Тема 3. Світовий політичний розвиток на початку ххi ст.: загальний геополітичний аналіз.

Теорії щодо закономірностей світового політичного розвитку. Реалістичні та ідеалістичні традиції в геополітиці. Взаємовідносини між геополітикою та ідеологією у позитивістському аспекті.

Політична модернізація: теоретико-методологічний аспект. Моделі та новітні форми геополітичних перерозподілів. Глобалізація геополітики

Основи хронополітики. Виникнення та еволюція теорії великих геоекономічних та світосистемних циклів. Поняття «світосистема» та «світоекономіка».Теорії світових систем та принципи світосистемного підходу (Ф.Бродель, Б.Ерасов, К.Гілб, І.Валерстайн).

Сучасні форми «центр-періферійних» відносин та їх теоретичне обгрунтування.

Сучасні теоретичні проблеми світових геополітичних циклів–циклів гегемонії (Дж. Модельський, В.Томпсон, П.Тейлор, Н.Д.Кондратьєв, Дж.Голдстайн, І.Валлерстайн, В.Л Цимбурський). Цикли гегемоній П.Тейлора те теорія “геополітичної динаміки в зміні світових порядків”. “Великі цикли кон’юктури“ М.Кондратьєва.

Тема 4. Загальні ідеї, категоріальний аппарат та принципи класиків геополітики.

4.1. Народження геополітики як науки та окремої наукової дисципліни у Німеччині.. Німецький промисловий капітал у пошуках виходу на нові колоніальні ринки. Стратегії укріплення позицій на Ближньому Сході, в Азії та в Африці. Ідеї вісі «Берлін –Константинопіль-Багдад» як тактики прорубання вікна до Індії. Теорії «життєвого простору» та політизація географічного детермінізму. Принцип непорушності кордонів у тлумаченні класиків німецької геополітики. Закони територіально-політичної експансії. Концепції «Серединної», «Проміжної», «Пан-Європи». Панрегіоналізм та картоїди німецьких політиків. Ідеї вісі «Берлін-Москва-Токіо» та її трансформації у вісь «Берлін – Рим-Токіо». Геополітика на службі імперіалістичних інтересів та фашистського режиму.

Фрідріх Ратцель (1844-1904) – як партріах геополітики. Німецька «органістична школа». Держава як живий організм. Закони державної експансії. Засади геополітичної концепції «континентальної» і «світової держави».

Рудольф Челлен (1864-1947) – автор неологізму «геополітика», послідовник Ратцеля. Вивершення ідеї «континентальної держави». Концепція «Серединної Європи» та її інтегративної політико-економічної вісі.

Особливості “пангерманізму” як ідеї етнічної та національної єдності. А.Ласеон, К.Лампрехт, Л. фон Ранке, Фридрих Науманн та втілення ідеї єдності “географічної долі” в концепціях «Серединної Європи» (Mitteleurope)

Карл Хаусхофер (1869- 1946) – німецький дипломат, військовий, геополітик. Співпраця із фашистськими структурами та дисркедитація геополітики. Прихильник національної ідеї: майбутнє Великої Німеччини в об’єктивному геополітичному протистоянні з Заходом, англосаксонськім світом. Теорія “континентального блоку” та обгрунтування орієнтації на Схід, як самоідентифікації Німеччини. Ідеї “Нового Евразійського Порядку”. Концепції Панрегіоналізму.

Карл Шміт (1888-1985) - німецький юрист, політолог, історик. Фундаментальна Ідея “прав народів” як альтернатива ліберальної теорії прав людини”. Зв’язок політичної культури з просторовим чинником. Концепція “номосу” та концепція історичного протистояння Суші та Моря. “Бегемот” та “Левіафан”; “Корабель” та “Дім”. Геополітична теорія “Великого Простору”. Визначення зв’язку трьох концепцій – “тотальний ворог”, “тотальна війна”, “тотальна держава”. Ідея “партизану”.

