купець з міста Мекки. Був серед тих, хто першим увірував у про­рочий статус Мухаммеда й прийняв іслам. Після смерті пророка Мухаммеда став на­ступним релігійно-політичним лідером му­сульманської общини під титулом халіф — заступник (посланця Аллаха). Халіфат Абу-Бекра (632—634) — часи ревозз'єднання ісламської держави та підготовки масштабних арабо-мусульманських заво­ювань.