Вальтер Шубарт (1897 –194?) – німецький філософ із проруськими поглядами про унікальну всесвітню місію руської цивілізації. Ритми світової історії та вчення про “еони”. Системні відносини між Заходом та Сходом: протистояння як політична проблема, що детермінована протистоянням культур. Руська національна ідея. Німецька національна ідея. Французська національна ідея. Сутність та смисл історії.

4.2. Загальна стратегія, форми та напрями англо-американської експансії. Народження атлантизму як принципу геополітики. Колоніальна політика Великобританії та імперіалістична політика США в “ідео-матриці” атлантизму. Головні театри дій та типи залежних територій обох імперій: еволюція форм та завдань експансії. Боротьба за “глобальні” цінності як тактика геокультурного та геоекономічного втручання.

Хелфорд Макіндер (1861 - 1947) – англійський вчений та політик. Оригінальна інтерпретація політичної історії світу: політична вісь історії, внутрішний полумісяць, Світовий Острів. Ключева позиція Росії. Засновник теорії англосаксонської геополітики. Ідеї Макіндера як джерело геополітичної русофобії Заходу у ХХ столітті. Ототожнення його геополітичних термінів із сучасними ідеологічими поняттями: географічна вісь історії – недемократичний авторитаризм; зовнішній полумісяць – ліберальна демократія; внутрішній полумісяць – проміжна модель.

Альфред Мехен (1840- 1914) – теоретик морської стратегії США, «батько» сучасного атлантизму. Головний важель політики – торгівля. «Морська Сила» - найліпший тип цивілізації. «Морська Судьба» США. Задачи США – реалізація «доктрини Монро» та широка «широтна» експансія у Євразії зі Сходу. Засіб – стратегія «Анаконди».

Ніколас Спікмен (1893 - 1943) – послідовник та інтерпретатор теорії Мехена, ідеолог НАТО. Геополітика – важель конкретної міжнародної політики, аналітичний метод та система формул. Корекція Макіндера. Критерії геополітичної могутності держави. Термін «Серединний океан». Розвиток «тактики Анаконди».

4.3. Франція і геополітика з кінця століття до 60-х років XX століття. Геополітика у Франції з кінця 70-х років. Проблема французської буржуазії: співвідношення ідеології прав людини (з кінця XIX ст. – з періоду буржуазної революції) та геополітики (захисту прав національного капіталу та “всеохоплюючої” держави). Відсутність теорії обгрунутвання силового втручання та силового утримання колоній. Особливості колоніальної політики Франції. Форми експансії. Підгрунтя сучасної проблеми розмивання національної ідентичності. Заснування “внутрішньої геополітики”, як геополітики “центр-периферійних відносин” в межах національного простору; “електоральної геополітики”, як геополітики, предметом якої є визначення єдиного позитивного образу національного простору шляхом формування якісної “циркуляції іконографії”. Франція та ідеї “Єдиної Європи”, “Європи від Атлантики до Уралу”, “континентальної” Європи, “мондіалізму” та розмивання національної суб’єктності.

Відаль де ля Блаш (1845- 1918) – засновник французської геополітичної школи. Людина як впливовий чинник географічної ідентифікації держави. Геополітична концепція «поссібілізму» - корекція німецього географічного детермінізму. Німеччина – погроза світу та Франція за Морську Силу. Французська геополітика в працях таких вчених як Є.Реклю, А.Деманжон, Ж.Ансель, Ж. Готман, І.Лакост, Ж.Жорес, М.Коренман, П.Галлуа, Л.Галлуа, М.Фуше,Ф.Байе, М-Ф.Гаро, Р.Стойкерс, П.Шакорнак, Ж.-П.Шевенман,Ж.Парвулеско, Ж.Аттали та ін.

4.4. Засновники та прибічники панславізму – П.Шафарик, Й.Добровский, И.Вазов, С. Томашик, Ян. Коллар, Л. Гай, И. Кукулевич-Сакцинский, В. Караджич, П,Негош, Г. Андрузский, Н. Костомаров, Н.Данилевского, Н.Страхова, А. Кошелева. Напрями панславізму та стратегії реалізації. Критики панславізму та виникнення євразійства.

4.5.Особливості російської геополітичної традиції. Форми та напрями російської експансії. Від царської Русі та імперської Росії. Народження славяно-тюрської єдності та її науково-теоретичне обгрунтування. Категорії та загальні тези євразійства.

Микола Сергійович Трубецькой (1890 - 1938) – автор та теоретик фундаментальних тез “євразійства”. Ідеї радикального протистояння та дуалізму цивілізацій; історія – конкуренція двох альтернативних проектів; агресивність романо-німецької цивілізації; єдність людства шляхом відмежування від тоталітарної моделі заходу та об’єднання у “квітучу складність”. Євразійська парадигма русі. ЇЇ тюрсько-монгольський імпульс. Ідеократія як позитивна форма-модель тоталітаризму.

Петро Миколайович Савицький (1895 - 1968) - перший руський геополітик. Шлях до Євразійства. Концепція євразійської особливості (Євразія – синтез світової культури що є наслідком взаємодії арійсько-славянської культури, тюрського субстрату, православної традиції). Концепці “Турану” та “Місцерозвитку”. Принцип “ідеократії” як антитеза прагматико-комерційному підходу.

Микола Миколайович Алєксеєв (1879-1964) – головний теоретик євразіійської моделі держави, засновник “євразійського права”. Схід – позитивний полюс, Світ Традиції, Людство. “Обязательна держава” (євразійська) проти “правової держави (західної)”.Концепція “правової держави”, поняття “право”, як такі що є локалізовані Європейським простором. Альтернативна державна модель – “тяглова держава”, що збудована на принципах домінації обов’язків людей та держави. Органічна та ліберальна демократія.

Лев Миколайович Гумільов (1912-1992) – останній євразієц. Теорія етногенезу та пасіонарності. Розвиток субетносів та етнічних систем до суперетнічних утворень як імперських цілісностей. Етногенез Євразії та цикли славяно-тюрського симбіозу. Компліментарні та антикомпліментарні відносини. Форми природнообумовлених політичних союзів.

Філософія руського імперіалізму в працях засновників націонал-більшовизма. М.В. Устрялов та еволюція націонал-більшовизму. Більшовизм та його сприйняття національ-більшовизмом та євразійством.

4.6. Класичні східно-азіатські геополітичні ідеї та джерела паназіазізму.

Особливості Кіотської геополітичної школи традиціоналістів. Японські прихильники геополітики німецької школи. Японська геополтика 40-х рр. ХХ ст.: паназіазізм і японське євразійство Коноє Фумімаро та Енаї Міцумаси. Паназіазістська геополітична доктрина Великої Східно-Азіатської сфери співрозвитку. Японський націонал-соціалізм Іккі Кіта та його план реконструкції Японії. Експансіоністські ідеї генералів Танака Гіїті, Тодзё Хідехі.

4.7. Концепції пан-тюркізму, пан-арабізму, пан-ісламізму: стратегічні наміри та форми реалізації. Загальні принципи пан-ісламізму, що виник у другій половині Х!Х ст. Концепція Сейєда Джамаль ад-Діна Афгані (1839-1897) щодо релігійно-політичного союзу мусульманських народів. Іслам як політична концепція. Загальна космологія, релігійно-політичні течії (суніти,шіїти, харіджити та ін.), приналежність до мазхабу (догматико-правової школи) та тарікату (спільнота, що сумісно виконує ритуал). Ісламська концепція світопорядку. Пан-ісламізм та концепція «мусульманського націоналізму» Мухаммеда Ікбали. Народження пан-тюркізму М.Кемаля (1881-1936), як протиставлення панісламізму. Виникнення «регіонального націоналізму» та концепція «пан-арабізму», як протиставлення пан-ісламізму та націоналізму.